Судові рішення

Постанова № 139976587 у справі № 337/1602/26 від 22.09.2026

Постанова від 22.09.2026 у цивільній справі № 337/1602/26 (категорія «Про стягнення аліментів»). Суд: Запорізький апеляційний суд, суддя Бредун Д. С.

Справа№ 337/1602/26
СудЗапорізький апеляційний суд
СуддяБредун Д. С.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро стягнення аліментів
Дата ухвалення22.09.2026
Надійшло до реєстру23.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139976587

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Дата документу 22.09.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 337/1602/26 Головуючий у 1 інстанції Завгородній Є.В.

Провадження № 22-ц/807/1931/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Бредуна Д.С.,

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нікітіної Тетяни Геннадіївни на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і відзиву на позов.

13 березня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нікітіної Тетяни Геннадіївни звернулась до Хортицького районного суду міста Запоріжжя суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів визначених рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2016 року, - з твердої грошової суми у розмірі 750 грн. щомісячно, на одну четверту частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач і відповідач перебували у шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 09 серпня 2016 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісячно. Оскільки з моменту ухвалення вказаного рішення минуло вже майже 10 років, і аліменти у такому розмірі на цей час є недостатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, позивач звернулася до суду з позовом щодо зміни способу стягнення аліментів, а саме, просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

17 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Железняк-Кранг Інга Вікторівна подала відзив, у якому заперечила проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. Вказала, що позивач в обґрунтування позову не надала доказів погіршення свого матеріального стану та покращення матеріального стану відповідача. Позивачка не взяла до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача в іншому шлюбі народилася ще одна дитина, і він повинен утримувати цю дитину, а також дружину. Крім того, відповідач має проблеми зі здоров`ям - у 2025 році у нього виявили аутоімунне захворювання - запалення щитоподібної залози, яке є хронічним і лікування потребує додаткових матеріальних витрат. Також позивачка не взяла до уваги, що реальний розмір аліментів, який сплачує відповідач, є вищим за 750 гривень, оскільки розмір аліментів не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Зміст рішення суду.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2016 у справі ЄУН №337/2624/16-ц, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї шостої частки заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 17 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нікітіна Тетяна Геннадіївна подала апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17 червня 2026 року та резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: змінити спосіб стягнення аліментів визначених рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2016 року у справі ЄУН №3372624/16-ц, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції фактично встановив, що доказів погіршення здоров`я відповідача є неналежними, докази втрати працездатності, значних витрат на лікування відповідача, погіршення його матеріального становища, утримання дружини - відсутні. Тобто відкинувши обставини, на які відповідач посилався, заперечуючи проти позову, суд врахувавши наявність у ОСОБА_2 ще однієї дитини від іншого шлюбу, і визначив розмір аліментів у 1/6 частині доходу відповідача. Вважає, що наявність іншої дитини не може бути безумовною підставою для зменшення частки аліментів на іншу дитину. Визначення аліментів судом у такому розмірі, на її думку, не відповідає найкращим інтересам дитини, створює дисбаланс та ставить дітей відповідача в нерівнозначне становище. Звертає увагу на розмір доходів відповідача, як ФОП, що на місяць становить близько 83000 гривень, а отже свідчить про реальну можливість забезпечувати належна матеріальне утримання обох дітей. Також посилається, що суд І інстанції не обґрунтував, яким чином в якості аліментів була визначена 1/6 частка доходів відповідача, які розрахунку покладені в її основу, та як наявність другої дитини впливає на неможливість сплачувати 1/4 доходу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції, та відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції.

23 липня 2026 року справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2026 року у справі відкрите апеляційне провадження. Справу постановлено розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено справу до розгляду на 18 серпня 2026 року.

25 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Железняк-Кранг Інга Вікторівна за допомогою системи «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним, ухваленим з повним та всебічним з`ясуванням обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги розцінює як формальні, а також такі, що ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні апелянтом норм права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний розгляд справи.

В судовому засіданні 18 серпня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи на15 вересня 2026 року.

В судовому засіданні 22 вересня 2026 року:

- представник позивача ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу і наполягала на її задоволенні, скасуванні рішення суду першої інстанції, та визначення розміру аліментів у 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача;

- представника відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, і просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає таке.

Фактичні обставини справи і мотиви суду першої інстанції.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 2011 року по 07 серпня 2020 року (рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2020 року у справі ЄУН №337/1305/20-ц, а.с.19).

Від указаного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис №382, а.с.22).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2016 року у справі ЄУН №337/2624/16-ц, що набрало законної сили 20 серпня 2016 року, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 750 грн. щомісячно (а.с.21).

Вирішуючи питання про зміну вищевказаного способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що існуючий спосіб стягнення та розмір аліментів (у твердій грошовій сумі, 750 грн. щомісячно) вочевидь не забезпечує потреби дитини та її гармонійний розвиток.

Також аналізуючи позиції сторін та докази в обґрунтування їх позицій, суд першої інстанції критично сприйняв надані стороною відповідача докази щодо стану здоров`я ОСОБА_2 . Надані суду письмові докази: результати лабораторного дослідження ТОВ Сінево від 15.05.2025 року, результати УЗД від 09.05.2025 року, направлення на дослідження без дати, висновок лікаря від 25.08.2025 року (діагноз: АІТ, гіпертрофічна ф-ма, диф-но-вузлова клін.-лаб. еутиреоз. Інсулінорезистентність; Дієта №9 (зі зменшенням вуглеводів / солодощі, фрукти 350-400 г) до 14:00, каші, макарони тв. сортів, сез. овочі. З 14:00 - зелені овочі, білок. Фізичні навантаження: силові тренування. Глюкофаж 1000 мг - 1 т. на ніч. Через 3 місяці контроль індекс НОМА), на переконання суду, не свідчили про стійку втрату працездатності, понесення значних витрат на лікування, реабілітацію чи підтримання якості життя. Також суд звернув увагу, що вказані обстеження відповідач проходив близько року тому, інших, більш актуальних відомостей щодо незадовільного стану здоров`я відповідача, встановлення інвалідності або інших доказів непрацездатності, до суду надано не було.

Водночас, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що на утриманні відповідача перебуває ще одна (малолітня) дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №478)

Позиція апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд, перевіривши доводи позивачки та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст.ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про зміну способу стягуваних аліментів з 750 грн на 1/6 частину від усіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст. 182 СК України, якою передбачено, що саме має врахувати суд при визначенні розміру аліментів, і прийшов до необґрунтованого визначення зміненого розміру аліментів.

Щодо даних тверджень апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частина 2 статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

У частинах 2-3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, сімейне законодавство виокремлює два способи стягнення аліментів за рішенням суду у твердій грошовій сумі або у частці від доходу одного з батьків.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини 1-2 статті 182 СК України).

Відповідно до статті 192 ЦПК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначена норма наділяє можливістю платника або отримувача аліментів відповідно правом на зменшення або збільшення розміру аліментів у разі суттєвих змін майнового стану платника аліментів. Зміна розміру аліментів ініціюється зазначеними особами шляхом подання до суду відповідного позову.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.02.2014 року №6-143цс13, неодноразово підтриманою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.06.2020 року у справі №343/945/19, від 12.01.2022 року у справі №545/3115/19, від 23.05.2022 року у справі №752/26176/18 та ін.

Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів;

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 року в справі №759/22898/20, провадження №61-7913св22, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 року в справі №372/3260/20, провадження №61-8523св22).

В даній справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягуваних аліментів з ОСОБА_2 з 750 гривеньна 1/4 частку від усіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, в тому числі зазначила, що з моменту прийняття рішення про стягнення аліментів, матеріальне становище позивачки погіршилося, оскільки вік дитини збільшився (з трьох років на момент визначення розміру аліментів, до 13 років на цей час), у зв`язку з чим витрати на її утримання збільшились, зросли ціни на одяг, продукти харчування, на інші товари, необхідні для навчання дитини, збільшився гарантований мінімальний розмір аліментів на одну дитину.

Як зазначив суд першої інстанції, вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині зміни способу стягнення аліментів, існуючий спосіб стягнення та розмір аліментів (у твердій грошовій сумі, 750 гривень щомісячно) вочевидь не забезпечує потреби дитини та її гармонійний розвиток.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки після змін, внесених Законом України №2037-УІІІ від 17.05.2017 року до ст. 182 та ст. 183 СК України, збільшився мінімальний гарантований розмір аліментів, який на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 гривень, відповідно мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину зазначеного віку становить 1756 гривень.

Отже розмір аліментів, що стягувався з відповідача,явно та очевидно не відповідав як рекомендованому, так і мінімально гарантованому розміру аліментів, встановлених законом на час нового звернення позивача до суду, що як таке може підставою для приведення розміру аліментів у відповідність з чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що встановлена невідповідність визначеного судом розміру аліментів мінімальному розміру, гарантованому законом, є самостійною та достатньою підставою для зміни способу стягнення аліментів, незалежно від оцінки інших доводів сторін щодо зміни їхнього матеріального чи сімейного стану.

Крім того, діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивачка скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Така зміна розміру та способу стягнення аліментів, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Аналізуючи обставини справи для визначення розміру аліментів, суд першої інстанції врахував наявну інформацію щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_3 , яка не має негативних особливостей розвитку, стан здоров`я і матеріальне становище ОСОБА_2 , який переніс ряд певних захворювань в 2025 році, що однак не мали наслідком стійкої втрати працездатності, або понесення значних витрат на лікування, реабілітацію, підтримання якості життя, тощо, його перебування у новому шлюбі, наявність на утриманні ще однієї малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів погоджується із такими обставинами та вважає, що з урахуванням потреб дитини, а також того, що обов`язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька, то визначені судом аліменти в розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу), дозволять зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача, буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі розвитку дітей, та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня його матеріального забезпечення.

До того ж, враховуючи посилання представника позивача на рівень доходів ОСОБА_2 , визначений розмір аліментів буде становити близько 13849 гривень на місяць, що майже в чотири рази перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, такий розмір можна визначити як «умовно достатнім» з точки зору виконання батьківського обов`язку одним із батьків, та відповідає встановленим судом обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивачки, та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого та висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не можуть бути визначені суттєвими, та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення.

Мотиви зміни рішення апеляційним судом.

При цьому, колегією суддів апеляційного суду встановлено також таке.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2016 року (ЄУН №337/2624/16-ц) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 750 грн. щомісячно.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів на одну четверту частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Отже сторона позивача просила обмежити лише мінімальну межу аліментів гарантованим абз.2 ч.2 ст. 182 СК України розміром, однак не максимальну межу таких аліментів.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково, змінено спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на одну шосту частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому, суд має право на розгляд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Обмеження максимального розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку на кожну дитину передбачено п.4) ч.1 ст. 161 ЦПК України, ч.5 ст. 183 СК України, однак є актуальним лише при стягненні аліментів у наказному провадженні. Обмеження максимального розміру аліментів, що стягуються в позовному провадженні, законодавством не встановлено.

Справа про зміну способу стягнення аліментів розглянута в позовному провадженні, і питання обмеження максимального розміру аліментів на утримання дитини не порушувалось у позовній заяві, та не охоплювалось запереченнями сторони відповідача проти позову.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і заперечень проти позову, та необґрунтовано обмежив максимальну межу стягнутого розміру аліментів, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За п.4) ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини 2 статті 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції повно з`ясування обставин, що мають значення для справи, загалом правильно застосував норми матеріального і процесуального права, але припустився помилки лише при визначенні необхідності встановлення максимальної їх межі, відповідно до вимог ч.4 ст. 367, ст. 376 ЦПК України рішення у цій частині слід змінити, шляхом виключення із нього словосполучення: «та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку».

Апелянт був звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а в задоволенні вимоги про зміну розміру аліментів було відмовлено, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нікітіної Тетяни Геннадіївни, задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 червня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів - змінити, виключивши з його резолютивної частини словосполучення:«та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку».

В іншій частині залишити рішення без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено: 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.С. Бредун

Суддя Д.І. Сакоян

Суддя Л.Г. Салтан

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
22.09.2026 Постанова № 139974797 Запорізький апеляційний суд
14.08.2026 Ухвала № 138992214 Запорізький апеляційний суд
24.07.2026 Ухвала № 138492409 Запорізький апеляційний суд
24.07.2026 Ухвала № 138492408 Запорізький апеляційний суд
17.07.2026 Ухвала № 138302099 Запорізький апеляційний суд
17.06.2026 Рішення № 137485091 без тексту Хортицький районний суд м. Запоріжжя
24.03.2026 Ухвала № 135084024 без тексту Хортицький районний суд м. Запоріжжя