ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2026 р. Справа № 910/902/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.09.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026
повний текст рішення складено 02.06.2026
у справі № 910/902/26 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна"
про стягнення 5 650 712,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Державне некомерційне підприємство "Національний інститут раку" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" (відповідач) про стягнення пені в розмірі 5 650 712,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 397 від 07.12.2021 в частині дотримання строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/902/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" на користь Державного некомерційного підприємство "Національний інститут раку" 10 000,00 грн пені та 66 536,83 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов`язку сплатити пеню. За розрахунком суду, обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку з поставки товару є 5 544 736,00 грн. При цьому, скориставшись наданим ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України правом, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26, 22.06.2026 Державне некомерційне підприємство "Національний інститут раку" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26 в частині відмови у стягненні 5 534 736,00 грн пені та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" на користь Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" 5 534 736,00 грн пені за порушення строку поставки товару, передбаченого договором № 397 від 07.12.2021.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) зменшення судом першої інстанції розміру пені на 99,82% з 5 544 736,00 грн до 10 000,00 грн не відповідає правовій природі неустойки та суперечить усталеній практиці Верховного Суду; (2) зменшення розміру пені до 10 000,00 грн порушує баланс інтересів сторін та суперечить принципам справедливості і розумності; (3) відповідачем не було враховано умови пункту 4.1. договору, якими встановлено, що строки поставки товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем; (4) не направлення заявки покупця не змінює встановленого договором обов`язку постачальника здійснити поставку товару у визначені строки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 матеріали апеляційної скарги Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" у справі № 910/902/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Колесник Р.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/902/26.
02.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/902/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/902/26 за апеляційною скаргою Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 та призначено розгляд справи на 27.08.2026.
26.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на позовну заяву зводяться до того, що (1) саме на позивача покладався обов`язок організувати приймання (визначити/підтвердити місце та строк конкретної поставки) шляхом направлення заявки, чого позивачем зроблено не було; (2) матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором № 397 від 07.12.2021; (3) підставою для подання даного позову стало проведення Державною аудиторською службою України ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.05.2025.
Розпорядженням від 27.08.2026 № 09.1-08/2327/26 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Колесник Р.М. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/902/26.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 для розгляду справи № 910/902/26 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
27.08.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 910/902/26 за апеляційною скаргою Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026.
27.08.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 розгляд справи призначено на 17.09.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26 змінити, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.12.2021 між Національним інститутом раку, правонаступником якого є Державне некомерційне підприємство "Національний інститут раку" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір № 397 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю (передати у власність) товар визначений за кодом ДК 021:2015 - 33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини: Цифрова мамографічна система з функцією томосинтезу та цифрової стеретаксичної біопсії (код НК 024:2019 37672 - Система мамографічна рентгенівська стаціонарна, цифрова), Цифрова рентгеноскопічна та рентгенографічна система на 3 робочих місця з динамічним плоскопанельним детектором (код НК 024:2019 - 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова), Пересувна С-арочна рентгенівська діагностична система для операційних загального призначення (код НК 024:2019 - 37647 - Система рентгенівська діагностична пересувна загального призначення, цифрова), Дентальний понтамограф (код НК 024:2019 45257 - Стоматологічна система рентґенографічної цифрової візуалізації), в асортименті та кількості, зазначеній в специфікації (додаток 1 до цього договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Ціна цього договору становить 52 988 000,00 грн (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021) покупець здійснює авансування в розмірі 100% від загальної ціни цього договору, що складає 52 988 000,00 грн, на підставі рахунка-фактури протягом 10 (десяти) робочих днів за наявності відповідних асигнувань. Авансування здійснюється на строк не більше 3 місяців з дня отримання коштів продавцем на розрахунковий рахунок, відкритий в органах ДКСУ, та зазначений у реквізитах до договору.
Згідно з п. 4.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021) строк поставки товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем. В межах зазначеного строку поставка товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої покупцем письмової заявки на поставку товару (далі - заявка). Заявка оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про товар, що підлягає постачанню: найменування, одиниця виміру, кількість, сума (з ПДВ), дата (строк) поставки, інше (у разі необхідності). Всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.
Датою поставки товару вважається дата передачі продавцем покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною (п. 4.6. договору).
Згідно виставленого продавцем рахунку № 206 від 17.12.2021 покупцем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 17.12.2021 на суму 52 988 000,00 грн.
З платіжного доручення № 29 від 17.12.2021 вбачається, що днем отримання коштів продавцем є 21.12.2021.
Отже, виходячи з положень п. 4.1. договору строк поставки товару до 22.03.2022.
На виконання умов договору № 397 від 07.12.2021 відповідачем поставлено позивачу частину товару на суму 44 990 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 29.06.2022, решту товару на суму 7 998 000,00 грн поставлено на підставі видаткової накладної № 51 від 12.08.2022.
На твердження позивача, датою поставки товару відповідачем є 12.08.2022.
Спір у справі виник у зв`язку з невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором № 397 від 07.12.2021 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 650 712,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не виконано обов`язку щодо забезпечення приймання товару в частині готовності приміщень та направленні заявки з датою поставки товару та місцем поставки, а також не вчинено необхідних дій для його передання й одержання. У зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору відповідачем порушено строки поставки товару. Крім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 07.12.2021 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір № 397, за умовами якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю (передати у власність) товар, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
У відповідності до п. 4.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021) строк поставки товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування продавцем.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі виставленого продавцем рахунку № 206 від 17.12.2021 покупцем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 17.12.2021 на суму 52 988 000,00 грн.
Судом встановлено, що днем отримання коштів продавцем за вказаним платіжним дорученням є 21.12.2021.
Виходячи з положень п. 4.1. договору строк поставки товару до 22.03.2022.
Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 397 від 07.12.2021 відповідачем поставлено позивачу частину товару на суму 44 990 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 29.06.2022, решту товару на суму 7 998 000,00 грн поставлено на підставі видаткової накладної № 51 від 12.08.2022.
Отже, датою поставки товару відповідачем є 12.08.2022.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення продавцем строку поставки товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В пункті 6.2. договору визначено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з поставки якого допущено прострочення, за кожний календарний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов висновку, що він є арифметично неправильним, тому здійснивши власний розрахунок пені, обґрунтованим є розмір пені в сумі 5 544 736,00 грн. При цьому, скориставшись наданим ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України правом, суд першої інстанції зменшив до 10 000,00 грн розмір пені.
Позивач з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 5 534 736,00 грн пені (5 544 736,00 грн. - 10 000,00 грн) не погоджується, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняте нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 5 534 736,00 грн.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені порушено баланс інтересів сторін, вказує, що Верховний Суд у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (п. 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 виснував, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. У даному випадку судом першої інстанції зменшено розмір пені на 99,82%, що по суті є звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 397 від 07.12.2021 відповідачем 29.06.2022 та 12.08.2022 здійснено поставку позивачу всієї кількості замовленого за договором товару, будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару у позивача відсутні, товар за видатковими накладними № 32 від 29.06.2022 та № 51 від 12.08.2022 прийнятий позивачем без зауважень та заперечень.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021) в межах зазначеного строку поставка товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої покупцем письмової заявки на поставку товару (далі - заявка). Заявка оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про товар, що підлягає постачанню: найменування, одиниця виміру, кількість, сума (з ПДВ), дата (строк) поставки, інше (у разі необхідності).
Згідно з п. 4.2. договору заявка направляється продавцю за допомогою інтерактивного способу зв`язку за адресою (контактами) зазначеними в розділі 13 цього договору (у вигляді скан-копії на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) або нарочно з обов`язковою відміткою про отримання представником продавця.
В п. 4.4. договору визначено місце поставки товару: Україна, місто Київ, вул. Ломоносова 33/43 (приміщення деталізується у письмовій заявці покупця).
Судом встановлено, що письмових заявок позивача на поставку товару, які, серед іншого, мали містити чітко визначені приміщення для обладнання матеріли справи не містять.
Крім того, за умовами договору у заявках також мали зазначатись дати (строк) поставки товару.
Таким чином, позивачем в порушення умов п. 4.1., 4.2., 4.4. договору не було надано відповідачу заявок на поставку товару із зазначенням чітких адрес приміщень, у які обладнання мало бути поставлено, тоді як адреса поставки товару є істотною умовою договору, та не вказано дату (строк) поставки товару.
Отже, позивачем було порушено та не дотримано умови договору щодо надання заявок на поставку товару із зазначенням адрес приміщень, у які обладнання мало бути поставлено, та строків його поставки.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 29.06.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір № 290622 відповідального зберігання майна, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання безкоштовно зберігати у своїх складських приміщеннях товар позивача (відповідно до договору № 397 від 07.12.2021 щодо поставки товару, визначеного за кодом ДК 021:2015 - 33110000-4 "Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини" в асортименті та кількості, зазначеній в специфікації до договору на загальну суму 52 988 000,00 грн (цифрова мамографічна система з функцією томосинтезу та цифрової стеретаксичної біопсії (код НК 024:2019 37672 - Система мамографічна рентгенівська стаціонарна, цифрова); Цифрова рентгеноскопічна та рентгенографічна система на 3 робочих місця з динамічним плоскопанельним детектором (код НК 024:2019 - 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова) Пересувна С-арочна рентгенівська діагностична система для операційних загального призначення (код НК 024:2019 -37647 - Система рентгенівська діагностична пересувна загального признаення, цифрова), Дентальний понтамограф (код НК 024:2019 45257 - Стоматологічна система рентґенографічної цифрової візуалізації).
Наведене свідчить про відтермінування приймання товару саме з боку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, цифрову систему мамографічну GIOTTO CLASS 3D, IMS GIOTTO S.p.A., Італія, в кількості 1 комплект, вартістю 14 996 000,00 грн було передано на зберігання відповідачу 29.06.2022, повернуто зі зберігання 15.03.2023, введено в експлуатацію 17.03.2023, оскільки завершення ремонтних робіт в приміщенні для його розміщення відбулось у березні 2023 року.
Крім того, через відсутність готових приміщень для прийняття обладнання 29.06.2022 на зберігання відповідачу було передано систему рентгенографічну та флюороскопічну OPERA T90cs, General Medical Merate S.p.A., Італія, в кількості 2 комплекти, вартістю 21 996 000,00 грн (по 10 998 000,00 грн кожна), повернуто зі зберігання 20.07.2022 та 27.12.2022, введено в експлуатацію 05.08.2022 та 17.03.2023,.
Також 29.06.2022 через відсутність готових приміщень для прийняття обладнання на зберігання відповідачу було передано систему рентгенівську діагностичну С-подібних Symbol FP L., General Medical Merate S.p.A., Італія, у кількості 1 комплект, вартістю 7 998 000,00 грн, повернуто зі зберігання 25.08.2022, введено в експлуатацію 25.08.2022.
При цьому суд звертає увагу, що у відповіді № 11-567-2026 від 03.03.2026 позивач підтвердив, що відповідно до договору з надання послуг з проведення ремонтних робіт для інсталяції медичного обладнання, а саме цифрової системи мамографічної GIOTTO CLASS 3D, IMS GIOTTO S.p.A., завершення ремонтних робіт в приміщенні для розміщення зазначеного медичного обладнання відбулося в березні 2023 року.
З наведеного слідує, що порушення відповідачем строку поставки зазначеного обладнання відбулось через порушення умов договору самим позивачем.
Додатково колегія суддів зазначає, що у даному випадку слід також врахувати, що у період коли товар мав бути поставлений (до 22.03.2022) сторони перебували в однакових умовах, оскільки через збройну агресію російської федерації проти України у період з 24.02.2022 по 01.04.2022 у місті Києві велися активні бойові дії, що унеможливлювало як здійснення поставки товару відповідачем, так і прийняття його позивачем.
За висновком колегії суддів, виходячи з конкретних обставин даної справи, визначена судом першої інстанції сума пені в розмірі 10 000,00 грн (без зазначення розміру процентів, на який суд їх зменшив), не узгоджується з компенсаційним характером неустойки, головною метою якої, як зазначалось, є саме стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, а не збагаченню кредитора за рахунок боржника.
За встановлених обставин, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, колегія суддів дійшла висновкузменшити розмір пені на 90% - до 554 473,60 грн.
На переконання суду, таке зменшення відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим і таким, що цілком відповідає принципу верховенства права та узгоджується з рядом правових висновків Верховного Суду щодо правильного застосування приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача стягнення пені у розмірі 554 473,60 грн у зв`язку із зменшенням розміру пені на 90%. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови та резолютивної частини рішення в іншій редакції, відповідно до якої підлягає зміні сума пені, належна до стягнення з відповідача, з урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в мотивувальній та резолютивній частинах.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).
Таким чином, судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги (пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 у справі № 910/902/26 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" (ідентифікаційний код 35261920, адреса: 02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, офіс 53, нежитлове приміщення № 53-А) на користь Державного некомерційного підприємство "Національний інститут раку" (ідентифікаційний код 02011976, адреса: 03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 33/43) пеню у розмірі 554 473,60 грн (п`ятсот п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят три гривні 60 копійок) та судовий збір у розмірі 66 536,83 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот тридцять шість гривень 83 копійки).
В іншій частині позову відмовити.".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циммер медізин сістем Україна" (ідентифікаційний код 35261920, адреса: 02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, офіс 53, нежитлове приміщення № 53-) на користь Державного некомерційного підприємство "Національний інститут раку" (ідентифікаційний код 02011976, адреса: 03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 33/43) 9962,53 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 53 копійки) судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/902/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко