ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
16 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/4530/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/358/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г., Хілик М.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради, Лікувально-профілактичний заклад Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікар ОСОБА_2 , Головне управління національної поліції в Чернігівській області - дільничний інспектор Новоселець Вадим Петрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д. від 17 жовтня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради, Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - дільничного інспектора Новосельця Вадима Петровича про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради, Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікар ОСОБА_2 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - дільничний інспектор Новоселець В.П. визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним поміщенням до лікувального закладу психоневрологічної лікарні. У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просила: - визнати її потерпілою; - визнати неправомірні дії: - КНП ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня'', Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - дільничного інспектора Новосельця В.П.; - стягнути з: КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., - Головного управління національної поліції в Чернігівській області - інспектора Новосельця В.П. на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача 1 900 грн., в рівних долях. Позивач також ставила питання про стягнення на її користь із відповідачів понесених судових витрат, в рівних долях.
Заявою від 16.04.2025 року (а.с.44-46) ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і остаточно просила: - покарати всіх причетних фігурантів по даній справі, як групове замовлення; - стягнути судовий збір з відповідачів на користь позивача у сумі 1 211,20 грн.; - стягнути з: КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" на користь позивача моральну шкоду 20 000 грн.; - стягнути з Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду 20 000 грн.; - стягнути з Головного управління національної поліції в Чернігівській області - інспектора Новосельця В.П. на користь позивача моральну шкоду 20 000 грн.; - стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь позивача у розмірі 3 453,20 грн.
В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що 28.04.2018 року вона зателефонувала до поліції та попросила, щоб дільничний інспектор прийшов за адресою її проживання з приводу з`ясування фактів побиття, а потім і смерті її дочки ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказувала, що в цей день їй повідомили про наявність свідків даної події, і вона домовилася зі свідками, щоб вони поспілкувалися із дільничним інспектором. Позивач стверджувала, що на її виклик прибув дільничний ОСОБА_3 , але він видав себе за ОСОБА_4 . Пізніше приєднався ще один працівник ОСОБА_5 . За доводами позивача, через деякий час у двері її квартири подзвонили, і коли вона відкрила двері, то у квартиру увійшли працівники швидкої допомоги, які у подальшому ОСОБА_1 під руки, без її згоди, без пояснень, без теплого одягу, вивели до машини швидкої допомоги. Позивач стверджує, що ОСОБА_3 відібрав у неї ключі, мобільний телефон, а інші медичні працівники взяли її під руки та без жодних пояснень вивели по сходах до автомобіля швидкої медичної допомоги, при цьому позивач була босоніж, бо взутися їй не дали можливості. При цьому, як вказує позивач, лікар ОСОБА_2 з нею не спілкувався та її не обстежував. За доводами позивача, 30-40 хвилин вона перебувала в автомобілі, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишилася у її квартирі, після чого бригадою Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради позивача доставили до КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", в якій ОСОБА_1 утримувалася до 30.04.2018 року, як вона стверджує, без її на те згоди. У лікарні, як вказує позивач, вона не підписувала жодних паперів, при цьому, до неї було застосовано заходи фізичного впливу, оскільки позивач відмовилась приймати невідомі для неї медичні препарати, за що в подальшому завідувач відділення ОСОБА_6 перед нею вибачилася. Позивач стверджує, що її затримання та поміщення на стаціонарне лікування до психіатричного закладу є незаконним, при цьому, психоневрологічна лікарня причетна до підробки документів та підпису позивача, оскільки ОСОБА_1 не надавала своєї згоди ні на її госпіталізацію, ні на лікування, ні на обробку персональних даних. За доводами позовної заяви, ОСОБА_1 незаконними діями відповідачів заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях та переживаннях, які позивач відчула внаслідок жорстокого та дискримінаційного поводження з нею, а також має місце вплив на здоров`я позивача. Позивач стверджує, що їй було заподіяну моральну шкоду КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", також моральну шкоду позивачу заподіяно лікарем ОСОБА_2 - ЛПК Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради, і спричинена моральна шкода полягає в тому, що бригадою ЛПК Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за вказівкою лікаря ОСОБА_2 до позивача було застосовано фізичне насильство. В результаті неправомірних дій та зловживання службовим становищем дільничного ОСОБА_3 , як вказує позивач, їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях та переживаннях, викликаних неправомірними діями ОСОБА_3 по відношенню до позивача, оскільки у позивача було відібрано ключі від квартири, мобільний телефон, їй не було надано можливості подзвонити рідним. Крім того, позивач стверджує, що після повернення із медичного закладу додому, вона виявила відсутність 1 900 грн., які знаходилися на столі у кімнаті її квартири, та які, ймовірно, були викрадені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28.04.2018 року. За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь позивача у розмірі 3 453,20 грн., а саме: 1 900 грн., викрадені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 342 грн. (чеки) - ксерокопії, 1 211,20 грн. - судовий збір.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.10.2025 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради, Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - дільничного інспектора Новосельця В.П. про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.10.2025 року та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити її позов. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що вона не згодна із рішенням суду першої інстанції від 17.10.2025 року, оскільки суд першої інстанції не врахував і не з`ясував жодних обставин справи. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що нею 26.06.2026 року, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, було подано клопотання про витребування доказів відносно того, хто станом на 22 годину 15 хвилин 28.04.2018 року у КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" був на черговій зміні та здійснював свої посадові обов`язки. За доводами апелянта, про відповідь її ніхто не повідомляв. Апелянт стверджує, що відповідь на її клопотання знаходиться у матеріалах справи, а саме, робочий графік працівників КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня". За доводами апелянта, у даному графіку клітинки лікарів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не позначені, отже, 28.04.2018 року вони не працювали, що свідчить про те, що документи про згоди фейкові, а підписи ОСОБА_1 є підробленими. Апелянт вказує, що лікар ОСОБА_7 на чергову зміну прийшла 30.04.2018 року, а лікар ОСОБА_8 давно не працює. Доводи апеляційної скарги зазначають, що цей важливий доказ судом першої інстанції не враховано та про нього не вказано у рішенні суду. Апелянт в доводах поданої апеляційної скарги наполягає, що вона ні усної, ні письмової згоди на поміщення її до лікарні не надавала, а лікарів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вона не бачила, їх не було. Апелянт не погоджується із встановленим їй діагнозом, оскільки її ніхто не обстежував ні дома, ні у лікарні. Апелянт стверджує, що вона неодноразово зверталася з приводу неправомірних дій відповідачів до відповідних інстанцій, а саме, до Чернігівської окружної прокуратури, до ГУНП в Чернігівській області, до Чернігівської обласної прокуратури, до Чернігівського районного управління поліції, до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, проте, вказані органи влади не хочуть брати на себе відповідальність за груповий злочин.
В судових засіданнях апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити.
В судових засіданнях апеляційного суду, які відбулися 21.04.2026 року, 11.08.2026 року, представник відповідача Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради - Гуцман Т.А. просила залишити без змін рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.10.2025 року та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
В судові засідання апеляційного суду інші відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду не з`явилися.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 завернулась з позовом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" Чернігівської обласної ради, Лікувально-профілактичного закладу Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради - лікаря ОСОБА_2 , Головного управління національної поліції в Чернігівській області - дільничного інспектора Новосельця В.П. про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Згідно із довідкою КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" від 06.01.2021 року №34-25-01, за даними архіву та картотеки Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , дійсно знаходилася на лікуванні в ЧОПНЛ один раз: з 28.04.2018 року по 30.04.2018 року (а.с.17).
Відповідно до супровідного листка №4380 ЛПЗ "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради" від 28.04.2018 року, ОСОБА_1 доставлена до КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" 28.04.2018 року о 22 год. 15 хв., за викликом №4380 прийнятим о 20 год. 36 хв., із попереднім діагнозом швидкої медичної допомоги: '' ППРА. Алкогольне сп`яніння з аффективною нестійкістю та суїцидальними висловлюваннями.'' (а.с.18 - 18, зворот).
У матеріалах даної справи наявна ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.19), в якій зазначено: '' Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_8 28.04.2018 року (підпис).''
У матеріалах даної справи також міститься ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.19, зворот), в якій зазначено: '' Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_7 30.04.2018 року (підпис).''
У матеріалах справи наявна заява на ім`я головного лікаря КЛПЗ ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня'' від ОСОБА_1 про надання згоди на обробку персональних даних пацієнтів КЛПЗ "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", датована 28.04.2018 року, (підпис) ОСОБА_1 (а.с.21-22).
Згідно із заявою ОСОБА_1 на ім`я завідуючої відділенням №6 Давидової О.В. від 30.04.2018 року (а.с.20), ОСОБА_1 просить виписати її із відділення додому у зв`язку із гарним самопочуттям, від подальшого лікування відмовляється, претензій до медперсоналу не має (а.с.20).
Відповідно до розписки за підписом ОСОБА_1 , вона самостійно виписалася з відділення №6 Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні за власним бажанням (а.с.64).
Згідно з епікрізом №2344, ОСОБА_1 виписана 30.04.2018 року в стадії ремісії ''В'' з діагнозом: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра алкогольна інтоксикація з психомоторним збудженням. F-10.0" (а.с.65). Як вбачається із даного епікрізу, за спостереженнями медперсоналу КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", пацієнтка в день поступлення була збуджена, кричала, нецензурно висловлювалася, не заперечувала вживання спиртних напоїв, після виконання лікарських призначень спала, потім заспокоїлася. Причину стаціонування пояснює так: ''… в мене в січні місяці померла донька, онук знаходиться в місцях позбавлення волі, я ходжу в комунальні служби, щоб мені дали пільги, так як я проживаю одна, але мені весь час щось відмовляють, в цей день приходив сантехнік, я з ним випила і мене понесло, дзвонила в поліцію, хотіла, щоб вони приїхали і зафіксували те, що я проживаю одна, вони відмовились і тоді я схитрила, пошутила про труп і вони приїхали і потім мене привезли в лікарню…''. '' …Враховуючи відмову пацієнтки від подальшого лікування та обстеження в ЧПНЛ, відсутність показань до лікування її без згоди, виписана з відділення додому самостійно. Дані поради та рекомендації. Рекомендовано утримання від вживання спиртних напоїв. Зав. Відділенням (підпис) ОСОБА_7 ''.
До матеріалів справи також долучено копію свідоцтва серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №282 (а.с.32).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.10.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами ті фактичні обставини, на які посилається в обґрунтування вимог заявленого позову. При цьому, суд першої інстанції вказав, що позивачем ОСОБА_1 не надано рішення суду, адміністративного або ж правоохоронного органу, які б свідчили про протиправність дій відповідачів у справі. Судом звернуто увагу, що проведення розслідування фактів незаконного позбавлення волі, незаконного поміщення в заклад надання психіатричної допомоги, викрадення коштів, не відноситься до завдань цивільного судочинства та не може здійснюватися у порядку, визначеному ЦПК України. Самі по собі факти доставлення позивача у КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" та її перебування у медичному закладі з 28.04.2018 року по 30.04.2018 року, які визнаються сторонами спору та підтверджується письмовими доказами, не свідчать про протиправність дій відповідачів у справі. Як вказала позивач, вона самостійно запросила працівників поліції у своє помешкання, і які мотиви могли б спонукати працівників поліції викликати бригаду швидкої медичної допомоги, позивач пояснити не змогла. Судом першої інстанції зазначено, що натомість, такі мотиви наведені у досліджених судом письмових документах, зокрема, супровідному листку №4380 ЛНЗ Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради та епікрізі №2344 КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", за змістом яких, позивач 28.04.2018 року мала психічні та поведінкові розлади, висловлювала суїцидальні наміри. При цьому, судом першої інстанції вказано, що доказів упередженого ставлення до позивача, яке б могло стати підставою для вчинення щодо позивача протиправних дій, суду не надано. Причин для змови відповідачів з метою вчинення протиправних дій стосовно позивача, суд першої інстанції не вбачає, як і протиправної зацікавленості будь-кого з них у доставленні позивача до закладу психіатричної допомоги та примусовому лікуванні упродовж двох днів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновок лікарів-психіатрів про її стан під час поміщення до психіатричного закладу, а твердження позивача, що вона була госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги примусово, не знайшли належного підтвердження в ході судового розгляду даної справи. Судом першої інстанції у рішенні від 17.10.2025 року також зазначено, що доводи позивача про те, що їй не належать підписи в "Усвідомленій згоді на госпіталізацію до психіатричного закладу" (форма №003-9/о) від 28.04.2018 року, "Усвідомленій згоді особи на лікування в психіатричній лікарні" (форма №003-10/о) від 28.04.2018 року, у заяві про надання дозволу на обробку персональних даних від 28.04.2018 року, жодними доказами не підтверджені. Висновку судової почеркознавчої експертизи, який би підтвердив або спростував такі доводи, позивачем суду не надано, клопотання про призначення такої експертизи, позивачем не заявлено. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що вона не згодна із рішенням суду першої інстанції від 17.10.2025 року, оскільки суд першої інстанції не врахував і не з`ясував жодних обставин справи. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що нею 26.06.2026 року, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, було подано клопотання про витребування доказів відносно того, хто станом на 22 годину 15 хвилин 28.04.2018 року у КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" був на черговій зміні та здійснював свої посадові обов`язки. За доводами апелянта, про відповідь її ніхто не повідомляв. Апелянт стверджує, що відповідь на її клопотання знаходиться у матеріалах справи, а саме, робочий графік працівників КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня". За доводами апелянта, у даному графіку клітинки лікарів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не позначені, отже, 28.04.2018 року вони не працювали, що свідчить про те, що документи про згоди фейкові, а підписи ОСОБА_1 є підробленими. Апелянт вказує, що лікар ОСОБА_7 на чергову зміну прийшла 30.04.2018 року, а лікар ОСОБА_8 давно не працює. Доводи апеляційної скарги зазначають, що цей важливий доказ судом першої інстанції не враховано та про нього не вказано у рішенні суду. Апелянт в доводах поданої апеляційної скарги наполягає, що вона ні усної, ні письмової згоди на поміщення її до лікарні не надавала, а лікарів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вона не бачила, їх не було. Апелянт не погоджується із встановленим їй діагнозом, оскільки її ніхто не обстежував ні дома, ні у лікарні. Апелянт стверджує, що вона неодноразово зверталася з приводу неправомірних дій відповідачів до відповідних інстанцій, а саме, до Чернігівської окружної прокуратури, до ГУНП в Чернігівській області, до Чернігівської обласної прокуратури, до Чернігівського районного управління поліції, до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, проте, вказані органи влади не хочуть брати на себе відповідальність за груповий злочин.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом частини третьої статті 28, частини першої статті 29 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Поняття приватного життя включає фізичну та психологічну цілісність людини. Психічне здоров`я є важливою частиною приватного життя.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (стаття 3 Закону України ''Про психіатричну допомогу'').
У відповідності до частин третьої, шостої статті 284 Цивільного кодексу України, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.
Принципами захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, закріплено принцип добровільності медичного огляду з метою визначення того, чи страждає особа на психічне захворювання, який передбачає, що жодна особа не може бути примушена до проходження медичного огляду з метою визначення того, чи страждає вона на психічне захворювання, крім як у відповідності до процедури, передбаченої внутрішнім законодавством держави (принцип 5).
Стаття 43 Закону України ''Основи законодавства України про охорону здоров`я'' вимагає для застосування методів діагностики, профілактики та лікування згоду інформованого пацієнта, відповідно до статті 39 цих Основ.
Згідно зі статтею 11 Закону України ''Про психіатричну допомогу'' (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за її усвідомленою згодою особи.
Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.
У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.
У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.
Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов`язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи та викласти мету огляду.
Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров`я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації.
Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров`я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
У відповідності до статті 1 Закону України ''Про психіатричну допомогу'' усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування.
Право фізичної особи оскаржити неправомірні рішення і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров`я передбачено статтею 6 Закону України ''Основи законодавства України про охорону здоров`я''.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.09.2016 року № 970 затверджено форму первинної облікової документації № 003-7/о ''Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду'' та інструкцію щодо її заповнення. Форма № 003-7/о заповнюється особою, яка звернулась до закладу охорони здоров`я та дає згоду на проведення їй психіатричного огляду. Це відбувається у присутності лікаря цього закладу охорони здоров`я. Особа власноруч зазначає свої прізвище, ім`я, по батькові; лікар доводить інформацію щодо плану діагностики, надає в доступній формі інформацію про права пацієнта та обов`язки лікаря.
Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.09.2016 року № 970 набрав чинності 22.11.2016 року.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 статті 76 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч.2 статті 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним судом ретельно досліджено надані на запит апеляційного суду оригінали документів, які стосуються перебування ОСОБА_1 в КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" у хронологічний період з 28.04.2018 року по 30.04.2018 року.
Як вбачається із медичної карти стаціонарного хворого №2344 (а.с.221-221, зворот), ОСОБА_1 була госпіталізована 28.04.18 року о 22 годині 15 хв., направлена СШМД (лік. Мархай). Діагноз при госпіталізації (мовою оригіналу): "F 10.0. Параноидный синдром? Состояние психомоторного возбуждения". Дата виписки: 30.04.18 о 10 год. 10 хв. (самостійно). Діагноз заключний: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра алкогольна інтоксикація з психомоторним збудженням. F 10.0".
В медичній картці стаціонарного хворого №2344 КЛПЗ "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" ОСОБА_1 , дата госпіталізації: 28.04.2018 року, оригінал якої оглядався судом апеляційної інстанції, міститься рапорт на ім`я начальника ЧВП ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Реберга В.К. від 28.04.2018 року інспектора роти №7 взводу №2 БУПП ДПП Чернігівської області лейтенанта поліції О.В.Стоцького, наступного змісту: " Дійсним доповідаю Вам, що 28.04.2018 року о 20 год. 10 хв. екіпаж "ТОР-3", отримавши виклик: "Звернення інформаційного характеру : що за адресою: АДРЕСА_1 , заявник: ОСОБА_1 , повідомила, що вона вбила людину і в квартирі калюжа крові. Заявниці було пояснено, що це кримінальна відповідальність. Відпрацьовуючи виклик в складі: л-нта поліції Данько І.Л., л-нта поліції Дригайло Ю.В., л-нта поліції ОСОБА_10 , було виявлено заявницю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала в збудженому стані, плуталась в показах, несла "нісенітницю", не було підтверджено факту вбивства." (а.с.228).
У комісійному лікарському огляді ОСОБА_1 від 30.04.18 р. 9-00 зазначено наступне (а.с.226) :
" ОСОБА_11 : спадковість не обтяжена. Росла та розвивалась без особливостей. З перенесених захворювань відмічає дитячі інфекції, застудні. Освіта вища, закінчила інститут торгівлі. Зараз не працює, пенсіонерка за віком. Вдова, проживає одна. 28.04.18 р. в стані алкогольного сп`яніння дзвонила в поліцію, вимагала, щоб вона приїхала до неї додому, так як в квартирі труп та калюжа крові, погрожувала включити газ, здійснити суїцид. На виклик приїхали співробітники поліції. Поводила себе неадекватно, кричала. Була викликана СШМД та доставлена на стац. лікування в ЧПНЛ.
ПСИХ. СТАТУС: за спостереженнями медперсоналу пацієнтка в день поступлення була збуджена, кричала, нецензурно лаялась, не заперечувала вживання спиртних напоїв, з рота відчувався запах алкоголю, після виконаних лікарських призначень вночі спала, потім заспокоїлась, була спокійна, маячних ідей та розладів сприйняття не виявляла, більшість часу проводила в межах ліжка. СЬОГОДНІ: в свідомості. Орієнтована всебічно вірно. Доступна контакту. Маячних ідей та розладів сприйняття не виявляє. Скарг на здоров`я не виказує. Жалкує про скоєне. Причину стаціонування пояснює так: "в мене в січні місяці померла донька, онук знаходиться в місцях позбавлення волі, я ходжу в комунальні служби, щоб мені дали пільги, так як я проживаю одна, але мені весь час щось відмовляють, в цей день приходив сантехнік, я з ним випила і мене понесло, дзвонила в поліцію, хотіла щоб вони приїхали і зафіксували те, що я проживаю одна, вони відмовлялись і тоді я схитрила, пошутила про труп і вони приїхали і потім мене привезли в лікарню...". Спокійна. Просить виписати її. Від подальшого лікування відмовляється, про що написала заяву.
Н.С. - зіниці D = Ѕ, фотореакція збережена, сухожильні рефлекси рівномірні, жваві, патологічних не виявлено.
СОМАТИЧНО: середнього зросту, правильної статури, задовільного харчування. Т. тіла - 36.6. Зів чистий. Шкіра чиста, блідо-рожева. Тони серця ритмічні, приглушені. Дихання над легенями везикулярне. АТ 140/90 мм рт. ст. Живіт м`який, безболісний. Периферичних набряків нема.
Враховуючи анамнестичні дані, наявність в клінічній картині захворювання даних за алкогольне сп`яніння в день поступлення, психомоторне збудження, відсутність психотичної симптоматики, встановлений діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра алкогольна інтоксикація з психомоторним збудженням.
Враховуючи відмову пацієнтки від подальшого лікування та обстеження в ЧПНЛ, відсутність показань до лікування без її згоди виписана з відділення додому самостійно. Дані поради та рекомендації. Рекомендовано утримання від вживання спиртних напоїв."
У вказаній медичній карті ОСОБА_1 наявна ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.223), в якій зазначено: ''Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_8 28.04.2018 року (підпис).''
У зазначеній медичній карті ОСОБА_1 також міститься ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.223, зворот), в якій зазначено: ''Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_7 30.04.2018 року (підпис).''
У медичній карті ОСОБА_1 наявна заява на ім`я головного лікаря КЛПЗ ''Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня'' від ОСОБА_1 про надання згоди на обробку персональних даних пацієнтів КЛПЗ "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", датована 28.04.2018 року, (підпис) ОСОБА_1 (а.с.222 - 222,зворот).
Згідно із заявою ОСОБА_1 на ім`я завідуючої відділенням №6 Давидової О.В. від 30.04.2018 року (а.с.227), ОСОБА_1 просить виписати її із відділення додому у зв`язку із гарним самопочуттям, від подальшого лікування відмовляється, претензій до медперсоналу не має (а.с.20).
Відповідно до розписки за підписом ОСОБА_1 , вона самостійно виписалася з відділення №6 Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні за власним бажанням (а.с.232).
Враховуючи наведене вище, а також наявну в досліджених апеляційним судом оригіналах документів інформацію, яка стосуються перебування ОСОБА_1 в КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" у хронологічний період з 28.04.2018 року по 30.04.2018 року, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що позивач в ході судового розгляду даної справи не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, у розумінні приписів статей: 77, 78, 79, 80 ЦПК України, ті фактичні обставини, на які ОСОБА_1 посилається в обґрунтування вимог заявленого нею позову. Самі по собі факти доставлення позивача у КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" та її перебування у медичному закладі у хронологічний період з 28.04.2018 року по 30.04.2018 року, які визнаються сторонами спору та підтверджується письмовими доказами, не свідчать про протиправність дій відповідачів у справі. Як вбачається із пояснень позивача, вона самостійно запросила працівників поліції у своє помешкання, і які мотиви могли б спонукати працівників поліції викликати бригаду швидкої медичної допомоги, позивач пояснити не змогла. Судом першої інстанції з даного приводу обгрунтовано зазначено, що такі мотиви наведені у досліджених судом письмових документах, зокрема, супровідному листку №4380 ЛНЗ Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради та епікрізі №2344 КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня", за змістом яких, позивач 28.04.2018 року мала психічні та поведінкові розлади, висловлювала суїцидальні наміри. При цьому, судом першої інстанції вказано, що доказів упередженого ставлення до позивача, яке б могло стати підставою для вчинення щодо позивача протиправних дій, суду не надано. Причин для змови відповідачів з метою вчинення протиправних дій стосовно позивача, суд першої інстанції не вбачає, як і протиправної зацікавленості будь-кого з них у доставленні позивача до закладу психіатричної допомоги та примусовому лікуванні упродовж двох днів. При цьому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано висновок лікарів-психіатрів про її стан під час поміщення до психіатричного закладу, а твердження позивача, що вона була госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги примусово, не знайшли належного підтвердження в ході судового розгляду даної справи. Оскільки у медичній карті ОСОБА_1 №2344, матеріали якої були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні, наявна ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.223), в якій зазначено наступне: ''Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_8 28.04.2018 року (підпис).'' У зазначеній медичній карті ОСОБА_1 також міститься ''Усвідомлена згода особи на госпіталізацію до психіатричного закладу" КЛПЗ ''ЧОПНЛ'', форма первинної облікової документації № 003-9/о від 28.04.2018 року (а.с.223, зворот), в якій зазначено: ''Підписуючи цей документ, я надаю усвідомлену згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Підписуючи цей документ, я повідомляю, що моє рішення не було прийнято під тиском з боку фахівця, родини або інших осіб. Я, ОСОБА_1 згодна на госпіталізацію мене до психіатричного закладу (підпис) 28.02.2028 року. Інформацію надав лікар ОСОБА_7 30.04.2018 року (підпис).'' Судом першої інстанції у рішенні від 17.10.2025 року обґрунтовано зазначено, що доводи позивача про те, що їй не належать підписи в "Усвідомленій згоді на госпіталізацію до психіатричного закладу" (форма №003-9/о) від 28.04.2018 року, "Усвідомленій згоді особи на лікування в психіатричній лікарні" (форма №003-10/о) від 28.04.2018 року, у заяві про надання дозволу на обробку персональних даних від 28.04.2018 року, жодними доказами не підтверджені. При цьому, висновку судової почеркознавчої експертизи, який би підтвердив або спростував вказані доводи позивача, ОСОБА_1 суду не надано, і клопотання про призначення відповідної експертизи, позивачем в ході судового розгляду даної справи не заявлялося. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, зазначивши при цьому, що в обґрунтування судового рішення не можуть бути покладені виключно пояснення однієї із сторін спору, які заперечуються іншими сторонами спору та не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Приписами ч.1, ч.2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч.3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз`яснень абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 року в справі №455/1076/16-ц, провадження №61/48155св18.
Наявність протиправної поведінки щодо фізичної особи, яка зазнала душевних страждань, є обов`язковим елементом завданої моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій відповідачів, оскільки вказані позовні вимоги не доведені позивачем в ході судового розгляду даної справи, то відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги заявленого ОСОБА_1 позову про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від встановлення факту неправомірних дій відповідачів.
У заявленому позові ОСОБА_1 вказує, що після повернення із медичного закладу додому, вона виявила відсутність 1 900 грн., які знаходилися на столі у кімнаті її квартири, та які, ймовірно, були викрадені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28.04.2018 року. За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь позивача у розмірі 1 900 грн., які були викрадені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у вказаній частині, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження доводів позивача щодо ймовірного викрадення у неї 1 900 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28.04.2018 року. Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.10.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.10.2025 року - необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 21.09.2026 року.
Головуючий: Судді: