Справа №443/1094/26
Провадження №2/443/943/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
22 вересня 2026 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Шальвіра І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Гивель В.П., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній частковій власності сторін; зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ключі від вхідних дверей житлового будинку, хфіртки та господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у справі.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача - адвокат Гивель В.П. покликається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності у позивача на вказаний житловий будинок виникло на підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №443/878/20. Однак, після набуття позивачем права власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку, між співвласниками виник конфлікт щодо користування спільним майном. Відповідачка фактично одноосібно займає весь житловий будинок, не допускає позивача до користування належною йому часткою нерухомого майна, чинить перешкоди у доступі до житлових приміщень, а також до господарських будівель та споруд, що розташовані на території домоволодіння. У зв`язку із протиправною поведінкою відповідачки позивач фактично позбавлений можливості користуватися належним йому майном та проживати у житловому будинку. Позивач неодноразово намагався врегулювати конфлікт мирним шляхом, однак відповідачка продовжує чинити перешкоди у користуванні спільним майном. Також позивач неодноразово звертався до працівників поліції із заявами щодо неправомірної поведінки відповідачки, але вказані звернення не призвели до припинення порушення його прав. Крім того, у зв`язку із неможливістю користування спільним майном позивач був змушений звернутись до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом про поділ вказаного житлового будинку в натурі між співвласниками, однак на даний час справа ще не розглянута.
Процесуальні рішення, постановлені по справі
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 06.07.2026 /а.с.24-25/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.07.2026 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.07.2026. /а.с.34-35/.
23.07.2026 у зв`язку з першою неявкою відповідачки справу розглядом відкладено на 16.09.2026 /а.с.43-44/.
Розгляд справи по суті відбувся 16.09.2026 за відсутності сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Гивель В.П., подав клопотання у якому просить розгляд справи проводити у їхній відсутності, а також позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутності не подала.
Згідно відомостей Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом скеровувалися виклики ОСОБА_2 у підготовче та судові засідання на зазначену адресу, однак конверти повернулися до суду із відміткою засобу зв`язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.
Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.09.2026, є дата складення повного тексту судового рішення - 22.09.2026.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №334371064 від 02.06.2023, ОСОБА_1 на підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №443/878/20 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10/.
Згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №443/878/20 позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами. В решті позовних вимог відмовлено /а.с.11-13 на звороті/.
Відповідно до довідок про результати проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 16.05.2023, від 09.06.2023, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення конфліктів під час розподілу майна /а.с.14, 15/.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 адресованою начальнику ВП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області В. Винницькому від 09.06.2023, заявник просить вжити заходів відносно ОСОБА_2 , яка не допускає його до житлового будинку, а саме його частки за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому згідно рішення суду і зокрема Верховного Суду від 27.04.2023, а також згідно витягу з державного реєстру речових прав від 02.06.2023 /а.с.16/.
Згідно з листом начальника ВП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області В. Винницького від 23.05.2023, розгляд звернення припинено та із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про недопущення конфліктів під час розподілу майна /а.с.17/.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.06.2026, останній зазначив, що 09.06.2023 близько 12 год 00 хв перебував по АДРЕСА_1 , де знаходиться частини будинку, який належить йому згідно рішення всіх інстанцій і зокрема Верховного Суду від 27.04.2023, Проте в цей час на подвір`я вийшла ОСОБА_2 , яка являється власником половини даного будинку та не допустила ОСОБА_1 до його будинку /а.с.18/.
Відповідно до рапорту, з 12.05.2023 о 10 год 57 хв за адресою: АДРЕСА_1 , за рішенням суду співвласниця ОСОБА_2 не пускає в будинок заявника ОСОБА_1 , який приходив із представником бюро технічної інвентеризації для вироблення технічної документації так як заявник згідно постанови Верховного Суду має право на половину даного будинку. Все відбулось близько 10 год. Мешканка ОСОБА_2 , яка проживає побачила заявника почала його виганяти з даного подвір`я та наносити удари віником і кидати камінням з його стороні. Тілесні ушкодження не нанесла. Приїхали представники поліції ДОП по Ходорівської ОТГ, але дана громадянинка не відчинила /а.с.19-20/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України,передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 316 - 358 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно зіст.383 ЦК Українипередбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст.13, ч.3 ст.16, ст.319 ЦК України, у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Частинами 1, 3 ст. 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність",ст. 150 ЖК Українипозивач має право користуватися та розпоряджатися своєю власністю (квартирою) на свій розсуд, а відповідач зобов`язаний не чинити позивачу перешкоди у користуванні власністю.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, з витягу з Державного реєстру речових прав №334371064 від 02.06.2023, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №443/878/20 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За правилами ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною 3 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивач є співвласником спірного будинковолодіння, а відтак має право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому часткою майна.
Як встановлено судом, після встановлення відповідачкою нового замка на вхідних дверях позивачу не було надано ключів від нього, у зв`язку з чим він позбавлений можливості безперешкодно потрапляти до будинку та користуватися належним йому майном.
Таким чином, незважаючи на наявність у позивача права власності на частку у спірному будинковолодінні, дії відповідачки фактично створюють йому перешкоди у здійсненні права користування майном.
Суд враховує, що один із співвласників не вправі одноосібно позбавляти іншого співвласника можливості користуватися спільним майном та визначати порядок доступу до нього виключно на власний розсуд.
За таких обставин суд приходить до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту, а зобов`язання відповідачки усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом забезпечення позивачу безперешкодного доступу до нього є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, з відповідачки в користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень відповідно до квитанції про сплату №5T86-FY5F-ALKE від 28.05.2026
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у користуванні житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній частковій власності сторін.
Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ключі від вхідних дверей житлового будинку, хфіртки та господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений ним судовий збір у сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок відповідно до квитанції про сплату №5T86-FY5F-ALKE від 28.05.2026.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.Г. Равлінко