21 вересня 2026 року
Справа № 646/5714/26
Провадження № 2/646/4064/2026
У Х В А Л А
21.09.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 через представника звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року позовну заяву передано для розгляду судді Глобі М.М.
Ухвалою суду від 20.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 14.07.2026 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 , надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк для примирення терміном два місяці. В іншій частині клопотання відмовлено. Провадження у справі зупинено до закінчення визначеного судом двомісячного строку для примирення.
Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні повторно заявив клопотання про надання сторонам строку на примирення, оскільки він досі має намір зберегти сім`ю.
Також пояснив, що він намагався поспілкуватись з позивачкою, однак остання від спілкування з ним відмовилась, на теперішній час примирення не відбулось.
Вислухавши думку відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Суд зазначає, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до приписів ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу, а також положення ст. 56 СК України, в якій закріплено заборону примушування до збереження шлюбних відносин.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до висновку, сформованого у постанові КЦС/ВС від 15.01.2020 року за результатами розгляду справи № 200/952/18, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.
Суд констатує, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Суд зауважує, що розгляд справи триває з травня 2026 року.
Відповідачем вже заявлялось клопотання про надання строку для примирення, яке ухвалою суду від 14.07.2026 року задоволено частково та надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк для примирення, терміном два місяці.
Як зазначив відповідач під час розгляду справи, він намагався поспілкуватись з позивачкою, однак остання від спілкування з ним відмовилась. На теперішній час примирення не відбулось.
Таким чином, за час розгляду справи стороною відповідача не надано переконливих доказів можливості примирення сторін по справі.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.11.2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Також, вирішуючи зазначене питання, суд звертає увагу на позовні вимоги позивача, на які розповсюджується скорочений строк розгляду справи, так як вказана категорія справ віднесена до справ, які можуть розглядатись у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене вище, а також те, що сторонам по справі вже надавався строк для примирення, відповідач намагався поспілкуватись з позивачем, однак остання відмовилась від спілкування, на теперішній час примирення не відбулось, відповідачем належно не обґрунтовано обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін, не надано суду доказів на підтвердження зазначених ним обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про надання строку для примирення подружжя слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 240, 258-261, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя