Номер провадження: 22-ц/813/5964/26
Справа № 509/1526/25
Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить винести рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_2 у повному обсязі, відносно умисного порушення строків виплати аліментів ОСОБА_1 за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2018 р. зі Справою № 590/1501/17 за період з 05 жовтня 2018 року по 23 грудня 2023 року; Винести рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_2 у повному обсязі, відносно стягнення з ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за несвоєчасно сплачені аліменти з 01 липня 2023 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 73105 (сімдесят три тисячі сто п`ять) гривень 00 (нуль) копійок.
У позові зазначено, що станом на 01 березня 2025 року, тобто на день погашення заборгованості за аліментами у повному обсязі на користь ОСОБА_2 , виникло законне право на звернення до Овідіопольського районного суду Одеської області, з позовною заявою щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів з ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 р. по 28 лютого 2025 року у розмірі 73105 гривень 00 копійок, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасно сплачені аліменти за період з 01 липня 2023 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 73105 гривень 00 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів є навмисне ухилення, однак він не здійснював навмисного ухилення, весь цей час відрахування аліментів здійснювалось офіційно виконавцями з його грошового забезпечення через військову частину НОМЕР_1 . Однак через те, що скаржник має інші борги і з нього стягуються кошти за іншими виконавчими листами, він не мав об`єктивної можливості в повній мірі та вчасно здійснювати погашення аліментів. Згідно із відповіді Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №59787159, до складу якого входять чотири інших виконавчих провадження, в межах кожного з них із скаржника стягуються грошові кошти на погашення боргу, сукупно 50% його грошового забезпечення. Фактично ОСОБА_4 отримує на своє існування лише 50% від грошового забезпечення, що й і так є критично низьким, враховуючи, що він є військовослужбовцем та постійно потребує грошових коштів для закупівлі нового військового спорядження та ремонту техніки. У зв`язку із тим, що з нього постійно стягується пеня за несвоєчасну сплату аліментів, загальний розмір заборгованості росте, що у свою чергу ще більше зменшує його фінансову можливість сплачувати борги.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 21 вересня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 грудня 1993 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено шлюб із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований у Відділу РАГС виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси у «Книзі про укладення шлюбу», запис у книзі реєстрації актів про укладання шлюбу від 17 грудня 1993 р. за номером № 552, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу» НОМЕР_2 , від 17.12.1993 року.
У ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився син ОСОБА_2 , про що 13 січня 2006 року було видано Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 .
01 серпня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , був укладений Договір про виплату аліментів на дитину, виховання та утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НВТ НОМЕР_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М.
Відповідно до умов Договору (п. 2) ОСОБА_1 , зобов`язався сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 щомісячно в розмірі 15.000,00 (п`ятнадцяти тисяч) гривен за кожен з трьох місяців червень, липень, серпень, та 22.000,00 (двадцять дві тисячі) гривень за кожен з дев`яти місяців січень-травень вересень-грудень.
06 листопада 2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області, було винесено рішення у справі №509/1415/17 про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_1 до ОСОБА_6 . Їх спільного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено на виховання ОСОБА_6 за місцем реєстрації (проживання).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2018 р. по справі №509/1501/17, було встановлено розмір аліментів на користь ОСОБА_2 , які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , у розмірі 9000,00 (дев`яти тисяч) гривень щомісячно, починаючі з дня ухвалення рішення та до повноліття дитини 23.12.2023 року;
21 грудня 2018 року Овідіопольським районним судом Одеської області був виданий Виконавчий лист у справі № 509/1501/17 на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.10.2018 р.
На підставі Виконавчого листа Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.12.2018 року №509/1501/17, було відкрито виконавче провадження ВП № 60266053.
На підставі рішення у справі №509/150/17 ОСОБА_1 були нараховані аліменти за період з 05.10.2018 р. до 23.12.2023 року, які він мав сплатити на утримання свого сина ОСОБА_2 , у загальному розмірі 564676 гривень 90 копійок, які були утримані у повному обсязі.
Натомість відповідач ОСОБА_1 сплачував аліменти не вчасно, у зв`язку з чим 24 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Крицул В.А., була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60266053, з виконання «Виконавчого листа № 509/1501/17», що був виданий 21.12.2018 року.
29 січня 2020 року державний виконавець Романовська О.Л. надіслала ОСОБА_1 . Повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, та зазначила, що за період з 05.10.2018 по 29.01.2020 року заборгованість становить 144.000,00 гривень на підставі Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на 29.01.2020 року за № 9910.
Крім того, державним виконавцем вживались по відношенню до боржника тимчасові обмеження з метою примусового виконання виконавчого листа № 509/1501/17 від 21.12.2018 року, який був виданий Овідіопольським районним судом Одеської області, а саме: Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ВР № 60266053 від 29.01.2020 року ВП № 60266053, Постанова про накладання штрафу ВП № 60266053 від 29 січня 2020 року на боржника ОСОБА_1 за невиконання рішення суду від 05.10.2018 р. у справі № 509/1501/17.
Станом на 03 лютого 2020 року на 29.01.2020 р. заборгованість відповідача становила 144000,00 гривень, що підтверджується листом начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, М.Б. Шуляченко, за №-09.1/В-5.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24.05.2021 року апеляційну скаргу адвоката Гладишевої О.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.01.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів, встановлених у договорі про виплату аліментів від 01.08.2016 року, зменшенні розміру заборгованості по сплаті аліментів.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2024 року з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_6 була стягнута неустойка (пеня) за період з 05.10.2018 по 30.06.2023 у розмірі 404412 (чотириста чотири тисячі чотириста дванадцять) гривен 98 (дев`яносто вісім) копійок.
Позивачем надано розрахунок неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів з ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 р. по 28 лютого 2025 року (тобто за період, що не охоплюється Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2024 р., ) у розмірі 73105 (сімдесят три тисячі сто п`ять) гривень 00 (нуль) копійок, що є різницею між загальним розміром неустойки (пені) за весь період стягнення - 477517,98 гривень та неустойкою (пенею) за період з 05.10.2018 р. по 30.06.2023 р. у розмірі 404412 (чотириста чотири тисячі чотириста дванадцять) гривен 98 (дев`яносто вісім) копійок, що вже була стягнута на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2024 р.
ОСОБА_1 виконав рішення суду у справі №509/1501/17 від 05.10.2018 та погасив заборгованість по аліментам у лютому 2025 року, що підтверджується листом від 13.03.2025 року, що адресований ОСОБА_6 , що містить детальний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
03 квітня 2025 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовською Оленою Леонідівною було винесено Постанову про закінчення ВП № 60266053, залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів своєчасної сплати аліментів чи спростування розміру неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів з ОСОБА_1 , що нарахована за період з 01.07.2023 р. по 28 лютого 2025 року, у розмірі 73105 гривень 00 копійок.
Спірні правовідносини між сторонами стосуються обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання, тому до їх правового регулювання застосуванню підлягають положення Глави 15 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
На підставі частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) констатовано, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.
Суд першої інстанції правильно зауважив і те, що згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Враховуючи відомості про наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що позивач має право на стягнення неустойки за несвоєчасно сплачені аліменти за період з 01 липня 2023 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 73105 (сімдесят три тисячі сто п`ять) гривень 00 копійок.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, з метою захисту інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача його користь неустойки за несвоєчасно сплачені аліменти за період з 01 липня 2023 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 73105 гривень 00 копійок.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 надано тлумачення вказаних норм, відповідно до якого, зокрема: «стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів»
Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Як на відсутність у діях ОСОБА_1 вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів останній посилається на те, що «відрахування на виконання рішення суду щодо стягнення аліментів здійснювалось офіційно виконавцями з його грошового забезпечення через військову частину НОМЕР_1 . Однак через те, що скаржник має інші борги і з нього стягуються кошти за іншими виконавчими листами, він не мав об`єктивної можливості в повній мірі та вчасно здійснювати погашення аліментів».
Апеляційний суд зазначає, що дійсно на примусовому виконанні на примусовоум виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №59787159 до складу якого входить: АСВП59767728, АСВП59767519, АСВП75333344 та АСВП78018999 з виконання виконавчого листа №509/3574/23, виданого 07.10.2024 Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу - 404412,98 грн.
Виконавче провадження №78018999 до відділу надійшло з Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУМЮ (м. Одеса).
16 вересня 2025 року Овідіопольським ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) виконавче провадження 78018999 прийнято та винесено постанову про прийнятят виконавчого провадження.
07 жовтня 2025 року виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження.
У ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження встановлено, що боржник отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 .
По виконавчим провадженням №№59767728, 75333344, 59767519, 75468046 до Військової частини НОМЕР_5 спрямовано чотири постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з вказанням утримань по кожній постанові по 20 відсотків від доходу. По виконавчому провадженню №78018999 постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника спрямована 19 травня 2025 року виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ПМУМЮ (м.Одеса).
По виконавчому провадженню 78018999 стягувачу перераховано кошти у наступному порядку:
11.06.2025 - 4112,65 грн;
18.06.2025 - 5319,00 грн;
10.07.2025 - 4112,65 грн;
18.07.2025 - 3546,00 грн;
11.08.2025 - 4081,67 грн;
19.08.2025 - 5319,00 грн;
07.10.2025 - 1678,41 грн;
20.10.2025 - 5834,77 грн;
20.10.2025 - 5765,12 грн;
10.11.2025 - 4415,93 грн;
19.11.2025 - 5754,63 грн;
04.12.2025 - 4415,95 грн;
22.12.2025 - 5754,65 грн;
24.12.2025 - 614,66 грн;
12.01.2026 - 4266,11 грн;
23.01.2026 - 6639,73 грн;
05.02.2026 - 4491,87 грн;
27.02.2026 - 11508,04 грн;
06.03.2026 - 4478,56 грн.
Залишок не стягнутої суми станом на 11.03.2026 складає 312691,41 гривень.
Однак суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначена відповідь жодним чином не підтверджує того, що несвоєчасність сплати аліментів в межах виконавчого провадження ВП №60266053, розпочатого на підставі виконавчого листа №509/1501/17, виданого 21.12.2018, пов`язана з обставинами, які не залежали від боржника.
Таким чином, скаржником не доведено того, що заборгованість зі сплати аліментів не була пов`язана з ухиленням від їх сплати, а тому вказані доводи не знайшли свого підтвердження.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда