справа № 492/804/26
провадження № 2/492/844/26
УХВАЛА
про відмову у наданні строку для примирення
22 вересня 2026 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Череватої В.І.,
секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про надання подружжю строку для примирення три місяці у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
встановив:
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
22 вересня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про надання подружжю додаткового строку для примирення три місяці та відкладення розгляду справи.
Позивачка в судове засідання не з`явилася, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти надання строку для примирення, оскільки за час наданого судом строку для примирення, сторони не примирилися, а повторно подана заява є зловживанням процесуальними правами та направлена на затягування розгляду справи.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про причини невручення судових повісток, в яких є позначки «адресат відсутній», що в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином, однак у судове засідання, призначене на 22 вересня 2026 року о 14 год. 00 хв., повторно не з`явився. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною 7 статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Суд зазначає, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання строку на примирення є правом, а не обов`язком суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року призначено строк для примирення подружжя тривалістю один місяць, провадження у справі було зупинено до закінчення строку для примирення.
Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року було поновлено провадження у справі, оскільки строк наданий подружжю сплив.
Звертаючись до суду із заявою про надання додаткового строку для примирення тривалістю три місяці, відповідач не навів жодних доводів можливого збереження сім`ї та які заходи ним вживалися з метою примирення.
Водночас, із поданої позивачкою заяви вбачається, що за час наданого судом для примирення, сторони взагалі не спілкувалися, ані відповідачем, ані позивачкою не було вжито жодних заходів з метою збереження сім`ї, навпаки, відносини між сторонами погіршилися, тому примирення вважає неможливим, оскільки таке суперечитиме інтересам позивачки та моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 3 СК України проголошує, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зазначено, що тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.
У постанові від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24, провадження № 61-15767св25, Верховний Суд указав, що суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а оцінювання почуттів та емоційного стану одного з подружжя під час розгляду справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду. Верховний Суд визнав помилковою відмову в розірванні шлюбу з мотивів того, що один із подружжя нібито зберігає почуття до іншого, оскільки збереження шлюбу всупереч волі особи становить фактичне примушування її до перебування у шлюбі.
Разом із тим, незгода одного з подружжя з розірванням шлюбу сама по собі не є правовою підставою для відмови іншому з подружжя у реалізації права на припинення шлюбних відносин.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачка категорично заперечує можливість спільного життя позивачки з відповідачем та примирення вважає неможливим, оскільки таке суперечитиме інтересам позивачки та моральним засадам, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про надання подружжю строку для примирення тривалістю три місяці слід відмовити.
На підставі статті 3, 24, 56, 111 СК України, керуючись статями 240, 247, 258-260 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про надання подружжю строку для примирення три місяці - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Черевата В.І.