Справа № 505/3386/26
№ 2-н/505/371/2026
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей,
встановила:
16 вересня 2026 року до Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третьої (1/3) частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер. Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
З метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника судом в порядку ч. 8 ст.187 ЦПК України судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_2 .
Згідно відповіді №3333516 від 17 вересня 2026 року, встановлено що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З долучених до заяви витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що заявниця та діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, заявниця та боржник разом з їхніми спільними дітьми зареєстровані за однією адресою місця проживання по АДРЕСА_1 .
Окрім того, вказані витяги з реєстру територіальної громади місять неактуальну інформацію щодо зареєстрованого місця проживання заявника та дітей, оскільки два витяги датовані 08.10.2024 року стосовно відомостей щодо дітей та один - 26.08.2025 року стосовно відомостей щодо заявника.
Відповідно до ч. 5 ст. 183, ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у відповідному розмірі. Крім того, відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина. Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Також, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Зважаючи нате, що заявниця та боржник зареєстровані за однією адресою, є обґрунтовані підстави припустити, що із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів може звернутися як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , з якими проживають діти, що, вочевидь, суперечить меті і призначенню наказного провадження щодо стягнення аліментів та не відповідає вимогам ч. 5 ст. 183 СК України. Жодних доказів окремого проживання боржника і заявниці до матеріалів справи не надано. При цьому суддя бере до уваги, що за змістом глави 15 СК України право на звернення до суду із позовом/заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку. Тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання та не ставиться в залежність ані від розірвання шлюбу, ані від перебування в фактичних шлюбних відносинах.
Таким чином, судом встановлено, що заявницею при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей порушені вимоги ст. 163 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 166 ЦПК України).
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст.165, 353 ЦПК України,
ухвалила:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Суддя О.В. Ващук