Справа №591/9356/26
Провадження № 2/591/3488/26
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження
21 вересня 2026 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
04.08.2026 позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2007. Ці об`єкти розташовані на земельній ділянці площею 1,0703га. 15.12.2021 вказану земельну ділянку передано Сумською міською радою в оренду ОСОБА_2 без урахування прав позивача на землю під його нерухомістю. Вважає договір оренди земельної ділянки таким, що укладений з порушенням вимог законодавства. Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.12.2021, укладений мі Сумською міською радою та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:12:006:0051 (загальною площею 1,0703га) з моменту укладення.
Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву було залишено без руху у тому числі з підстав з`ясування статусу позивача у справі, оскільки власником земельної ділянки є ФОП ОСОБА_1 , а з позовом звернувся він як фізична особа без статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
У поданій 01.09.2026 заяві на виконання вимог ухвали суду позивач підтвердив, що звертається до суду саме як фізична особа.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 12.02.2007 у справі №3/42-07 визнано право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на нежитлові приміщення незавершені будівництвом, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з складу Б готовністю 20%, адміністративної будівлі В готовністю 17%.Витягом КП "Сумського МБТІ" від 14.03.2007 підтверджується реєстрація за підприємцем ОСОБА_1 право власності на зазначені нежитлові приміщення.
Як вбачається з відповіді з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2026 державна реєстрація ОСОБА_1 як відичної особи - підприємця не припинена.
Відповідно до спірного договору оренди земельної ділянки, який укладений 23.07.2021 між Сумською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер [номер приховано]:12:006:0051, площу 1,0703га та категорію - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщеними виробничими приміщеннями згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель- 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до інформації з Деравного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 17.01.2017 на підставі договору купівлі - продажу від 17.01.2017 зареєстроване право власності на нежитлове примідення загальною площею 1074,7 кв.м. (склад під літ Б), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Деравного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі спірного договору за ОСОБА_2 зареєстроване право користування на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:12:006:0051, цільовим призначенням земельної ділянки вказано: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Вирішуючи питання щодо віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарського чи цивільного суду, суд виходить з такого.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, від 25.02.2020 у справі №916/385/19.
Визначаючи співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу, необхідно зазначити таке.
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, від 24.04.2018 у справі №303/5186/15-ц, від 15.05.2019 у справі №904/10132/17, від 21.09.2019 у справі №922/4239/16, від 03.07.2019 у справі №916/1261/18, від 09.10.2019 у справі №209/1721/14-ц.
Отже, з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як фізична особа-підприємець.
При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та за ним, як за фізичною особою - підприємцем було визнано право власності на нежитлові приміщення, що розташовані на спірній земельній ділянці.
Відповідач ОСОБА_2 за наявними матеріалами не має статусу фізичної особи - підприємця, спірний договір оренди укладений із нею як із фізичною особою..
При цьому спірна земельна ділянка передавалась в оренду під розміщеними виробничими приміщеннями згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель- 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що земельна ділянка є комерційною нерухомістю, яка може бути використане виключно для здійснення господарської діяльності, а отже цей спір пов`язаний зі здійсненням орендарем такої діяльності на спірній земельній ділянці. ОСОБА_1 у цій справі здійснює захист своїх прав та обов`язків у сфері підприємництва.
Самоідентифікація позивача як фізичної особи не підприємця не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору. Для визначення юрисдикції цього спору важливо встановити характер участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірних правовідносинах, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір, і чим підтверджується, що характер спірних правовідносин виник у господарській діяльності.
За таких обставин, даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки є господарським спором. Відтак, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даного спору відноситься до компетенції суду господарської юрисдикції.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 186, 258-261 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.О.Ніколаєнко