Справа № 126/2853/25
Провадження № 22-ц/801/1897/2026
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Справа № 126/2853/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
позивач: ТОВ «Споживчий центр»
відповідач : ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13.05.2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 27.01.2025 року позивач та ОСОБА_1 ,шляхом підписання його останнім одноразовим ідентифікатором на веб сайті кредитодавця, уклали кредитний договір №27.01.2025-100001211 ,згідно умов якого ТОВ «Споживчий центр» зобовязалося надати відповідачці в кредит 16 000 грн на строк 140 днів до 15.06.2025 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 0,82% та денної відсоткової ставки- 1% , комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 2 400 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки передбачені договором. Шляхом укладення сторонами додаткових угод до договору від 06.04.2025 року, 22.04.2025 року та 09.05.2025 року до кредитного договору №27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 року, дію останнього було продовжено до 01.08.2025року і змінено відсоткову ставку на 0,65%. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало і надало відповідачці кредит у розмірі 16 000 грн на строк 187 днів до 01.08.2025року зі сплатою передбачених договором та додатковими угодами до нього відсотків, а ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів не виконувала , у зв`язку з чим станом на 01.08.2025 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 30 733,02 грн, з яких: 13 133,76 - заборгованість за тілом кредиту, 11 032,38 - заборгованість по відсоткам та 6566,88 грн- заборгованість з неустойки. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13.05.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №27.01.2025-100001211 від 27.01.2025, у розмірі 24166,14 грн та судовий збір у розмірі 1905,35 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення змінити та ухвалити нове, яким зменшити розмір стягнення та судових витрат з урахуванням її матеріального становища. Вказала, що судом не було враховано її матеріальне становище , принципи справедливості та пропорційності, оскільки на її утриманні перебуває неповнолітня дитина і її офіційний дохід складає 17 300 грн на місяць, що істотно впливає на погіршення умов проживання її сімї.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13.05.2026 року вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 шляхом підписання його заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору одноразовим ідентифікатором на веб сайті кредитодавця Е666 і уклали кредитний договір №27.01.2025-100001211 .
Згідно цього договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати відповідачці кредитні кошти у сумі 16 000 грн на строк 140 днів до 15.06.2025 року зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки - 0,82% та денної відсоткової ставки- 1% , комісії за надання кредиту - 15 % від суми кредиту, що складає 2 400 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки передбачені договором.
Згідно листа №202-0112 від 01.12.2025 на підставі укладеного договору» на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року між ТОВ "Універсальні платіжні рішення»" та ТОВ «Споживчий центр, відповідачці 27.01.2025 року від позивача було перераховано 16 000 грн на номер картки НОМЕР_1 із призначенням платежу - видача за договором кредиту №27.01.2025-100001211.
Отримання суми наданого кредиту також підтверджено ОСОБА_1 у відзиві на позов та не оспорюється нею.
За ініціативою та на підставі звернення ОСОБА_1 сторони уклали ряд додаткових договорів, якими змінювали умови та строки надання основного договору, а саме:
- 06.04.2025 укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії кредитного договору № 27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою. Відповідно до умов укладеного кредитного договору (оферти) № 06.04.2025-100001709 від 06.04.2025 строк, на який надається кредит, становить 154 дні з дати його надання, а датою повернення (виплати) кредиту визначено 29.06.2025. Денна процентна ставка становить 0,65 %.
- 22.04.2025 укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії кредитного договору № 27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою. Відповідно до умов кредитного договору № 22.04.2025-100002474 строк, на який надається кредит, становить 170 днів з дати його надання, а датою повернення (виплати) кредиту визначено 15.07.2025. Денна процентна ставка становить 0,65 %. Договір підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором K825.
- 09.05.2025 укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії кредитного договору № 27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою. Відповідно до умов додаткового договору № 09.05.2025-100001711 строк, на який надається кредит, становить 187 днів, а датою повернення кредиту визначено 01.08.2025. Денна процентна ставка становить 0,65 %. Договір підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором K911.
З довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 станом на 01.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 30733,02 грн, з яких: основний борг - 13133,76 грн; проценти - 11032,38 грн; неустойка - 6566,88 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив із того, що що між сторонами належним чином було укладено кредитний договір в електронній формі №27.01.2025-100001211 від 27.01.2025 року, який ОСОБА_1 акцептувала та підписала одноразовим ідентифікатором, а факт отримання нею кредитних коштів у сумі 16 000 грн підтверджувався як інформацією про перерахування коштів на зазначену нею у заявці банківську картку, так і визнанням нею цих фактів .Враховуючи,що ОСОБА_1 не надала суду доказів погашення вказаної заборгованості та не спростувала належними доказами розрахунок ТОВ «Споживчий центр», суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового стягнення -з неї розміру заборгованості у вигляді розміру основного боргу та процентів за користування коштами. Відмовляючи у стягненні заборгованості з неустойки, суд виходив із того ,що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку її сплати.
Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та практику Верховного Суду, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував матеріальне становище ОСОБА_1 , принципи справедливості та пропорційності, оскільки на її утриманні неповнолітня дитини та її офіційний дохід складає 17 300 грн на місяць, що істотно впливає на погіршення умов проживання її сім`ї, не заслуговують на увагу, як такі ,що не грунтуються за законі .
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
За змістом ст. ст. 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України ,відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в частині 1 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Доказів останнього відповідачка не навела ,а положення чинного законодавства не містять зазначених відповідачкою у апеляційній скарзі підстав для звільнення її від цивільно-правової відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань .
Отже ,відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Одним із фундаментальних принципів цивільного права є обов`язковість договору для виконання сторонами. Закріплений у статті 629 ЦК України принцип pacta sunt servanda (договори мають виконуватися) покладає на сторони обов`язок дотримуватися домовленостей та виконувати взяті на себе зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки апелянткою не наведено передбачених законом підстав для звільнення її від сплати нарахованих за кредитним договором процентів, їх списання чи зменшення виключно з огляду на її майновий стан. Посилання апелянтки на складне матеріальне становище, наявність на її утриманні неповнолітньої дитини та офіційний дохід у розмірі 17 300 грн на місяць не свідчать про існування передбаченої законом підстави для невиконання або зміни взятих на себе договірних зобов`язань. При цьому апелянтка не зазначила конкретної норми законодавства, яка б передбачала можливість звільнення позичальника від сплати належних за кредитним договором процентів чи їх
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться переважно до незгоди з правовими наслідками невиконання кредитного зобов`язання та не містять належного обґрунтування незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції. За таких обставин підстав для його скасування або зміни не вбачається, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за нею.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13.05.2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук