ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2026 р. Справа№910/2840/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 (повний текст складено 13.08.2025)
у справі №910/2840/25 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
про стягнення заборгованості у розмірі 1 248 916 038,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (далі за текстом - відповідач, Гарантований покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 521 922 884, 28 грн, 3 % річних у розмірі 25 809 189,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 125 676 808,10 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 (далі за текстом - Договір), оскільки відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі та не забезпечив на своєму рахунку ескроу наявність коштів у необхідному обсязі відповідно до звітів про коригування.
Господарський суд міста Києва рішенням від 06.08.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.11.2025 у справі №910/2840/25, закрив провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 306 620 249,94 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору; позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 215 302 634,34 грн, 3% річних у сумі 25 809 189,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 124 408 586,91 грн та судовий збір у сумі 460 200,08 грн; у задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 27.01.2026 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» задовольнив частково; скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №910/2840/25 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, а справу в цій частині передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 задовольнив частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 змінив в частині розміру присуджених до стягнення інфляційних втрат та судового збору за подання позовної заяви.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 виклав у такій редакції:
« 1. Закрити провадження у справі №910/2840/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» в частині стягнення заборгованості у розмірі 306 620 249 грн 94 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
2. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 215 302 634 грн 34 коп., 3% річних у розмірі 25 809 189 грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 124 451 049 грн 92 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 460 253 грн 55 коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.».
Стягнув з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 764 грн 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 1 019 грн 13 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 28.07.2026 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнив частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 910/2840/25 в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат скасував та у цій частині справу направив на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Направляючи справу №910/2840/25 на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що в порушення ст. ст. 79, 86 та 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) апеляційний господарський суд належним чином не перевірив здійснене господарським судом першої інстанції застосування припису частини другої статті 625 ЦК України при оцінці проведеного позивачем розрахунку позовних вимог в частині інфляційних нарахувань, зокрема, за період прострочення відповідачем із 16.10.2024 до 28.02.2025 на суму 122 575 817,84 грн, а лише обмежився формальною вказівкою про свою згоду із здійсненим місцевим судом перерахунком, цілковито лишивши без уваги той факт, що з урахуванням, зокрема, згаданого вище правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на який позивач посилався, зокрема і в апеляційній скарзі.
Частиною 1 статті 316 ГПК України унормовано, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 передано на новий розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 прийняв апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 до провадження у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.; призначив апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2026 о 12 год. 00 хв.
У судовому засіданні 15.09.2026 виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/2840/25 до 21.09.2026.
У судовому засіданні 21.09.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1 268 221, 19 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволені, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги позивача в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 268 221, 19 грн, заперечення на неї відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
У повідомленні за вих. від 26.06.2019 №01/23263 позивач повідомив Гарантованого покупця про приєднання останнього до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку; ідентифікатор договору № 0414-01051, дата акцептування 25.06.2019 (далі за текстом - Договір).
Таким чином, 25.06.2019 сторони уклали Договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 у редакції, затвердженій наказом позивача від 03.04.2019 №204.
Наказами позивача від 01.03.2024 №117, від 24.06.2024 №360, від 08.07.2024 №393 затверджені умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
За умовами пунктів 1.1, 1.2 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Умовами пункту 1.3 Договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Відповідно до пункту 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №307 (надалі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 Договору).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.3 Договору ОСП зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із пунктом 5.1 Договору (у редакції наказу позивача №117 від 01.03.2024) виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).
У пункті 5.9 Договору зазначено, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункт 5.10 Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив електричну енергію для врегулювання небалансів за період з квітня 2024 року по грудень 2024 року, а відповідач у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується актами купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, які наявні у матеріалах справи.
Крім того, на виконання умов Договору позивач поставив електричну енергію для врегулювання небалансів, а відповідач у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується актами-корегування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, які наявні у матеріалах справи.
Також на виконання умов Договору позивач направив відповідачу у системі управління ринком (MMS) платіжні документи (рахунки-фактури) від 25.04.2024 №2504202400477 на суму 41 970 097,48 грн (за 2 декаду квітня 2024 року); від 06.05.2024 № 0605202400465 на суму 82 382 887,96 грн (за 3 декаду квітня 2024 року); 06.06.2024 №0606202400475 на суму 67 582 508,17 грн (за 3 декаду травня 2024 року); від 14.06.2024 №1406202400235 на суму 88 632 709,12 грн (за 1 декаду червня 2024 року); від 26.06.2024 №2606202400234 на суму 190 854 408,68 грн (за 2 декаду червня 2024 року); від 04.07.2024 №0407202400462 на суму 63 146 461,45 грн (за 3 декаду червня 2024 року).
Листом №31/3907 від 28.06.2024 позивач повідомив відповідача про відкриття рахунку ескроу.
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати за отриманий товар у повному обсязі та забезпечення на своєму рахунку ескроу наявності коштів у необхідному обсязі відповідно до звітів про коригування.
За приписами частини першої статті 269 та частини першої статті 316 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 передано на новий розгляд в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат та відповідно нового розподілу судових витрат, а тому суд апеляційної інстанції не здійснює апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у даній справі в інший частині.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки вкладені Верховним Судом у постановах від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виснувала: « 24. Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
25. Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.».
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.10.2023 у справі №921/460/22 вказав таке: « 45. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі №910/6802/21, від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 29.07.2020 у справі №914/1470/19 тощо).
Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.
Натомість висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.
Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання). Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/6802/21, від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 29.07.2020 у справі №914/1470/19, від 03.07.2024 у справі №910/7722/23.
Позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 1 268 221,19 грн інфляційних втрат за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 згідно рахунку №111[телефон приховано], оскільки прострочення оплати тривало з 16 по 31 жовтня 2024 року, тобто 16 днів, що становить більше півмісяця.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стосовно нарахування інфляційних втрат у конкретному місяці у випадку, якщо сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і борг надалі продовжує існувати, а тому підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні.
У даній справі позивачем правильно нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму заборгованості 122 575 817, 84 грн за період з 16.10.2024 по 28.02.2025, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за рахунком №111[телефон приховано] від 11.10.2024 і така заборгованість продовжувала існувати у жовтні 2024 року - 16 днів, а тому індекс інфляції за жовтень 2024 року підлягає нарахуванню на вказану суму заборгованості та відповідно становив у жовтні 2024 року - 1 268 221, 19 грн, у задоволенні якої судом першої інстанції помилково відмовлено.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 268 221,19 грн інфляційних втрат за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 1 268 221,19 грн інфляційних втрат за цей період підлягає скасуванню.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача щодо правильності висновку суду першої інстанції про часткове стягнення інфляційних втрат через неправильність розрахунку позивача в цій частині, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції на вказав в оскаржуваному рішення, в чому саме полягає помилка позивача у розрахунку інфляційних втрат за період з 16.10.2024 по 31.10.2024.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначила, що разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
Тоді як суд першої інстанції в порушення положень статті 86 ГПК України не навів у рішенні свого розрахунку інфляційних втрат.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта (позивача) із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які містяться у постанові від 28.07.2026 у справі №910/2840/25.
Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та допущене порушення норм процесуального права, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 1 268 221,19 грн інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 1 268 221,19 грн інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову, апеляційної скарги та касаційних скарг) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/2840/25 скасувати в частині відмови у стягненні 1 268 221,19 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 268 221,19 грн задовольнити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вулиця Симона Петлюри, будинок 27, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вулиця Симона Петлюри, будинок 25, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) інфляційні втрати у розмірі 1 268 221,19 грн (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч двісті двадцять одну гривню 19 копійок) та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 543,26 грн (одну тисячу п`ятсот сорок три гривні 26 копійок)».
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вулиця Симона Петлюри, будинок 27, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вулиця Симона Петлюри, будинок 25, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) 22 063,65 грн (двадцять дві тисячі шістдесят три гривні 65 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 58 836,38 грн (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 38 копійок) судового збору за подання касаційних скарг. 5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/2840/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 23.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова