ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 926/1843/25
Суддя Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О.
(склад колегії: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.)
розглянув матеріали апеляційної скарги Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія (вх. ЗАГС №01-05/3118/26; 01-04/7917/26 від 18.09.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Гушилик С.М) від 26.08.2025
у справі №926/1843/25
за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Якоба Петровича, 18)
до відповідача Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія (58002, м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11)
про стягнення заборгованості в розмірі 976 797,70 грн
ВСТАНОВИВ:
18.09.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25.
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 26.08.2025 позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія про стягнення заборгованості в розмірі 976 797,70 грн задовольнив частково. Стягнув з Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 50 524,06 грн, пеню в сумі 8 125,79 грн, неустойку в сумі 673 728,00 грн та 8 791,50 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовив.
Повне рішення складено та підписано 27.08.2025.
В апеляційній скарзі Чернівецька обласна організація Народно-демократична партія просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної організації Народно-демократична партія про стягнення заборгованості в розмірі 976 797,70 грн відмовити в повному обсязі. Також просить визнати поважними причини пропуску Чернівецькою обласною організацією Народно-демократичної партії строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 та поновити Чернівецькій обласній організації Народно-демократичної партії строк на апеляційне оскарження. Також скаржник подав клопотання про долучення низки доказів.
21.09.2026 через систему «Електронний суд» представниця позивача подала клопотання, в якому просить відмовити відповідачу у відкритті апеляційного провадження. Зазначає, що підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження немає, оскільки повний текст рішення складено 27.08.2025, а апеляційну скаргу подано 18.09.2026, тобто після спливу річного строку, встановленого ч. 2 ст. 261 ГПК України. Додані докази перебування керівника на лікуванні не підтверджують безперервної неможливості своєчасного подання скарги. Крім того, юридична особа мала іншого представника - Прядка В. В., який мав повноваження на подання апеляційної скарги. У зв`язку з цим заявник просить відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Як визначено ст.258 ГПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржується; 5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Чернівецька обласна організація Народно-демократична партія в апеляційній скарзі вказує, що відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження з об`єктивних, незалежних від його волі та поважних причин, з огляду на таке.
По-перше, Чернівецька обласна організація Народно-демократичної партії та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд цієї господарської справи судом першої інстанції. На адресу організації не надходило ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками чи судових повісток, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості знати про існування судового процесу та подати відзив. Представник відповідача вперше ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення лише 28.08.2026, що підтверджується відміткою суду на заяві про ознайомлення. До цієї дати жодних копій судового рішення відповідач не отримував.
По-друге, специфіка діяльності обласної організації політичної партії передбачає, що керівник є єдиною посадовою особою, яка представляє організацію без довіреності, приймає всі управлінські, фінансові та господарські рішення, а також здійснює контроль за роботою офісу та отриманням кореспонденції.
Керівник Чернігівської обласної організації Народно-демократичної партії Дорош О.І. у період з 08.04.2025 по листопад 2025 року перебував на тривалому та безперервному лікуванні у зв?язку з незадовільним станом здоров?я. Перебування керівника на лікуванні, яке розпочалося ще до моменту подання позовної заяви та відкриття провадження та тривало значний час після ухвалення рішення суду (26.08.2025), призвело до об?єктивної та абсолютної неможливості для організації здійснювати контроль за поштовою кореспонденцією, вчасно виявити наявність судового спору щодо стягнення заборгованості та уповноважити представника на участь у справі в суді першої інстанції. Оскільки всі правові та організаційні процеси осередку партії за законом пов?язані виключно з рішеннями керівника, хвороба Дороша О.І. повністю позбавила відповідача можливості своєчасно дізнатися про рішення та оскаржити його у встановлений строк.
Таким чином, дізнатися про судове рішення від 26.08.2025 та залучити представника для ознайомлення з матеріалами справи (яке відбулося 28.08.2026). Відповідач зміг лише після стабілізації роботи організації та одужання керівника.
Щодо клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункти 40, 41, від 03.04.2008).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N35548/06, пункти 34, від 20.06.2011).
Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.
Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто законом встановлено як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Слід наголосити, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень зазначеної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок довести та обґрунтувати відповідні обставини, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260).
Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України(щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки), викладеній у постановах, зокрема, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі №40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145, від 13.08.2025 у справі №913/375/23.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Причому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд відзначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 (заява 24402/02) у справі "Пелевін проти України").
З правового аналізу норми статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Тобто підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання на неповідомлення відповідача про розгляд справи та неотримання ним судової кореспонденції спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, ухвали суду направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на його юридичну адресу: 58002, м. Чернівці, вул. Степана Бандери, 11, зазначену у ЄДРПОУ. Крім того, у зв`язку із систематичною неявкою представника відповідача суд першої інстанції додатково повідомляв його про розгляд справи через офіційний сайт Господарського суду Чернівецької області.
Відтак, доводи скаржника про те, що він був позбавлений можливості знати про існування судового провадження, не узгоджуються з обставинами, встановленими судом першої інстанції. При цьому відповідач упродовж розгляду справи неодноразово не з`являвся в судові засідання, не повідомляв причин неявки та не подав відзиву на позов, що свідчить про невчинення ним процесуальних дій, спрямованих на участь у розгляді справи.
Посилання скаржника на те, що його представник вперше ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення лише 28.08.2026, не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення з апеляційною скаргою. Фактичне ознайомлення з матеріалами справи у вказану дату підтверджує лише момент, коли представник відповідача скористався можливістю ознайомитися з матеріалами справи, однак не підтверджує існування до цієї дати об`єктивних перешкод для отримання інформації про судове провадження.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п.102 правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю відсутні.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
В цьому контексті суд зазначає також, що Відповідач був би обізнаний про розгляд своєї справи в суді, у разі виконання ним обов`язку зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС, передбаченого ст. 6 ГПК України.
При цьому судом першої інстанції в повній мірі виконано обов`язок, передбачений ч. 7 ст. 42 ГПК України щодо зазначення про наведений обов`язок.
Відтак, саме від Відповідача залежало, чи буде він обізнаний як про розгляд справи судом так і про постановлення судового рішення.
Внаслідок чого обставини, зазначені апелянтом в якості поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду в цій частині не є такими, що виникли внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку посилання на специфіку діяльності обласної організації політичної партії та здійснення керівником контролю за отриманням кореспонденції. Зазначені обставини стосуються внутрішньої організації діяльності відповідача та розподілу повноважень між його посадовими особами, однак не свідчать про існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали отримання судової кореспонденції або своєчасне звернення до суду.
Перебування керівника відповідача на лікуванні не свідчить про об`єктивну неможливість вчинення процесуальних дій від імені юридичної особи, оскільки юридична особа не була позбавлена можливості уповноважити іншу особу на представництво її інтересів у суді.
Крім того, відповідач як юридична особа зобов`язаний забезпечити належну організацію отримання кореспонденції за своїм місцезнаходженням та вживати розумних заходів для отримання інформації про судовий спір. Невчинення таких дій не може бути поставлено у залежність від моменту фактичного ознайомлення представника з матеріалами справи та не є об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За змістом частин 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 зі справи № 916/3616/15.
Таким чином, наведені скаржником обставини не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від волі відповідача перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що названі скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 є неповажними.
Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, Верховний Суд, розглядаючи справу №826/7009/17, в постанові від 24.02.2026 встановив правильність дій апеляційного суду при застосуванні положень ч. 4 ст. 261 ГПК України щодо залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того, суд встановив, що скаржник не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, не навів підстав звільнення від сплати судового збору.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 17 582,37 грн (976 797,70 грн *1,5 % * 150 % * 0,8).
Згідно з частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
Судом встановлено, що відповідач - Чернівецька обласна організація Народно-демократична партія не зареєстрував електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Водночас за наявності зареєстрованого електронного кабінету процесуальні документи у справі могли б надсилатися відповідачу в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечувало б належне та своєчасне доведення до його відома відповідної процесуальної інформації. Нереєстрація електронного кабінету відповідачем унеможливила надсилання йому процесуальних документів у такий спосіб.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації Народно-демократичної партії на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 належить залишити без руху.
Згідно з ч.2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Керуючись статтями 6, 119, 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Чернівецької обласної організації Народно-демократичної партії про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25.
2. Апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації Народно-демократичної партії на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 залишити без руху.
3. Визначити, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій: навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.08.2025 у справі №926/1843/25 та надати докази на їх підтвердження; надати належні докази сплати судового збору у розмірі 17 582,37 грн; зареєструвати електронний кабінет Чернівецької обласної організації Народно-демократичної партії в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати суду докази такої реєстрації.
4. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
5. Роз`яснити скаржнику, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
6. Копію ухвали надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Ржепецький