"22" вересня 2026 р.
Справа № 489/7566/18
Номер провадження 2-зз/489/18/26
УХВАЛА
22 вересня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Рум`янцевої Н. О.,
із секретарем судового засідання - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вулф-2018» про витребування майна із незаконного чужого володіння та визнання права власності
встановив.
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Шепітко Г.І., звернувся до суду із заявою, якою просив скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2018 року у справі №489/7566/18. Зазначає, що у провадженні Інгульського районного суду м. Миколаєва перебувала справа №489/7566/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУЛФ 2018», про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно. У межах вищевказаної справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2018 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2020 року у вищевказаній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ТОВ «ВУЛФ 2018» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно було задоволено. Зазначене заочне рішення набрало законної сили 03.09.2020 року, при цьому питання про скасування заходів забезпечення позову вирішено не було. Окрім того, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/7385/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації. За результатами розгляду справи №522/7385/21 за ОСОБА_1 визнано право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , яка є об`єктом заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2018 року у справі №489/7566/18. Отже, на теперішній час заявник є власником частини зазначеної квартири, водночас арешт, накладений у межах справи №489/7566/18, продовжує існувати та поширюється на нерухоме майно, право власності на частину якого за заявником визнано судовим рішенням, що набрало законної сили 20.10.2025.
Сторони у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Суд ухвалив, провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 03 грудня 2018 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 та витребування від ОСОБА_3 як добросовісного набувача квартиру АДРЕСА_3 .
Разом з позовною заявою, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2018, накладено арешту на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «ВУЛФ-2018», серія та номер:б.н., виданий 05.11.2018, видавник: учасники загальних зборів ТОВ «ВУЛФ-2018»; Акт передачі-приймання майна зі статутного капіталу ТОВ «ВУЛФ-2018», серія та номер: б.н., виданий 05.11.2018, видавник: сторони акта передачі-приймання майна: ТОВ «ВУЛФ-2018» та ОСОБА_3 ..
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2020, зокрема, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вулф-2018» про витребування майна із незаконного чужого володіння та визнання права власності - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03.09.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2020 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вулф-2018» про витребування майна із незаконного чужого володіння та визнання права власності, вважати неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Рішення суду набрало законної сили 03 вересня 2020.
Представник заявника зазначає, що на теперішній час заявник є власником частини зазначеної квартири на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023, водночас арешт, накладений у межах справи №489/7566/18, продовжує існувати та поширюється на нерухоме майно, право власності на частину якого за заявником визнано судовим рішенням, що набрало законної сили 20.10.2025.
Норми права та мотиви їх застосування.
Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ч.7, 8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Судом встановлено, що в Приморському районному суді м. Одеси перебувала цивільна справа № 522/7385/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 402975348101.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 10.09.2026, право власності на частку квартири АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 по справі № 522/7385/21.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд враховує, що позов, в межах якого вживались заходи забезпечення, було розглянуто по суті, рішення суду набрало законної сили, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частки на квартиру АДРЕСА_3 , а отже необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала.
За вказаних обставин, проаналізувавши клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2018 у справі № 489/7566/18 у вигляді накладення арешту, підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вулф-2018» про витребування майна із незаконного чужого володіння та визнання права власності - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2018 у цивільній справі № 489/7566/18, на квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «22» вересня 2026.
Суддя Н.О. Рум`янцева