ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Львів Справа № 921/766/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом`як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 (повне рішення складено 11.03.2026, суддя Ю.О. Чопко)
у справі № 921/766/25
за позовом позивача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017", с. Нове Село, Тернопільський район, Тернопільська область,
позивача-2 ОСОБА_1 , с-ще Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область
до відповідача ОСОБА_2 , смт. Пісочин, Харківська область
про визнання недійсним протоколу № 17/06/2022 загальних зборів учасників товариства про виплату дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку,
за участю представників:
від позивача-1,2 - Качур С.В.
від відповідача - Кавійчик В.П.
Господарський суд Тернопільської області у рішенні від 03.03.2026 ухвалив залишити без задоволення позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на позивачів.
Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивачі оскаржили його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять суд: - скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 у справі № 921/766/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги і визнати недійсним протокол № 17/06/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» від 17.06.2022 про виплату дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026, склад колегії з розгляду справи № 921/766/25 визначено: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017", поданою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 у цій справі.
24.04.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 921/766/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачі не довели наявності порушеного права чи законного інтересу, які підлягали б судовому захисту, оскільки один із позивачів не був учасником товариства на момент прийняття оскаржуваного рішення, а товариство не обґрунтувало порушення власних прав. Суд також встановив, що рішення загальних зборів від 17.06.2022 було прийнято правомірно, оскільки ОСОБА_2 законно здійснювала управління корпоративними правами померлого учасника та сукупно володіла 95% голосів, що забезпечувало належний кворум і повноваження для прийняття рішення. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту, оскільки закон передбачає можливість оскарження рішення загальних зборів, а не протоколу, який лише фіксує факт його прийняття. З огляду на відсутність порушеного права, законність прийняття рішення та неналежний спосіб захисту суд відмовив у задоволенні позову.
Позивачі не погодилися з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржили його в апеляційному порядку. Зокрема зазначили, що:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність порушення прав позивачів оспорюваним рішенням та їх права на звернення до суду. На момент звернення до суду права та охоронювані законом інтереси позивачів порушені оспорюваним рішенням про виплату дивідендів, оскільки рішення створило юридичну підставу для пред`явлення до Товариства вимоги про стягнення 3 578 900 грн, що безпосередньо загрожує зменшенню його активів та порушує майнові інтереси як самого Товариства, так і його законного бенефіціара. Відповідно до практики Верховного Суду та положень процесуального закону, визначальною підставою для звернення до суду є наявність порушеного права чи законного інтересу на момент подання позову, а не формальний статус особи;
- суд першої інстанції безпідставно визнав обраний позивачем спосіб захисту неналежним, застосувавши надмірно формальний підхід. Практика Верховного Суду дійсно виходить із того, що предметом оскарження є рішення загальних зборів, тоді як протокол зазвичай лише фіксує факт його прийняття і сам по собі не породжує правових наслідків. Проте, у цій справі спірний протокол № 17/06/2022 не є виключно документом фіксації, а містить усі ознаки рішення, оскільки саме він створив юридичні наслідки та став безпосередньою підставою для пред`явлення до Товариства позову про стягнення дивідендів. За таких обставин, суд мав оцінити правову природу документа за його змістом і наслідками, а не лише за назвою. Визнання цього протоколу недійсним є належним та ефективним способом захисту, оскільки усуває юридичну підставу заявлених вимог і забезпечує реальне відновлення порушених майнових прав позивачів;
- рішення про виплату дивідендів від 17.06.2022 ухвалене особою, яка не мала статусу учасника товариства та відповідних корпоративних прав. ОСОБА_2 на момент прийняття спірного рішення не набула статусу учасника ТзОВ «ЛАН-2017», оскільки не подавала заяву про вступ до товариства як спадкоємець та не отримувала рішення загальних зборів про включення її до складу учасників. Відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», право брати участь в управлінні товариством, голосувати та приймати рішення щодо розподілу прибутку належить виключно учасникам товариства. Отже, ОСОБА_2 не мала корпоративної правосуб`єктності та повноважень на ухвалення рішення про виплату дивідендів;
- повноваження управителя спадкового майна не передбачають можливості здійснення корпоративних прав або розподілу прибутку товариства. Навіть перебуваючи управителем спадкового майна, ОСОБА_2 не могла підміняти собою учасника товариства, оскільки відповідно до ст. 1285 ЦК України управитель спадщини має повноваження виключно щодо збереження та охорони спадкового майна. Управитель не набуває корпоративних прав померлого учасника, не має права голосу на загальних зборах та не може приймати рішення, що належать до виключної компетенції учасників товариства. Рішення про виплату дивідендів є актом корпоративного волевиявлення та може бути прийняте лише особами, які мають відповідний статус учасника;
- спірне рішення було прийняте з порушенням встановленого законом порядку управління товариством, без участі належних учасників та без наявності у ОСОБА_2 права розпоряджатися прибутком товариства. Використання такого рішення, як підстави для подальшого стягнення дивідендів у розмірі 3 578 900 грн, фактично спрямоване на створення штучного майнового права вимоги, яке виникло не з корпоративних прав, а з неправомірного корпоративного акту. Суд першої інстанції не врахував відсутність у ОСОБА_2 відповідних повноважень, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про законність спірного рішення.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відповідачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:
- суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивачів належного права вимоги щодо оскарження рішення загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017», оскільки позивач-2 - ОСОБА_1 , на момент його прийняття не мав статусу учасника товариства та не був носієм корпоративних прав, які могли бути порушені таким рішенням. Водночас, ТзОВ «ЛАН-2017» не може оскаржувати рішення власного вищого органу управління - загальних зборів учасників, оскільки таке рішення є результатом волевиявлення органу товариства, а не окремого суб`єкта, при цьому, його прийняття не свідчить про порушення майнових прав самого товариства;
- щодо обраного позивачами способу захисту шляхом визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства, суд зазначає, що такий спосіб не є належним та ефективним, оскільки протокол лише фіксує факт прийняття рішення загальними зборами та не є правочином чи актом, який самостійно породжує цивільно-правові наслідки. Предметом оскарження може бути саме рішення загальних зборів, а не протокол як документ. Відповідно до практики Верховного Суду, обраний спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права та відповідати його характеру, а невідповідність такого способу вимогам закону є підставою для відмови у позові. При цьому, посилання на фраудаторність чи фіктивність корпоративного рішення є необґрунтованими, оскільки рішення загальних зборів не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, а є актом корпоративного управління, прийнятим в межах компетенції товариства;
- встановлення управління спадковим майном передбачено ст. 1285 ЦК України, ст. 61 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у випадках, коли спадкове майно потребує збереження, догляду або вчинення юридичних чи фактичних дій для підтримання його належного стану. Оскільки ТзОВ «ЛАН-2017» здійснює сільськогосподарську діяльність, яка потребує безперервного управління, передача ОСОБА_2 в управління корпоративних прав померлого учасника ОСОБА_3 , частка якого становила 85% статутного капіталу, була необхідною для забезпечення діяльності товариства. Як управителька спадщиною ОСОБА_2 мала право брати участь у загальних зборах учасників та голосувати відповідною часткою, яка разом із її власною часткою становила 95% голосів. При цьому, вона діяла не як спадкоємець, який набув корпоративних прав, а як управитель спадковими корпоративними правами, що виключає застосування положень ст. 1219 ЦК України;
- рішення загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017» від 17.06.2022 не містить недоліків чи дефектів, які б могли бути підставою для його скасування. Посилання апелянта на відсутність у протоколі конкретних відомостей про отримувачів дивідендів, їх частки та розміри виплат є безпідставними, оскільки Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не встановлює спеціальних вимог до змісту чи форми такого рішення. Зазначена норма лише визначає, що дивіденди виплачуються учасникам товариства пропорційно до їх часток на день прийняття рішення про виплату. Саме рішення загальних зборів є правовою підставою для здійснення виплат, які проводяться товариством відповідно до даних Єдиного державного реєстру та визначеного рішенням розміру прибутку.
В судове засідання з`явились учасники справи, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила таке:
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» № 1/2021 від 22.04.2021, прийнятим ОСОБА_4 , затверджено результати внесення додаткових вкладів третіми особами, згідно з якими сума внесеного ОСОБА_3 вкладу становить 340 000 грн, а сума внесеного ОСОБА_2 вкладу становить 40 000 грн.
Пунктом 2 зазначеного рішення вирішено прийняти до складу учасників Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Пунктом 3 цього рішення затверджено розміри часток учасників Товариства та їх номінальну вартість з врахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, а саме: ОСОБА_4 - 20 000 грн, що становить 5% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_3 - 340 000 грн, що становить 85% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_2 - 40 000 грн, що становить 10% статутного капіталу Товариства.
Пунктом 4 рішення затверджено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» в сумі 400 000 грн.
Пунктом 5 зазначеного рішення статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» викладено в новій редакції.
Вказане рішення посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 2278, № 2279 та № 2280.
Після смерті ОСОБА_3 21.12.2021 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражею Н.П. відкрито спадкову справу №145/2021.
08.06.2022 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражею Н.П. видано ОСОБА_2 свідоцтво, відповідно до якого до повноважень останньої належить управління корпоративними правами померлого ОСОБА_3 , передбаченими статутом ТзОВ «ЛАН-2017».
17.06.2022 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» за участю учасника ОСОБА_2 , порядок денний яких включав такі питання: визначення способу голосування; обрання голови зборів; виплата дивідендів учасникам Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі 3 578 900 грн.
Рішення, прийняті за результатами проведення зазначених зборів, оформлено протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017» за № 17/06/2022 від 17.06.2022.
За результатами розгляду третього питання порядку денного вирішено здійснити виплату дивідендів учасникам Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі 3 578 900 грн.
02.08.2022 ОСОБА_4 вийшов зі складу учасників Товариства, що підтверджується державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, запис №1006441[телефон приховано].
30.08.2022 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражею Н.П. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом.
Згідно із зазначеним свідоцтвом спадщина, на яку його видано, складається з 89,4737% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017», код ЄДРПОУ 40844509, місцезнаходження юридичної особи: 47811, Тернопільська область, Підволочиський район, село Нове Село, вулиця Івана Франка, будинок 2.
28.10.2022 рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» за № 28/10/2022, у зв`язку з відсутністю грошових коштів у ТОВ «ЛАН-2017» внаслідок кримінальних правопорушень, які розслідуються в межах кримінального провадження № 12022211100000122, продовжено строк виплати дивідендів учасникам Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі 3 578 900 грн.
Пунктом 2 зазначеного рішення визначено провести виплату дивідендів до 30.04.2023.
06.04.2023 рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» за № 06/04/2023, у зв`язку з відсутністю грошових коштів у ТОВ «ЛАН-2017» внаслідок кримінальних правопорушень, які розслідуються в межах кримінального провадження № 12022211100000122, повторно продовжено строк виплати дивідендів учасникам Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі 3 578 900 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено провести виплату дивідендів до 06.10.2023.
13.04.2023 між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма «АГРО-ПРОБА» (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017».
Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець продав покупцеві належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017», юридичної особи, створеної, зареєстрованої та такої, що здійснює діяльність відповідно до законодавства України, місцезнаходження: Україна, 47811, Тернопільська область, Тернопільський район, село Нове Село, вулиця Івана Франка, будинок 2, код ЄДРПОУ 40844509, а покупець прийняв зазначену частку та зобов`язався оплатити її вартість відповідно до умов договору. Продавець продає покупцеві належну йому частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 380 000 грн (п.1.2). Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.1).
13.04.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «ЛАН-2017», відповідно до якого продавець передав належну йому на праві власності частку, а покупець прийняв її. Зазначений акт посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Д`яченко В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 147 та № 148.
14.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма «АГРО-ПРОБА» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 14.03-01 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017».
Згідно з умовами вказаного договору, продавець передав покупцю свою частку у розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ «ЛАН-2017», код ЄДРПОУ 40844509, номінальною вартістю 380 000 грн, разом з правом оренди на земельні ділянки загальною площею не менше 14,90 га відповідно до переліку, визначеного у додатку № 1 до цього договору (п.1.1). Частка номінальною вартістю 380 000 грн, що становить 100% статутного капіталу ТзОВ «ЛАН-2017», відчужується за ціною 380 000 грн (п.2.1). Ціна частки оплачується покупцем у момент підписання договору та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «ЛАН-2017» (п.2.2). Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1).
14.03.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «ЛАН-2017», відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті становить 380 000 грн.
Зазначений акт посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Олексишин М.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 176 та № 177.
20.10.2025 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» про стягнення дивідендів у сумі 3 578 900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/614/25.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, оспорюючи протокол загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017» №17/06/2022 від 17.06.2022, посилається на його невідповідність положенням статуту Товариства та вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що вказаний протокол йому не передавався, товариством не зберігався, а про його існування він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами справи № 921/614/25.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, встановлений законом або договором.
За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Отже, судовому захисту підлягає не абстрактно сформульована незгода особи з певними діями, рішеннями чи документами, а конкретне суб`єктивне право або охоронюваний законом інтерес, які належать особі, що звернулася за захистом, та, які були порушені, невизнані або оспорені.
При цьому суд, розглядаючи спір, повинен встановити не лише наявність права або законного інтересу, на захист якого подано позов, та факт його порушення, а й належність обраного позивачем способу захисту та належний суб`єктний склад відповідних матеріальних правовідносин.
Позивачами у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» та ОСОБА_1 , а позов пред`явлено до ОСОБА_2 як учасника товариства.
Предметом позову позивачем визначено вимогу про визнання недійсним протоколу № 17/06/2022 загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017» від 17.06.2022, яким оформлено рішення загальних зборів, зокрема про виплату дивідендів учасникам товариства за рахунок нерозподіленого прибутку в сумі 3 578 900 грн.
За змістом частини першої статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Водночас, визначення відповідача позивачем при зверненні до суду не означає, що така особа є належним відповідачем у відповідному правовідношенні.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22, пославшись, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
У цій же постанові Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що у разі встановлення факту пред`явлення позову до неналежного відповідача та за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для його заміни належним відповідачем суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідний підхід узгоджується також із постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 925/1205/23, відповідно до якої пред`явлення позовної вимоги до особи, яка не є учасником спірних матеріальних правовідносин, тобто котра не повинна відповідати за відповідною вимогою, є самостійною підставою для відмови в позові.
Стосовно саме корпоративних спорів Верховний Суд сформував сталу правову позицію, відповідно до якої відповідачем у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів є юридична особа, орган якої прийняв оспорюване рішення, а не окремий учасник такої юридичної особи.
Такий висновок, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 905/691/18, від 13.02.2020 у справі № 916/524/19, а також послідовно відтворено у подальшій практиці Касаційного господарського суду.
Цей підхід обумовлений правовою природою рішення загальних зборів: таке рішення є результатом волевиявлення загальних зборів як органу юридичної особи, а не самостійним актом окремого учасника, який брав участь у його прийнятті.
Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що рішення загальних зборів учасників та інших органів юридичної особи не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, а мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти). Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23.
Отже, оскільки рішення загальних зборів учасників ТзОВ «ЛАН-2017» від 17.06.2022 є рішенням органу цього товариства, належним відповідачем за вимогою про визнання такого рішення недійсним повинно бути саме Товариство (позивач у цій справі).
Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 брала участь у зборах, голосувала за відповідне рішення, підписала протокол чи в подальшому посилається на прийняте рішення, як на підставу для отримання дивідендів, не змінює правової природи спірного рішення та не перетворює її на належного відповідача за вимогою про його (рішення зборів) недійсність.
Оспорюване рішення є результатом діяльності органу юридичної особи, а тому спір щодо юридичної сили такого рішення не може бути вирішений шляхом пред`явлення відповідної вимоги виключно до одного з учасників, який брав участь у його прийнятті.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем за заявленою у цій справі вимогою.
Пред`явлення позову до ОСОБА_2 , яка є неналежним відповідачем за вимогою про недійсність рішення загальних зборів ТзОВ «ЛАН-2017», є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову за неналежністю обраного позивачем способу захисту цивільного права. Тому, вимоги Товариства про визнання недійсним протоколу № 17/06/2022 загальних зборів учасників цього Товариства, заявлені до учасника Товариства є такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2024 у справі № 134/154/20, неправильно обраний або неефективний спосіб захисту може бути самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Відтак, встановлення неефективності обраного способу захисту може зумовити відмову в позові без необхідності надання вирішального значення іншим обставинам, які за умови неефективності способу захисту не можуть призвести до задоволення заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позов, а інші доводи судом апеляційної інстанції не розглядаються.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого рішення, зводяться до переоцінки встановлених обставин і не містять належного обґрунтування підстав, передбачених процесуальним законом, для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).
Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.
Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_1 відмовити.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 у справі № 921/766/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 21.09.2026.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік