Дата документу 22.09.2026
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________
Єдиний унікальний № 337/5779/25 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.
Провадження № 22-ц/807/2040/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Бредуна Д.С.,
суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,
за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування в особі заступника голови районної адміністрації Володимира Онищенка на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення з них аліментів на утримання дітей, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
03 листопада 2025 року заступник голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування Олександр Стешенко подав до Хортицького районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову посилався на те, що в службі (управлінні) у справах дітей Запорізької міської ради на профілактичному обліку перебувають малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалід ІІІ групи, інвалід дитинства). Родина має статус ВПО, мати разом з дітьми зареєстровані в АДРЕСА_2 .
Родина перебуває на профілактичному обліку, оскільки батько ОСОБА_4 регулярно вчиняє домашнє насильство щодо матері - ОСОБА_3 в присутності дітей.
10.09.2025 до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшло повідомлення СПДН ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про вчинення насильства щодо ОСОБА_3 , 2004 р.н., з боку її чоловіка ОСОБА_4 , 1987 р.н., в присутності малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб 09.09.2025 до спеціалізованої служби «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати)» була влаштована ОСОБА_3 разом з дітьми, оскільки постраждали від домашнього насильства з боку чоловіка ОСОБА_5 . З пояснень жінки встановлено, що насильство в родині відбувається регулярно. направленням Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 15.09.2025 №01.01-18/2706 родина була переведена до КЗ «ЦПДС «Затишна домівка», де перебувала до 19.09.2025, оскільки мати була госпіталізована разом з дітьми до КНП «МДЛ №5» ЗМР. Там вони перебували до 26.09.2025 і були виписані за наполяганням матері, не завершивши лікування. Відповідно до виписок з медичних карт дітей, наданих КНП «МДЛ №5» ЗМР, дітей були виписано в середньому ступені тяжкості. 26.09.2025 жінка відмовилася від проживання в КЗ «ЦПДС «Затишна домівка» і повернулася за адресою проживання чоловіка: АДРЕСА_1 .
29.09.2025 до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради повторно надійшло повідомлення СПДН ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про вчинення насильства щодо ОСОБА_3 , 2004 р.н., з боку її чоловіка ОСОБА_4 , 1987 р.н., в присутності малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також знову надійшов лист Запорізького міського центру соціальних служб про те, що 26.09.2025 до спеціалізованої служби «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати)» повторно була влаштована ОСОБА_3 разом з дітьми, оскільки постраждали від домашнього насильства з боку чоловіка - ОСОБА_4 .
27.09.2025 за наполяганням фахівця притулку ОСОБА_3 звернулася до ЗОКДЛ для продовження лікування ОСОБА_1 , 2025 р.н., ОСОБА_2 мати передала батькові (кривднику).
30.09.2025 під час відвідування місця проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в будинку не прибрано, меблі, підлога, двері, одвірки брудні, мався неприємний запах, кімнати завалені мотлохом, продуктів харчування немає, лише є невелика кількість відварених пельменів.
Під час відвідувань вдома дитина була брудна та недоглянута, не дивлячись на прохолоду в помешканні, була не одягнута.
17.10.2025 під час проведення профілактичного рейду спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції було відвідано родину за місцем проживання та встановлено, що санітарні умови проживання родини вкрай незадовільні. Кругом брудно, розкидано мотлох, меблі, підлога, двері, одвірки брудні, дуже неприємний запах, одна з кімнат задимлена, продукти харчування відсутні повністю, діти не одягнуті, брудні, від них відчувався дуже неприємний запах. Мати перебувала в стані зміненої свідомості, поводилася неадекватно, обоє батьків дуже агресивні.
Того ж дня малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано у батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю малолітніх та влаштовано до КНП «ЗОКДЛ» ЗОР.
Також було встановлено, що відповідно до листа ССД ВК Городищенської міської ради Черкаської області, у 2024 році родина проживала в м. Городище Черкаської області, де потрапила в поле зору служби у справах дітей через трагічний випадок - ІНФОРМАЦІЯ_6 в родині померла дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на профілактичному обліку у службі у справах дітей, оскільки батьки ухилялись від виконання своїх батьківських обов`язків. Батьки не забезпечували базових потреб дитини, у помешканні було брудно, предмети гігієни відсутні, їжа в недостатній кількості. На співпрацю родина йшла неохоче, перешкоджали у доступі в помешкання. ОСОБА_4 поводився зухвало та неадекватно, проявляв агресію. Така поведінка батьків є систематичною, їх не одноразово попереджали про можливість вилучення дітей із родини, однак жодних висновків ними не зроблено, свою поведінку не змінили. Така ситуація несе загрозу життю та здоров`ю малолітніх дітей.
Просить відібрати малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у відповідачів без позбавлення їх батьківських прав та стягнути з кожного з відповідачів на користь будь-якої особи, яка буде здійснювати опіку/піклування, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 від усіх видів доходу але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття; та аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 від усіх видів доходу але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
Рух справи в суді першої інстанції і зміст рішення суду.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 06 листопада 2026 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Комунарському районному суду м.Запоріжжя.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16 січня 2026 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано з відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області:
- інформацію щодо оголошення в розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (у разі наявності такого факту із зазначенням підстав та періоду розшуку);
- інформацію про притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- інформацію про притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року позов районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
На судове рішення за допомогою системи «Електронний суд» 07 серпня 2026 року представник позивача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування в особі заступника голови районної адміністрації Володимир Онищенко подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Комунарського районного суду від 26.06.2026 по цивільній справі №337/5779/25 скасувати ти ухвалити нове рішення, яким вище зазначений позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вказав, що вважає підставами для скасування рішення неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Так, підставою відмови у задоволені позову, як зазначено в рішенні суду, є те, що в даному випадку не доведена необхідність захистити дитину від небезпеки з боку батьків, що в суді не встановлені обставини, які б давали підстави припускати, що діти зазнаватимуть жорстокого поводження чи страждатимуть через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, якщо їх залишити під опікою батьків, та те, що в судовому засіданні не доведено факт ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків.
Посилаючись на соціальне консультування та цільову фінансову допомогу, як спосіб вирішення проблеми родини, судом не було взято до уваги доданий до матеріалів справи лист Запорізького міського центру соціальних служб від 29.09.2025 №3133/03-08, де зазначено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в кризовій кімнаті, протягом усього часу перебування отримувала послуги соціального консультування та надання притулку, психологічну допомогу та благодійну допомогу. Крім того, була спрямована до ГО «Дівчата» для отримання юридичної та матеріальної допомоги. Однак, це жодним чином не вплинуло на ситуацію, оскільки до громадської організації мати так і не звернулася, а після вибуття з притулку мати відмовилася від отримання соціальних послуг Запорізького міського центру соціальних служб і в подальшому батьки не зверталися до центру для отримання допомоги.
Представником позивача заявлено клопотання про витребування з ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області інформації про оголошення в розшук відповідачки ОСОБА_3 та інформації про притягнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до адміністративної та кримінальної відповідальності. Це клопотання було задоволено ухвалою суду, однак, відповіді ВП в матеріалах справи не міститься. Вважає, що за таких обставин у справі судом було використано дані, які не відповідають дійсності.
У разі виконання ухвали, судом би було отримано інформацію про притягнення батьків до адміністративної та кримінальної відповідальності, було б встановлено, що вчинення домашнього насильства в родині Нідзельських має систематичний характер, оскільки ОСОБА_4 тричі було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.ч.1-3 ст. 173-2 КУпАП (постанови судів від 23.10.2025 справа №333/9113/25, від 16.12.2025 справа №333/9579/25, від 03.03.2026 справа №335/1138/26).
Отже, діти систематично страждають від насильства у родині, а беручі до уваги вік дітей і їхню нездатність в силу віку реально оцінити небезпеку, існує пряма загроза їхньому життю та здоров`ю, оскільки малолітні можуть постраждати від агресії спрямованої не на них, а лише тому, що перебувають в безпосередній близькості від конфлікту.
За клопотанням Запорізького міського центру соціальних служб від 12.09.2025 №2989.03-08, через систематичне вчинення домашнього насильства впродовж тривалого часу з боку чоловіка, проживання вдома є небезпечним для матері та дітей. До клопотання додано пояснення ОСОБА_3 , що вона приблизно двічі на місяць потерпає від домашнього насильства з боку чоловіка. Під час сварок чоловік кричить на неї, б`є по ногах та голові, кидає в неї різні предмети, іноді зривається на дитину. Однак судом ця інформація не була взята до уваги.
Також судом першої інстанції не взято до уваги доданий до матеріалів справи лист Запорізького міського центру соціальних служб від 29.09.2025 № 3133/03-08, в якому крім іншого йдеться про те, що 26.09.2025 при прийомі заяви від ОСОБА_3 , фахівцем було виявлено, що жінка перебувала в стані сплутаної свідомості. Мова жінки була сплутаною та непослідовною, хоча запах алкоголю від неї не відчувався. За її попередньою інформацією чоловік (кривдник) зберігає та вживає наркотичні речовини рослинного походження вдома. Софія Юріївна повідомила, що чоловік має наркотичну залежність, однак схильна його виправдовувати, що говорить про те, що захоплення наркотичними речовинами в родині Нідзельських нікуди не поділося.
При цьому, Олександрівським районним судом м. Запоріжжя розглядається кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки повідомленням про вчинення насильства у родині, згідно яких протягом одного місяця ОСОБА_3 двічі опинилася в кризовій кімнаті через домашнє насильство з боку чоловіка, тому факту, що відповідно до направлення служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 15.09.2025 № 01.01-18/2706, ОСОБА_3 разом з дітьми була влаштована до КЗ «Центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Затишна родина» ЗОР. ОСОБА_7 не побажала змінювати своє життя, повернулася до кривдника, що говорить про невміння матері адекватно оцінювати ризики та небезпеку, та не бажання діяти в інтересах дітей.
Крім того, у разі отримання судом інформації щодо притягнення батьків до адміністративної відповідальності, було б встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2025 (справа № 333/10732/25) ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, рішенням Комунарського суду м.Запоріжжя від 02.12.2025 (справа № 333/10424/25) ОСОБА_3 також було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Цей факт говорить про неадекватну поведінку батьків, що вони схильні до правопорушень та агресії.
Таким чином, суд першої інстанції, не з`ясувавши повної інформації про батьків, не надав належної оцінки доказам, доданим позивачем до позовної заяви, що призвело до того, що суд дійшов хибних висновків про те, що залишення дітей ОСОБА_1 , 2025 р.н., ОСОБА_2 , 2022 р.н., у батьків не є безумовно небезпечним для їхнього життя.
Виписки з медичної карти КНП «МДЛ №5» ЗМР від 26.09.2025 свідчать саме про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків щодо надання дітям належної медичної допомоги.
Згідно листа КНП «МДЛ №5» ЗМР після виписки мати з дітьми повертається не до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та молоді «Затишна домівка» ЗМР, куди вона була влаштована як постраждала від домашнього насильства, де мала соціальну та психологічну підтримку, а додому до кривдника і вже наступного дня знову опиняється в кризовій кімнаті, оскілки знову постраждала від домашнього насильства.
Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб від 29.09.2025 №3133/03-08 27.09.2025 лише за наполяганням співробітників кризової кімнати мати продовжує лікування дітей в КНП «ЗОКДЛ» ЗОР, що прямо свідчить про байдуже ставлення матері до здоров`я дітей.
Судом першої інстанції не було взято до уваги інформацію, надану службою у справах дітей ВК Городищенської міської ради, а також зазначену у Актах обстеження умов проживання про те, що умови проживання родини є антисанітарними, батьки не забезпечують базові потреби дітей, а також не ідуть на співпрацю.
Проігноровано судом і інформацію, надану КНП «ТМО «Здорова родина» ЗОР, де на сьогоднішній день перебувають діти, що під час відвідувань дітьми цікавиться лише батько, мати до дітей інтересу не проявляє. Батькам неодноразово робилися зауваження щодо рівня особистої гігієни та неохайного зовнішнього виду, неприємного запаху від одягу та взуття, що створювало дискомфорт для дітей. Незважаючи на проведені бесіди, належних змін у поведінці батьків не відбулося.
З моменту відібрання дітей батьки тричі змінили місце проживання, втрачали право проживати через несплату або порушення громадського порядку. За жодною з адрес проживання не було в повній мірі створено умови для проживання дітей. Навіть за останньою відомою адресою: АДРЕСА_3 умови проживання задовільні, однак для дітей відсутні окремі місця для відпочинку, для молодшої дитини відсутнє ліжечко, кількість дитячих речей обмежена, дитяче взуття відсутнє, засоби гігієни в дуже обмеженій кількості, продукти харчування (крупи) в обмеженій кількості. Про іграшки та розвиток дітей мова взагалі не йде. А отже задоволення базових потреб дітей (місця для відпочинку, чиста постіль, одяг та взуття за віком та сезоном, можливість дотримуватися особистої гігієни, повноцінне харчування) батьками знову не виконане.
З моменту відібрання дітей і до моменту прийняття рішення судом першої інстанції жоден з батьків не працевлаштувався, навіть не дивлячись на тривалий час судового розгляду, навіть на неповний робочий день. Беручи до уваги встановлений судом факт того, що батьки живуть лише на соціальні виплати від держави, це говорить про те, що батьки не бажають змінювати своє життя, будучи ВПО.
Всупереч викладеним приписам законодавства, докази, подані стороною позивача про ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, судом першої інстанції повністю не досліджено або проігноровано, аналіз доданих документів не проведено, що на думку апелянта призвело до хибних висновків суду про виправлення поведінки батьків та створення ними належних умов для проживання дітей.
Згідно позиції Верховного Суду України дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.
Водночас, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону, не надав належної оцінки доводам наданим позивачем доказам про те, що відповідачі не створили належні умови для проживання дітей, що в них відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей, а також що їхня поведінка становить загрозу для життя та здоров`я дітей.
Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про прийняти у якості додаткових доказів:
- рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2025 (справа №333/10728/25), рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 (справа №333/9113/25), рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2025 (справа №333/9579/25), рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2026 (справа №335/1138/26), рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2025 (справа №333/10732/25), рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27.10.2023 (справа №691/1215/23), рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20.03.2014 (справа №312/243/13-к);
- рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2025 (справа №333/10736/25), рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2025 (справа №333/10424/25), рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 0.03.2026 (справа №331/2678/26);
- заяву ОСОБА_3 на ім`я Начальника Запорізького міського центру соціальних служб про відмову від надання соціальних послуг від 14.10.2025.
В обґрунтування представник позивача вказав, що судом першої інстанції не було витребувано інформацію щодо притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , до адміністративної та кримінальної відповідальності, позивачем на сайті судової влади було знайдено рішення судів про притягнення вище зазначених громадян до адміністративної та кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим просимо долучити їх у якості додаткових доказів.
Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на соціальне консультування та фінансову допомогу, як спосіб вирішення проблеми, при цьому не досліджуючи це питання в ході судових слухань, просимо долучити заяву ОСОБА_3 на ім`я Начальника Запорізького міського центру соціальних служб про відмову від надання соціальних послуг.
Рух справи в суді апеляційної інстанції, та відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2026 року цивільну справу витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
14 серпня 2026 року витребувана цивільна справа надійшла до апеляційного суду.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрите апеляційне провадження у справі, встановлено строк на подання відзиву. Справу постановлено розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено справу до розгляду на 22 вересня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу у справі не надходив, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача Ващук Н.Г. наполягала на задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 та представник останнього - адвокат Булдигіна М.С. заперечували проти задоволення апеляційної скарги і посилались на бажання батьків займатись опікою і вихованням своїх дітей.
В судовому засіданні прокурор Самко Р.С. зазначив, що за поточних підстав позову і наданих позивачем доказів, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, думку прокурора дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає таке.
Щодо клопотань сторони позивача про долучення доказів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
При зборі доказів, що стосуються предмета спору, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, суд необмежений засадою диспозитивності цивільного судочинства (ч.2 ст. 13 ЦПК України), однак в даному випадку первісним є стадія надання доказів.
Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Тлумачення положень частини 4 статті 365, частин 2, 3 статті 367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими:
- докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
- докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду;
- суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо);
- наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24).
Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, що має значний вплив на дотримання принципів судочинства, зокрема змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21); постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22), від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22).
Отже, саме орган опіки у суді першої інстанції мав подати докази необхідності захисту дітей від небезпеки з боку батьків.
Крім того, на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування, як на позивача відповідно до положень статей 12, 81, 177 ЦПК України покладено обов`язок надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №918/237/20.
ЦПК України пов`язує вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням таких критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що винятковим випадком, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - може бути наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18).
Сторона позивача просить долучити до справи рішення судіввід 27.11.2025 у справі №333/10728/25, від 23.10.2025 у справі №333/9113/25, від 16.12.2025 у справі №333/9579/25, від 03.03.2026 у справі №335/1138/26, від 27.11.2025 у справі №333/10732/25, від 27.10.2023 у справі №691/1215/23, від 20.03.2014 у справі №312/243/13-к, від 18.12.2025 у справі №333/10736/25, від 02.12.2025 у справі №333/10424/25, від 30.03.2026 у справі №331/2678/26,заяву ОСОБА_3 на ім`я Начальника Запорізького міського центру соціальних служб про відмову від надання соціальних послуг від 14.10.2025.
Як на підставу цього долучення посилається, що судом не було витребувано інформацію щодо притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Однак така обставина не може бути визнана виключною, а випадок не долучення доказів разом із позовною заявою, як того вимагає частина 2 статті 83 ЦПК України «винятковим». Колегією суддів не встановлено причини, що об`єктивно не залежать від особи позивача, які б унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції, щонайменше до закриття підготовчого засідання. Крім того такі докази були отримані апелянтом шляхом вільного доступу насайті судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відтак, в апеляційній інстанції є неможливим прийняття вищевказаних документів у якості додаткових доказів, і в задоволенні клопотання цього клопотання відмовлено ухвалою протокольної форми від 22 вересня 2026 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 також заявила клопотання про долучення нового доказу, що містить інформацію з органу опіки та піклування за поточною адресою проживання відповідачів.
В судовому засіданні ухвалою протокольної форми від 22 вересня 2026 року за вказаних вище підстав, а також у зв`язку із порушенням визначеної ч.9 ст. 83 ЦПК України процедури подання доказів, в задоволенні клопотання було відмовлено.
Фактичні обставини справи.
Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Відповідачі перебувають у шлюбі між собою з 19.12.2023, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_2 з 13.04.2018, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_1 з 18.08.2025.
Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_4 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_1 з 21.08.2025, є інвалідом третьої групи з дитинства.
З повідомлення поліції на ім`я директора департаменту спорту, сім`ї та молоді, начальника служби у справах дітей ЗМР вбачається, що був виявлений факт домашнього насильства 09.09.2025 у відношенні ОСОБА_3 вчинений чоловіком ОСОБА_4 , в результаті було складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та винесені 3 термінових заборонних приписів.
12.09.2025 директором Запорізького міського центру соціальних служб на ім`я начальника служби у справах дітей Запорізької міської ради було направлено клопотання за вих..№2989/03-08 про тимчасове влаштування ОСОБА_3 разом з дітьми на проживання у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР. Клопотання мотивовано тим, що за направленням СПДН ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до спеціалізованої служби «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» 09.09.2025 о 22-25 була доставлена ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_10 , 2022 р.н., ОСОБА_11 , які постраждали від домашнього насильства. Через вчинення систематичного домашнього насильства впродовж тривалого часу з боку чоловіка, проживання вдома є небезпечним для неї та дітей. ОСОБА_3 не має підтримки родичів, оскільки її батько проживає на ТОТ, мати - за кордоном та відмовилась прийняти її до себе.
15.09.2025 Служба у справах дітей Запорізької міської ради направила ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_10 , 2022 р.н., ОСОБА_11 , 2025 р.н. до комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» для отримання комплексу соціальних послуг та тимчасового проживання.
З листа №02-13/673 від 29.09.2025 КНП «Міська дитяча лікарня №5» на ім`я начальника відділу служби у справах дітей ЗМР судом встановлено, що 19.09.2025 до лікарні госпіталізовані діти ОСОБА_12 , 2022 р.н., ОСОБА_13 , 2025 р.н. з КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка». По догляду за дітьми знаходилась мати ОСОБА_3 26.09.2025 діти виписані за наполяганням матері на амбулаторне лікування. Від переводу до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» мати категорично відмовилась. Зі слів матері діти будуть перебувати за адресою: АДРЕСА_5 . Просять перевірити умови перебування дітей.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №4919 ОСОБА_2 , 2022 р.н. перебував на лікуванні в стаціонарі КНП «Міська дитяча лікарня №5» з 19.09.2025 по 26.09.2025, діагноз: гострий бронхіт, гострий назофарингіт, ураження нервової системи не уточнене.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №4920 ОСОБА_1 , 2025 р.н. перебував на лікуванні в стаціонарі КНП «Міська дитяча лікарня №5» з 19.09.2025 по 26.09.2025, діагноз: гострий обструктивний бронхіт, гостра респіраторна недостатність не уточнена, гострий назофарингіт, дефіцитна анемія легкого ступеня тяжкості, пієлоектазія ліворуч.
З повідомлення поліції на ім`я директора департаменту спорту, сім`ї та молоді, начальника служби у справах дітей ЗМР вбачається, що був виявлений факт домашнього насильства 26.09.2025 у відношенні ОСОБА_3 вчинений чоловіком ОСОБА_4 , в результаті був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та винесений терміновий заборонний припис.
З листа директора Запорізького міського центру соціальних служб №3133/03-08 від 29.09.2025 «Про надання інформації щодо дітей, які постраждали від домашнього насильства» судом встановлено, що за направленням СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до спеціалізованої служби «притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» 09.09.2025 о 21-00 год. була доставлена ОСОБА_3 разом з малолітніми ОСОБА_10 , 2022 р.н., ОСОБА_11 , 2025 р.н., які постраждали від домашнього насильства з боку її чоловіка в присутності дітей. Родина винаймає житло за адресою: АДРЕСА_1 , має статус ВПО та малозабезпеченої родини. З 09.09.2025 по 15.09.2025 родина отримувала соціальні послуги «консультування» та «надання притулку». Під час попереднього перебування у закладі їй були надані необхідні послуги, після чого ОСОБА_3 разом з дітьми було направлено до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» для подальшого тимчасового проживання. 26.09.2025 при прийомі заяви від ОСОБА_3 про зарахування до кризової кімнати, фахівцем було виявлено, що жінка перебуває у стані спутаної свідомості, мова нерозбірлива та непослідовна. За її інформацією чоловік вживає та зберігає наркотичні речовини рослинного походження, має наркотичну залежність. 27.09.2025 за наполяганням чергового фахівця притулку ОСОБА_3 повернулась до лікарні для продовження лікування молодшої дитини. Старшого сина відвезла до батька ОСОБА_4 . ОСОБА_3 повідомила кривднику адресу кризової кімнати, чим поставила під загрозу себе та інших постраждалих.
Відділом по Комунарському району служби у справах дітей ЗМР неодноразово було проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є двокімнатною, кухня та кімнати мебльовані, є холодильник, піч.
Так, 30.09.2025 року встановлено, що умови проживання задовільні, продукти харчування в обмеженій кількості, на цей час в квартирі знаходився батько зі старшим сином. 01.10.2025 встановлені аналогічні обставини.
17.10.2025 встановлено, що санітарно-гігієнічні норми порушено, підлога брудна, розкидані речі, продукти харчування відсутні, холодильник брудний та порожній. Родина займає одну кімнату, один диван - місце для відпочинку всієї родини, постільна білизна відсутня. Дитячі речі лежать на підлозі, брудні. Приміщення задимлене, відсутні засоби гігієни: мило, шампунь. Під час візиту ОСОБА_15 був в одному підгузку, босоніж, при цьому батьки ходять по квартирі взуті в кросівки. Діти брудні. На зауваження батько відреагував агресивно, мати посміхалась. Дітей вилучено.
Також 17.10.2025 складені акти проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_2 , 2022 р.н. та ОСОБА_1 , 2025 р.н., в яких зазначено про наявність загрози для життя, здоров`я дітей, наявні складні життєві умови та зазначено про необхідність негайного вилучення дітей.
20.10.2025 Головою районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району видане розпорядження №856р «Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_1 , 2025 р.н. та ОСОБА_2 , 2022 р.н. у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ».
З листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради №112/01-09 від 21.10.2025 на ім`я начальника відділу по Комунарському району служби у справах дітей ЗМР встановлено, що сім`я ОСОБА_14 потрапила в поле зору служб у зв`язку з трагічним випадком - смертю дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . ІНФОРМАЦІЯ_6 дитина померла. В сім`ї виховувалось двоє дітей, ОСОБА_2 , 2022 р.н. наказом ССД ВК Городищенської міської ради від 26.02.2024 взятий на облік, як дитина, яка опинилась в складених життєвих обставинах по причині проживання в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків. При обстеженні умов проживання виявлено, що батьки не забезпечують базових потреб дитини, у помешканні брудно, в недостатній кількості продукти харчування, відсутні предмети гігієни. На співпрацю зі службою та центром соціальних послуг батьки йшли неохоче, відмовлялись, перешкоджали доступу до помешкання. ОСОБА_4 проявляв агресію, поводився зухвало та неадекватно. 26.02.2024 дитина знята з обліку по причині вибуття за місцем проживання, сім`я виїхала в невідомому напрямку.
26.11.2025 відділом по Вознесенівському району служби у справах дітей ЗМР проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_6 . за цією адресою проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Квартира мебльована, є побутова техніка, деякі продукти харчування є два печива дитячого харчування. З батьками проведена бесіда, вони повідомили, що бажають повернути дітей в родину. Батько поводився неадекватно, голосно кричав, звинувачував.
Згідно листа №137/01.09 від 28.01.2026 КНП «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» ЗОР батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідують своїх дітей ОСОБА_2 , 2022 р.н. та ОСОБА_1 , 2025 р.н. з 11.12.2025. відвідування обома батьками відбувались щочетверга, протягом 1 години в присутності медичного персоналу відділення. Відвідування зафіксовані 11.12.2025 (дітям нічого не приносили), 18.12.2025 (дітям нічого не приносили), 25.12.2025 (принесли дітям яблука, мандарини, банани, фруктове пюре), 01.01.2026 (принесли дітям фрукти, цукерки, йогурт, сік), 08.01.2026 (принесли дітям булочку, сік), 15.01.2026 (дітям нічого не принесли). Під час відвідувань тільки батько зацікавлений дітьми, мати лише тримає молодшого сина ОСОБА_16 , до дітей байдужа, беземоційна. 22.01.2026 дітей відвідав тільки батько, мав неохайний вигляд, але з дітьми спілкувався, повідомив, що мати ОСОБА_3 пішла з дому та її місце перебування невідоме.
В листі №723/01-09 від 06.05.2026 КНП «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» ЗОР зазначено, що відвідування зафіксовані 29.01.2026, 05.02.2026, 12.02.2026, 18.02.2026 (батько), 26.02.2026, 05.03.2026 (батько), 26.03.2026, 26.03.2026, 02.04.2026, 09.04.2026, 16.04.2026, 23.04.2026 (батько), 30.04.2026 (батько). На всі відвідування в 2026 році батьки приносили дітям гостинці (цукерки, печиво, фрукти, сік). Під час відвідувань тільки батько зацікавлений дітьми, мати до дітей без емоційна, байдужа. Неодноразово робилися зауваження щодо недотримання належного рівня особистої гігієни та неохайного зовнішнього вигляду, неприємного запаху від одягу та взуття, але належних змін у поведінці батьків не відбулось.
15.05.2026 року був укладений договір оренди житлового приміщення, за яким ОСОБА_3 орендувала квартиру АДРЕСА_7 .
21.05.2026 відділом по Хортицькому району служби у справах дітей ЗМР була обстежена вказана квартира та з Акту №10-08/1143 судом встановлено, що це однокімнатна квартира із задовільними умовами проживання, наявні меблі та побутова техніка (холодильник), пральна машина, водонагрівач, підключені комунальні комунікації. Для дітей не вистачає окремих місць для сну, на момент відвідування була невелика кількість дитячого одягу, відсутнє дитяче взуття, засоби гігієни, відсутній пральний порошок, була в наявності невелика кількість продуктів харчування.
Позиція апеляційного суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (стаття 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами законів України.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2018 року у справі «Лазоріва проти України» основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного та/або приватного життя. Проте межі між позитивними та негативними обов`язками держави за цим положенням не можна визначити з достатньою точністю. Застосовні принципи, тим не менш, є подібними. У обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства у цілому, при цьому певне значення мають цілі другого пункту статті 8. У обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
Згідно із частиною 5 статті 170 СК України положення частин 1-3 цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 308/12188/18 вказав, що «основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток».
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п.50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Звертаючись до суду з позовом, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району посилалася на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином не виконують своїх обов`язків щодо виховання дітей, допускають безвідповідальне ставлення до здоров`я та життя дітей, не забезпечують базових потреб дітей. ОСОБА_4 допускає поведінку, яка несе загрозу життю та здоров`ю малолітніх дітей.
З матеріалів справи вбачається таке.
Сім`я ОСОБА_14 потрапила в поле зору служб у зв`язку з трагічним випадком - смертю дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 дитина померла. Зв`язок смерті з поведінкою батьків не встановлено. В сім`ї виховувалось двоє дітей, ОСОБА_2 , 2022 р.н. наказом ССД ВК Городищенської міської ради від 26.02.2024 взятий на облік, як дитина, яка опинилась в складених життєвих обставинах по причині проживання в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків. При обстеженні умов проживання виявлено, що батьки не забезпечують базових потреб дитини, у помешканні брудно, в недостатній кількості продукти харчування, відсутні предмети гігієни. На співпрацю зі службою та центром соціальних послуг батьки йшли неохоче, відмовлялись, перешкоджали доступу до помешкання. ОСОБА_4 проявляв агресію, поводився зухвало та неадекватно. 26.02.2024 дитина знята з обліку по причині вибуття за місцем проживання, сім`я виїхала в невідомому напрямку. (лист Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради №112/01-09 від 21.10.2025 на ім`я начальника відділу по Комунарському району служби у справах дітей ЗМР)
09.09.2025 виявлено факт домашнього насильства у відношенні ОСОБА_3 вчинений чоловіком ОСОБА_4 , в результаті чого складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та винесені 3 термінових заборонних приписи. (повідомлення поліції на ім`я директора департаменту спорту, сім`ї та молоді, начальника служби у справах дітей ЗМР)
09.09.2025 о 22:25 ОСОБА_3 була доставлена разом з малолітніми дітьми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , як постраждалі від домашнього насильства, на проживання у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР. (клопотання про тимчасове влаштування директора Запорізького міського центру соціальних служб на ім`я начальника служби у справах дітей Запорізької міської ради від 12.09.2025 року за вих.№2989/03-08)
15.09.2025 Служба у справах дітей Запорізької міської ради направила ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_10 , 2022 р.н., ОСОБА_11 , 2025 р.н. до комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» для отримання комплексу соціальних послуг та тимчасового проживання.
19.09.2025 до лікарні госпіталізовані діти ОСОБА_12 , 2022 р.н., ОСОБА_13 , 2025 р.н. з КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка». По догляду за дітьми знаходилась мати ОСОБА_3 26.09.2025 діти виписані за наполяганням матері на амбулаторне лікування. Від переводу до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» мати відмовилась. (лист №02-13/673 від 29.09.2025 КНП «Міська дитяча лікарня №5» на ім`я начальника відділу служби у справах дітей ЗМР)
На лікуванні в стаціонарі КНП «Міська дитяча лікарня №5» ОСОБА_2 , 2022 р.н. перебував з 19.09.2025 по 26.09.2025, діагноз: гострий бронхіт, гострий назофарингіт, ураження нервової системи не уточнене. (виписки із медичної карти амбулаторного хворого №4919)
На лікуванні в стаціонарі КНП «Міська дитяча лікарня №5» ОСОБА_1 , 2025 р.н. перебував з 19.09.2025 по 26.09.2025, діагноз: гострий обструктивний бронхіт, гостра респіраторна недостатність не уточнена, гострий назофарингіт, дефіцитна анемія легкого ступеня тяжкості, пієлоектазія ліворуч. (виписка із медичної карти амбулаторного хворого №4920)
26.09.2025 був виявлений факт домашнього насильства у відношенні ОСОБА_3 вчинений чоловіком ОСОБА_4 , в результаті чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та винесений терміновий заборонний припис. (повідомлення поліції на ім`я директора департаменту спорту, сім`ї та молоді, начальника служби у справах дітей ЗМР)
26.09.2025 прийнято заяву від ОСОБА_3 про зарахування до кризової кімнати, та фіхівцем виявлено, на його переконання, стан спутаної свідомості у заявниці (мова нерозбірлива та непослідовна). 27.09.2025 за наполяганням фахівця притулку, ОСОБА_3 повернулась до лікарні для продовження лікування ОСОБА_1 , 2025 р.н. Старшого сина - ОСОБА_2 , 2022 р.н. передала батьку ОСОБА_4 . (лист директора Запорізького міського центру соціальних служб №3133/03-08 від 29.09.2025 «Про надання інформації щодо дітей, які постраждали від домашнього насильства»)
Щодо умов проживання дітей, відділом по Комунарському району служби у справах дітей ЗМР неодноразово проводились обстеження умов проживання родини ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є двокімнатною, кухня та кімнати мебльовані, є холодильник, піч.
30.09.2025 року умови проживання встановлено як задовільні. Продукти харчування в обмеженій кількості, в квартирі знаходився батько зі старшим сином.
01.10.2025 встановлені аналогічні обставини.
17.10.2025 встановлено, що санітарно-гігієнічні норми порушено. Підлога брудна, розкидані речі, продукти харчування відсутні, холодильник брудний та порожній. Родина займає одну кімнату, один диван - місце для відпочинку всієї родини, постільна білизна відсутня. Дитячі речі лежать на підлозі, брудні. Приміщення задимлене, відсутні засоби гігієни: мило, шампунь. Під час візиту ОСОБА_15 був в одному підгузку, босоніж, при цьому батьки ходять по квартирі взуті в кросівки. Діти брудні. На зауваження батько відреагував агресивно, мати посміхалась. Дітей вилучено.
17.10.2025 складені акти проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_2 , 2022 р.н. та ОСОБА_17 , 2025 р.н., про наявність загрози для життя, здоров`я дітей, наявні складні життєві умови та зазначено про необхідність негайного вилучення дітей.
Відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок, у редакції чинній на час винесення розпорядження про відібрання дитини), якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб`єкти в межах своїх повноважень.
У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров`ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров`я для обстеження стану її здоров`я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована відповідно до пункту 31 цього Порядку.
Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об`єднаної територіальної громади клопотання про невідкладене відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.
На підставі пункту 2 статті 170 СК України та пункту 8 Порядку Голова районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району прийняв розпорядження від 20.10.2025 року №856р «Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_1 , 2025 р.н. та ОСОБА_2 , 2022 р.н. у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ».
Дослідивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції проаналізував вказані обставини, та врахував поведінку батьків, як до, так і після відібрання дітей.
Зокрема, що 26.11.2025 відділом по Вознесенівському району служби у справах дітей ЗМР проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_6 . за адресою проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Квартира мебльована, є побутова техніка, деякі продукти харчування є мінімальне дитяче харчування. З батьками проведена бесіда, вони повідомили, що бажають повернути дітей в родину. Батько поводився неадекватно, голосно кричав, звинувачував.
15.05.2026 року ОСОБА_3 орендувала квартиру АДРЕСА_7 .
21.05.2026 відділом по Хортицькому району служби у справах дітей ЗМР була обстежена вказана квартира та з Акту №10-08/1143 встановлено, що це однокімнатна квартира із задовільними умовами проживання, наявні меблі та побутова техніка (холодильник), пральна машина, водонагрівач, підключені комунальні комунікації. Для дітей не вистачає окремих місць для сну, на момент відвідування була невелика кількість дитячого одягу, відсутнє дитяче взуття, засоби гігієни, відсутній пральний порошок, була в наявності невелика кількість продуктів харчування.
Батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідували своїх дітей ОСОБА_2 , 2022 р.н. та ОСОБА_1 , 2025 р.н. з 11.12.2025. відвідування обома батьками відбувались щочетверга, протягом 1 години в присутності медичного персоналу відділення. Відвідування зафіксовані 11.12.2025 (дітям нічого не приносили), 18.12.2025 (дітям нічого не приносили), 25.12.2025 (принесли дітям яблука, мандарини, банани, фруктове пюре), 01.01.2026 (принесли дітям фрукти, цукерки, йогурт, сік), 08.01.2026 (принесли дітям булочку, сік), 15.01.2026 (дітям нічого не принесли). (лист №137/01.09 від 28.01.2026 КНП «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» ЗОР)
Також відвідування зафіксовані 29.01.2026, 05.02.2026, 12.02.2026, 18.02.2026 (батько), 26.02.2026, 05.03.2026 (батько), 26.03.2026, 26.03.2026, 02.04.2026, 09.04.2026, 16.04.2026, 23.04.2026 (батько), 30.04.2026 (батько). На всі відвідування в 2026 році батьки приносили дітям гостинці (цукерки, печиво, фрукти, сік). (лист №723/01-09 від 06.05.2026 КНП «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» ЗОР)
Отже доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції «проігноровав», «не взяв до уваги інформацію» спростовуються змістом оскаржуваного рішення суду, де детально проаналізовано зміст вищевказаних доказів, та надано їм належну оцінку.
Доказів вини відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у захворюванні ОСОБА_1 , 2025 р.н. та ОСОБА_2 , 2022 р.н. матеріали справи не містять, так само, як і підтвердження безвідповідального відношення батьків до лікування дітей.
Після вилучення дітей простежується позитивна динаміка відношення батьків до облаштування місця проживання, яке вже не має статус «незадовільного», та кожного тижня, протягом вже майже року, виявляють прагнення до спілкування зі своїми дітьми та постійно їх відвідують.
Окремо слід звернути увагу, що після втручання держави в процес виховання дітей, не було встановлено вчинення ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 будь-яких правопорушень, в тому числі, і в сфері «домашнього насильства».
Крім того, органом опіки та піклування жодного разу офіційно не було застосовано до відповідачів попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Також стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів, що підтверджують алкоголізм чи наркотичну залежність відповідачів, а також - систематичність притягнення до відповідальності за домашнє насильство. Крім того, у справі відсутня інформація про набрання законної сили вироку суду щодо будь-кого з відповідачів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Районна адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, посилаючи на невідповідність житлових умов квартири для проживання малолітніх дітей, на неналежне виконання батьками своїх обов`язків щодо виховання дітей, та на наявність загрози для життя чи здоров`я малолітніх дітей, не надала жодних доказів на підтвердження зазначеного, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Разом с тим, посилання апелянта на те, що такі докази необхідно було отримати через ухвалу суду про витребування доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки тягар доведення заявлених позовних вимог лежить саме на позивачеві, який мав право під час судового розгляду заявляти клопотання про повторне направлення ухвали до виконання, відкладення розгляду справи для отримання витребуваних доказів, та як вбачається із заявленого в апеляційній інстанції клопотання про прийняття додаткових доказів - безперешкодно їх отримати самостійно шляхом вільного доступу насайті судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, і за необхідності, заявляти до суду клопотання про долучення повного тексту судових рішень за допомогою наявного у судді «повного доступу до реєстру».
Аргументи апелянта на безпідставну відмову у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при розгляді справ щодо відібрання дітей від батьків суди насамперед мають виходити з інтересів саме дитини, дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, з чого відповідно і виходив місцевий суд при ухваленні рішення у справі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, чи наявність загрози для життя та здоров`я малолітніх дітей, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Встановивши обставини у справі та правовідносини, які склалися між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, за наявними в матеріалах доказами, про відсутність підстав для відібрання у відповідачів дітей без позбавлення їх батьківських прав.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів аліментів на утримання малолітніх дітей, які є похідними від позовних вимог про відібрання дітей від батьків, також не підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Водночас, встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21).
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, за необхідне постановити попередження відповідачам про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дітей.
Інше.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Апелянт був звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а в її задоволенні було відмовлено, у зв`язку з чим, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення з них аліментів на утримання дітей,залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування в особі заступника голови районної адміністрації Володимира Онищенка - без задоволення.
Попередити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 ) про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , і покласти на орган опіки та піклування Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Космічному району (ЄДРПОУ 37573541, адреса: м.Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32) контроль за виконанням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських обов`язків стосовно дітей.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено: 23 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.С. Бредун
Суддя Д.І. Сакоян
Суддя Л.Г. Салтан