ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/959/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Принцевської Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт «Чорноморськ»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 07 липня 2026 року (повний текст складено 07.07.2026)
у справі № 916/959/26
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл»
про стягнення 14309,50 грн.
суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.
місце винесення рішення: м.Одеса, просп. Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл» (відповідач) про стягнення 14309,50 грн., з якої 12 348,02 грн. - основний борг 146,19 грн. - 3 % річних, 320,79 грн. - інфляційні нарахування, 1494,50 грн. - пеня. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/10-д/нд від 27.03.2024 в частині розрахунку за надані послуги, що підтверджуються Актами прийняття робіт за період з серпня 2025-січень 2026 року. Також позивачем, відповідно до норм чинного законодавства нараховані 3% річних, пеня та інфляційні нарахування.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 у справі №916/959/26 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - 250 грн. 49 коп. пені, 40 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 24 грн. 27 коп. 3% річних, 58 грн. 84 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Судові витрати зі сплати 2603,56 грн. судового збору покладено на позивача.
З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі сплачено суми компенсації земельного податку, визначені умовами договору, у розмірі фактично нарахованого земельного податку без ПДВ. При цьому включення позивачем до сум компенсації ПДВ у розмірі 12 348,02 грн є безпідставним, оскільки компенсація витрат зі сплати земельного податку не є оплатою вартості поставлених товарів чи наданих послуг та, відповідно, не є об`єктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.
За таких обставин, положення пункту 2.13 договору щодо нарахування ПДВ підлягає застосуванню виключно у випадках, коли відповідне нарахування передбачене вимогами чинного податкового законодавства, а не може бути підставою для збільшення суми компенсації земельного податку всупереч його правовій та економічній природі. Надана позивачем індивідуальна податкова консультація також не може бути покладена в основу задоволення позовних вимог, оскільки має індивідуальний характер, не є нормативно-правовим актом та відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України може використовуватися виключно платником податків, якому її надано.
Таким чином, оскільки відповідачем відсутня заборгованість зі сплати компенсації земельного податку, а заявлена до стягнення сума 12 348,02 грн складається виключно з безпідставно нарахованого ПДВ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її стягнення та відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що належним до стягнення є 250,49 грн. пені, 40,62 грн. інфляційних втрат та 24,27 грн. 3% річних. У задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15.07.2026 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 у справі №916/959/26 повністю. Ухвалити нове рішення, яким позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл» (відповідач ) про стягнення 14309,50 грн., з якої 12 348,02 грн. - основного боргу 146,19 грн. - 3 % річних та 320,79 грн. - інфляційних нарахувань - задовольнити у повному обсязі судові витрати, понесені у зв`язку з поданням позову та апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на такі обставини:
- суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не надав належної оцінки п.2.13 Договору, відповідно до якого ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством; неправильно застосував норми матеріального права (статті 185.1, 188.1 Податкового кодексу України); не врахував сформовану податкову практику щодо включення компенсаційних платежів до бази оподаткування ПДВ, якщо вони є складовою частиною операції з постачання послуг;
- місцевим господарським судом встановлено, що відповідач оплатив частково рахунки, про що свідчить платіжні доручення та має місце порушення строків оплати відшкодування земельного податку за рахунками № 4601 від 30.09.2025 № 5240 від 31.10.2025, № 5870 від 30.11.2025, № 6401 від 31.12.2025 та 327 від 31.01.2026; однак судом відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав нарахування суми ПДВ;
- Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» є державним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління міністерства інфраструктури України, не є бюджетною установою;
- суд ототожнив сам земельний податок як податковий платіж із компенсацією понесених орендодавцем витрат, яка є складовою договірної вартості послуг з оренди; - Місцевий господарський суд не дослідив належним чином питання нарахування ПДВ та безпідставно відмовив у стягненні ПДВ, хоча договірні та податкові зобов`язання відповідача підтверджені документально. Більш детальні доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 15.07.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/959/26 до суду апеляційної інстанції.
22.07.2026 матеріали справи №916/959/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 року у справі № 916/959/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 у справі №916/959/26. Продовжено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області на розумний строк.
Вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
30.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник просив апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 у справі № 916/959/26 залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
У вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що правових підстав для нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку немає, оскільки компенсація земельного податку не є ні послугою, ні складовою орендної плати. До того ж, законодавець звільнив від обкладання ПДВ операції з відшкодування орендодавцю - бюджетній установі, яким у даній справі є Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна.
Також у відзиві зазначено, що договором не передбачено порядок внесення змін, коригування актів та рахунків, у випадку, якщо Відповідач з ним не погоджується, як і не передбачено права на вмотивовану відмову від підписання актів. Апелянт не надав до суду будь-яких доказів здійснення перемовин чи претензійної роботи. Податкові роз`яснення, на які посилається апелянт, надані у формі податкової консультації. Яка не є джерелом права, не може бути застосована до відповідача у спірних правовідносинах і має виключно індивідуальний характер.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.03.2024 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік Оіл» (далі - орендар) укладено договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору орендар зобов`язався відшкодовувати (компенсувати) підприємству частину земельного податку, сплаченого останнім за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, передані орендарю в оренду.
Зокрема, компенсації підлягає земельний податок:
-за частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0426 загальною площею 22751,00 кв. м, на якій розташовані об`єкти нерухомості - частина офісних приміщень будівель та споруд митно-складського комплексу (інв. № 13083) загальною площею 2558,90 кв. м та критий склад у будівлі та споруди митно-складського комплексу (інв. № 13083) загальною площею 3806,40 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30, що перебувають на балансі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та передані орендарю в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.05.2021, обліковий номер Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях 209840912071 (реєстр. № 21/41-д/нд), у частині площі 6412,00 кв. м;
-за частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0238 загальною площею 6518,00 кв. м, на якій розташований об`єкт нерухомості - будівля кам`яного складу 27-Б загальною площею 3452,20 кв. м (інв. № 13107), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30-А, що перебуває на балансі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та передана орендарю в оренду на підставі зазначеного договору оренди, у частині площі 3711,00 кв. м.
Згідно з пунктом 1.2. договору загальна площа земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти нерухомості, передані орендарю у строкове платне користування за договором оренди, становить 10123,00 кв. м. При цьому сума відшкодування земельного податку, сплаченого підприємством за період по 29.02.2024 включно, визначена у розмірі 316476,54 грн без ПДВ.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця, зокрема першого та/або останнього місяця оренди, сума відшкодування земельного податку визначається пропорційно кількості днів користування об`єктом оренди у відповідному місяці.
Відповідно до пункту 2.2. договору розмір земельного податку визначається згідно з чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2.3. договору відшкодування земельного податку здійснюється щомісячно та підлягає коригуванню відповідно до індексу інфляції за поточний рік у разі його впливу на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому підприємству надано право в односторонньому порядку змінювати розмір відшкодування (компенсації) земельного податку у випадках зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнта індексації, ставок земельного податку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що обов`язок орендаря щодо відшкодування (компенсації) земельного податку виникає з дати підписання акта приймання-передачі майна відповідно до умов договору оренди та домовленостей сторін, визначених пунктом 4.1. договору.
Протягом п`яти календарних днів з дати направлення підприємством рахунку на відшкодування (компенсацію) земельного податку за відповідну земельну ділянку орендар зобов`язаний у повному обсязі сплатити відповідну суму компенсації. Зокрема, за частину земельної ділянки, визначену підпунктом 1.1.1. договору, за період з 28.05.2021 по 29.02.2024 включно сума компенсації становить 194904,64 грн без ПДВ, а за частину земельної ділянки, визначену підпунктом 1.1.2. договору, за аналогічний період - 121571,90 грн без ПДВ.
Відповідно до пункту 2.6. договору компенсація (відшкодування) земельного податку здійснюється орендарем на підставі рахунків, наданих підприємством.
Згідно з пунктами 2.7. та 2.8. договору підприємство щомісячно, не пізніше п`яти календарних днів місяця, що настає за розрахунковим, формує акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок, які направляються орендарю електронною поштою на адресу, зазначену в договорі.
Поточні та остаточні розрахунки за компенсацію земельного податку орендар здійснює протягом п`яти календарних днів з моменту отримання рахунку. Датою отримання орендарем рахунків та актів вважається дата їх направлення підприємством на електронну адресу орендаря, зазначену в договорі.
Пунктом 2.9. договору визначено, що не пізніше третього робочого дня після отримання рахунку та акта на свою електронну адресу орендар зобов`язаний направити до підприємства свого представника для отримання оригіналів відповідних документів. Протягом п`яти діб з моменту їх отримання орендар повинен повернути підприємству підписаний та засвідчений печаткою належний підприємству примірник акта або у цей же строк надати мотивовану письмову відмову від його підписання.
У разі невиконання орендарем зазначених обов`язків акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим орендарем без зауважень та має силу документа, підписаного останнім.
Приймання-передача оригіналів актів для підписання та рахунків здійснюється шляхом їх вручення уповноваженому представнику орендаря під особистий підпис у реєстрі пред`явлених рахунків. Повноваження представника підтверджуються відповідним дорученням, виданим орендарем.
Відповідно до пункту 2.10. договору, у разі неотримання орендарем акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку у порядку, передбаченому пунктом 2.9. договору, такі документи вважаються врученими належним чином з моменту їх направлення підприємством на електронну адресу орендаря, зазначену в договорі.
Згідно з пунктом 2.13. договору податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України.
Розділом 3 договору визначено права та обов`язки сторін. Зокрема, відповідно до пункту 3.4.3. договору у разі порушення орендарем строків оплати підприємство має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також сукупний індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до пункту 4.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та, з урахуванням положень статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини між сторонами, що виникли з 28.05.2021, тобто з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором оренди відповідно до статей 796 та 797 Цивільного кодексу України. Договір діє протягом строку дії договору оренди до моменту повернення орендованого майна.
Згідно з пунктом 5.1. договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України та положень пункту 3.4.3. договору.
Договір укладено та підписано сторонами без будь-яких зауважень, підписи представників сторін скріплено печатками.
На виконання умов договору для здійснення оплати компенсації земельного податку підприємство виставило орендарю такі рахунки:
-№ Пр/3982 від 31.08.2025 на загальну суму 12185,70 грн, у тому числі 10154,75 грн без ПДВ та 2030,95 грн ПДВ;
-№ Пр/4601 від 30.09.2025 на загальну суму 12185,70 грн, у тому числі 10154,75 грн без ПДВ та 2030,95 грн ПДВ;
-№ Пр/5240 від 31.10.2025 на загальну суму 12185,70 грн, у тому числі 10154,75 грн без ПДВ та 2030,95 грн ПДВ;
-№ Пр/5870 від 30.11.2025 на загальну суму 12185,70 грн, у тому числі 10154,75 грн без ПДВ та 2030,95 грн ПДВ;
-№ Пр/6401 від 31.12.2025 на загальну суму 12185,70 грн, у тому числі 10154,75 грн без ПДВ та 2030,95 грн ПДВ;
- № Пр/327 від 31.01.2026 на загальну суму 13159,64 грн, у тому числі 10966,37 грн без ПДВ та 2193,27 грн ПДВ.
Крім того, матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 74088,14 грн за спірний період.
За твердженням позивача, орендар здійснив часткову оплату виставлених рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, а саме: № ЦБ000004066 від 02.09.2025 на суму 10154,75 грн без ПДВ; № ЦБ000004845 від 14.10.2025 на суму 10154,75 грн без ПДВ; № ЦБ000005509 від 20.11.2025 на суму 10154,75 грн без ПДВ; № ЦБ000005997 від 11.12.2025 на суму 10154,75 грн без ПДВ; № ЦБ000000090 від 09.01.2026 на суму 10154,75 грн без ПДВ; № ЦБ000000534 від 10.02.2026 на суму 10966,37 грн без ПДВ.
Таким чином, за розрахунком позивача, внаслідок неповної оплати виставлених рахунків за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 12348,02 грн, у тому числі ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, підставою для звернення позивача до суду стало неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування (компенсацію) земельного податку від 27.03.2024 в частині своєчасного та повного відшкодування сплаченого підприємством земельного податку. Незважаючи на виставлення позивачем відповідних рахунків та часткову оплату відповідачем нарахованих сум, за останнім, за твердженням позивача, утворилася заборгованість у розмірі 12348,02 грн, у зв`язку з чим позивачем також нараховано 146,19 грн 3 % річних, 320,79 грн інфляційних втрат та 1494,50 грн пені. Наявність зазначеної заборгованості та невиконання відповідачем зобов`язань щодо її погашення стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
З огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір є належною правовою підставою для виникнення між ними цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 11 цього Кодексу. Відтак відповідач був зобов`язаний належним чином виконувати прийняті на себе договірні зобов`язання, зокрема щодо своєчасної та повної компенсації позивачу витрат зі сплати земельного податку у порядку та розмірі, визначених договором.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у повному обсязі сплачено компенсацію земельного податку без урахування податку на додану вартість. Несплаченою залишилася виключно сума ПДВ у розмірі 12 348,02 грн, яка складається із 2 193,27 грн за січень 2026 року та по 2 030,95 грн за кожний із місяців серпня-грудня 2025 року.
Таким чином, предметом спору у цій частині є виключно питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування позивачем податку на додану вартість на суму компенсації земельного податку та, як наслідок, стягнення із відповідача зазначеної суми ПДВ.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що компенсація земельного податку не є оплатою товарів чи послуг, а тому не утворює об`єкта оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, порядок справляння якого визначено розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також інші операції, прямо визначені цією нормою.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів чи послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. При цьому до складу такої вартості включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податку у зв`язку з компенсацією вартості товарів або послуг.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою виникнення обов`язку зі сплати ПДВ є наявність операції з постачання товарів або послуг. Саме така операція є об`єктом оподаткування, а будь-які інші платежі можуть включатися до бази оподаткування лише за умови, що вони є складовою вартості відповідного постачання.
Водночас зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач не набуває від позивача жодних товарів чи послуг у межах спірних правовідносин, а лише відшкодовує позивачу понесені ним витрати зі сплати земельного податку.
При цьому обов`язок зі сплати земельного податку виникає не з договору між сторонами, а безпосередньо із закону.
Так, відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об`єктом оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні таких осіб.
Отже, саме позивач як платник земельного податку несе перед державою публічно-правовий обов`язок щодо його сплати.
Укладений сторонами договір лише покладає на відповідача обов`язок компенсувати позивачу понесені ним витрати зі сплати цього податку. Така компенсація не змінює правової природи відповідного платежу та не трансформує його в оплату товарів або послуг.
Так, відповідач відшкодовує позивачу вже понесені останнім витрати, які виникли внаслідок виконання податкового обов`язку перед бюджетом, а не сплачує вартість будь-якого майнового блага чи результату господарської діяльності.
Саме тому сума компенсації земельного податку не може розглядатися як складова договірної вартості товарів або послуг у розумінні пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а відтак не утворює об`єкта оподаткування ПДВ.
Аналогічний підхід неодноразово висловлено Верховним Судом. Так, у постанові від 27.08.2019 у справі № 804/5226/16 Верховний Суд зазначив, що компенсація земельного податку не є оплатою операції з постачання товарів чи послуг, а тому не включається до бази оподаткування ПДВ.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України під час вибору і застосування норм права суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Доводи позивача про те, що обов`язок відповідача сплачувати ПДВ випливає з умов договору, колегія суддів відхиляє.
Так, пунктом 2.13 договору сторони погодили, що ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.
Отже, зазначена умова договору не встановлює самостійного договірного обов`язку щодо сплати ПДВ, а лише відсилає до норм податкового законодавства. За відсутності передбаченого законом об`єкта оподаткування така умова договору не може бути підставою для нарахування ПДВ.
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 15.02.2018 № 622/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер та може використовуватися виключно тим платником податків, якому вона надана. Крім того, така консультація не є нормативно-правовим актом, не встановлює загальнообов`язкових правил поведінки та не може змінювати чи доповнювати положення податкового законодавства.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач безпідставно включив до розміру компенсації земельного податку суми податку на додану вартість. Відтак правові підстави для стягнення з відповідача 12 348,02 грн відсутні.
Оскільки заявлені до стягнення пеня, три проценти річних та інфляційні втрати у відповідній частині є похідними від вимоги про стягнення ПДВ, їх нарахування на суму 12 348,02 грн також є безпідставним.
Разом з тим матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати компенсації земельного податку без урахування ПДВ за рахунками № Пр/4601 від 30.09.2025, № Пр/5240 від 31.10.2025, № Пр/5870 від 30.11.2025, № Пр/6401 від 31.12.2025 та № Пр/327 від 31.01.2026.
Визначаючи період прострочення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21, відповідно до якого день фактичного виконання грошового зобов`язання не включається до періоду прострочення.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, виключивши із бази нарахування суми ПДВ та визначивши їх виключно щодо суми належної до сплати компенсації земельного податку за період фактичного прострочення виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання.
Колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статей 185.1 та 188.1 Податкового кодексу України з огляду на таке.
За змістом пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг. Водночас пункт 188.1 статті 188 цього Кодексу визначає, що до бази оподаткування включаються лише суми, які є складовою вартості відповідного постачання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні правовідносини виникли не щодо оплати товарів чи послуг, а щодо компенсації відповідачем витрат позивача зі сплати земельного податку.
Обов`язок зі сплати земельного податку виникає у позивача безпосередньо на підставі податкового законодавства, тоді як відповідач відповідно до умов договору лише компенсує понесені позивачем витрати.
Отже, спірний платіж не є оплатою товарів чи послуг, а тому не утворює об`єкта оподаткування ПДВ.
Відтак доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм Податкового кодексу України є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував положення пункту 2.13 Договору, відповідно до якого ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, зазначена умова договору не передбачає безумовного включення ПДВ до суми компенсації земельного податку, а лише визначає, що таке нарахування можливе у випадках, встановлених чинним законодавством.
Оскільки Податковим кодексом України компенсацію земельного податку не віднесено до операцій, які є об`єктом оподаткування ПДВ, сама по собі наявність пункту 2.13 Договору не створює у відповідача обов`язку сплачувати ПДВ.
Посилання скаржника на сформовану податкову практику щодо включення компенсаційних платежів до бази оподаткування ПДВ колегія суддів також відхиляє.
Посилання апелянта на те, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» є державним комерційним підприємством та не є бюджетною установою, не впливають на правильність вирішення спору.
Правовий статус позивача не змінює правової природи спірного платежу та не є критерієм для визначення наявності чи відсутності об`єкта оподаткування ПДВ.
Вирішальним є характер спірної господарської операції, а не організаційно-правова форма її учасників.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив земельний податок із компенсацією витрат та не врахував, що така компенсація є складовою вартості послуг.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами укладено окремий договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку, який визначає самостійне грошове зобов`язання відповідача щодо компенсації витрат позивача.
Предметом цього договору не є постачання товарів або надання послуг, а лише відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати земельного податку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні платежі не є складовою вартості операції з постачання товарів чи послуг.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що договірні та податкові зобов`язання відповідача підтверджені рахунками, актами та іншими документам.
Наявність первинних бухгалтерських документів підтверджує лише факт виставлення позивачем рахунків із включенням до них сум ПДВ, однак сама по собі не свідчить про правомірність такого нарахування.
Предметом судового розгляду є не факт виставлення рахунків, а наявність правових підстав для включення ПДВ до суми компенсації земельного податку.
Оскільки таких підстав судом не встановлено, зазначені доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення в цій частині відсутні.
Підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення, передбачені статтями 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом не встановлені.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 07.07.2026 у справі №916/959/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт «Чорноморськ» - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області 07.07.2026 у справі №916/959/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт «Чорноморськ»- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Принцевська Н.М.