справа № 462/7441/26
УХВАЛА
23 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 24.08.2026 року звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалу суду від 25.08.2026 року надіслано позивачу ОСОБА_1 на поштову адресу, вказану в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується супровідним листом від 25.08.2026 року. Однак поштовий конверт, адресований позивачу, повернувся на адресу суду 17.09.2026 року.
Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, суд дійшов такого висновку.
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 висловив правову позицію, відповідно до якої сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Проте право на суд не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та може бути обмежене, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка бере участь у судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», сторони вживають заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, а сторона, яка бере участь у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі.
Таким чином, судом вжито достатніх заходів для вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачених ЦПК України, та здійснено всі передбачені законом дії для забезпечення особі права на розгляд її позову. Станом на 23.09.2026 року ухвалу суду не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто.
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд роз`яснює, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 354, 355 ЦПК України, а саме до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Іванюк І.Д.