Справа №461/6283/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року. м.Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Некоз М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: [пошта прихована]) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління комунальної власності Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ЄДРПОУ: 25558625) про витребування майна з чужого незаконного володіння ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме - з приватної власності ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради нежитлові приміщення під літ. 29-1 площею 29.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728867546101).
Свої вимоги мотивує тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова N° 192 від 14.04.1987 (реєстраційний номер: 24196512). В даному житловому будинку знаходиться нежитлове приміщення під літ. 29- загальною площею 29,6 кв.м, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Також, звертає увагу на те, що згідно з поверховим планом та експлікацією будинку АДРЕСА_2 , наведене приміщення під літ. «29-1» - є
майстернею та розташоване в мезоніні. Зазначає, що Львівською міською радою даний об?єкт нерухомого майна, загальною площею 29,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , не відчужувався. Проте, при аналізі документів на виконання ухвали Львівської міської ради за № 4035 від 11 листопада 2018 року, щодо списання житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 , з балансового обліку ЛКП «Центральне», було виявлено зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення під літ. 29-1, загальною площею 29,6 кв.м, яке перебуває у комунальній власності, за гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1404 від 21.06.2018 року.
Позивач зазначає, що з відомостей, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо вказаного нежитлового приміщення, загальною площею 29,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з`ясовано, що дане приміщення зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно від 18.09.2015 за № НОМЕР_2 . Також, дана інформація підтверджується довідкою № 4657 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 23.10.2023, в якій зазначено, що згідно архівних даних, станом на 29.12.2012, зареєстроване відповідне приміщення на праві приватної власності за гр. ОСОБА_2 на підставі Реєстраційного посвідчення від 29.11.1994 за № 8611.
Крім цього, при дослідженні реєстраційної справи, з`ясовано, зокрема, реєстраційне посвідчення (дублікат) від 29.11.1994, в якому зазначено, що Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що нежитлове приміщення під літ. «29-1», розташоване на АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації №1828 від 12.08.1994. Однак, листом №4-36-48217 від 05.09.2024, Шевченківська районна адміністрація повідомила, що вказане розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.08.1994 за № 1828 не існує. Окрім цього з інформації, наявної з акту ЛКП «Центральне» від 03.08.2015, з`ясовано, що приміщення в будинку АДРЕСА_2 , під літ. «291», загальною площею 29,6 кв.м, використовує під господарські потреби ОСОБА_2 . Зазначає, що державна реєстрація права приватної власності об`єкта нерухомого майна, загальною площею 29,6 кв.м, що знаходиться за даною адресою АДРЕСА_2 , відбулась із порушенням законодавства та прав територіальної громади, без належних правових підстав виникнення права приватної власності. Тому позивач просить позов задовольнити. До матеріалів позовної заяви позивач долучив заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.08.2025 відкрито загальне судове провадження у справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.08.2025 вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління комунальної власності Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння: заборонено ОСОБА_1 , а також органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення під літ. 29-1 площею 29.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728867546101).
01.10.2025 року до суду надійшли письмові пояснення представниці третьої особи Заяць Б.Р. на підтримку позовних вимог Львівської міської ради, в яких вони просили позов задовольнити у повному обсязі.
На підставі розпорядження керівника апарату Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026 , відповідно до п.2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та протоколу Зборів суддів Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 справа визначена для розгляду судді Юрківу О.Р., того ж дня передана в провадження судді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача Львівської міської ради - Кулик А.Я. у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідачки до суду не надходило. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.
Представниця третьої особи у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14.04.1987 (реєстраційний номер 24196512).
У вказаному житловому будинку знаходиться нежитлове приміщення під літ. «29-1», загальною площею 29,6 кв. м, яке, відповідно до доводів позивача та наявних у матеріалах справи документів, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Згідно з поверховим планом та експлікацією будинку АДРЕСА_2 , зазначене приміщення під літ. «29-1» є майстернею та розташоване в мезоніні.
Судом встановлено, що Львівською міською радою зазначений об`єкт нерухомого майна загальною площею 29,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , не відчужувався. Водночас під час аналізу документів на виконання ухвали Львівської міської ради № 4035 від 11.11.2018 щодо списання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з балансового обліку ЛКП «Центральне» було виявлено зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення під літ. «29-1», загальною площею 29,6 кв. м, за гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1404 від 21.06.2018 /а.с. 22-23/.
Водночас, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.09.2015 № 44129969.
Зазначені відомості також підтверджуються довідкою № 4657 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 23.10.2023, відповідно до якої, згідно з архівними даними, станом на 29.12.2012 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на відповідне приміщення на підставі реєстраційного посвідчення від 29.11.1994 № 8611 /а.с.21/.
Судом встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення (дубліката) від 29.11.1994 Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчило реєстрацію за ОСОБА_2 на праві особистої власності нежитлового приміщення під літ. «29-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 1828 від 12.08.1994.
Водночас листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 4-36-48217 від 05.09.2024 повідомлено про відсутність розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.08.1994 № 1828 /а.с.8/.
Крім цього, згідно з актом ЛКП «Центральне» від 03.08.2015 встановлено, що нежитлове приміщення під літ. «29-1», загальною площею 29,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_2 використовувалося ОСОБА_2 для господарських потреб /а.с.17/.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що право приватної власності на нежитлове приміщення під літ. «29-1», загальною площею 29,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі реєстраційного посвідчення від 29.11.1994, у якому як правовстановлюючий документ зазначено розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 1828 від 12.08.1994, факт існування якого уповноваженим органом не підтверджено.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно ст. ст. 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.ст. 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно з зазначеною нормою, продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 ЦК України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.3 ст. 16 вказаного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Недобросовісним набувачем є особа, яка на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знала або могла знати про те, що майно, придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь-якому випадку.
Згідно постанови Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 за положеннями статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Верховним Судом України також наголошено, що, розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди мають встановити усі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що уповноважений здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Львова права суб`єкта комунальної власності, а відтак є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а тому є належним позивачем у справі.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно вибуло з володіння власника - територіальної громади м. Львова поза його волею.
З постанови Верховного Суду від 10.06.2020 року у справі № 906/585/19 вбачається, що право на витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їх конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє).
Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, у пункті 24 якого встановлено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію», суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Доводи позивача стосовно того, що спірне нежитлове приміщення під літ. «29-1», загальною площею 29,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, вибуло з комунальної власності поза волею власника, суд вважає доведеними.
При цьому суд враховує, що Львівська міська рада зазначене нерухоме майно не відчужувала, а документ, який відповідно до реєстраційного посвідчення від 29.11.1994 був підставою для виникнення права приватної власності ОСОБА_2 , а саме розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1828 від 12.08.1994, фактично не існує, що підтверджується листом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 4-36-48217 від 05.09.2024.
Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд, керуючись принципом змагальності, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення. Оскільки спірне майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності, вибуло поза волею власника, який не надавав згоди на його відчуження, а правова підстава виникнення права приватної власності на нього не підтверджена, суд вважає за необхідне витребувати майно у відповідача на користь власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та скасувати державну реєстрацію права власності. і.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Львівської міської ради підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 1514, 00 грн.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 76-81, 141, 158, 258, 259, 263-265, 274, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 321, 327-329, 386, 387, 388, 391, 658, 661 ЦК України, ст.ст. 19, 41 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд ,-
У Х В А Л И В:
Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: [пошта прихована]) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління комунальної власності Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ЄДРПОУ: 25558625) про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.
Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради нежитлові приміщення під літ. 29-1 площею 29.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728867546101).
Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 , а також органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення під літ. 29-1 площею 29.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728867546101), продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 04055896; місцезнаходження юридичної особи: місто Львів, пл. Ринок, буд. 1) сплачений судовий збір у розмірі 1514, 00 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 18.09.2025 .
Суддя О.Р. Юрків.