Постанова № 139976894 у справі № 918/359/26 від 16.09.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Справа № 918/359/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Степанчук С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформ" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2026 року по справі №918/359/26 (суддя Пашкевич І.О.)

час та місце ухвалення рішення: 12 травня 2026 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 18 травня 2026 року

час та місце постановлення ухвали: 25 травня 2026 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформ"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 64 149 грн 27 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Мороз В.В.; Олексюк Р.Р.;

від Відповідача та Третьої особи - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платформ" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (надалі - Відповідач) в якій просив стягнути 64149 грн 27 коп. відшкодування майнової шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (надалі - Третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позивач оплатив ТОВ "Агат Авто" за ремонт автомобіля 147 590 грн 86 коп. та, що після звернення Позивача до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування Відповідач здійснив 12 вересня 2025 року виплату частково у розмірі 83 441 грн 59 коп.. Разом з тим Позивач вказує, що фактичний розмір витрат, понесених Позивачем на відновлювальний ремонт автомобіля TOYOTA становить 147 590 грн 86 коп., з яких: 139 568 грн 26 коп. - вартість товарів та послуг відповідно до рахунку-фактури ТОВ "Агат Авто"; 8 022 грн 60 коп. - вартість виконаних робіт, запасних частин та матеріалів відповідно до акта виконаних робіт № 36129 від 23 вересня 2025 року. Таким чином, як вказує Позивач, різниця між фактичним розміром завданої майнової шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням становить 64149 грн 27 коп., яка підлягає стягненню з Відповідача, оскільки загальний розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика у сумі 160 000 грн.

Рішенням місцевого господарського суду від 12 травня 2026 року в справі № 918/359/26 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 64149 грн 27 коп. майнової шкоди.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 червня 2025 року з вини Третьої особи, транспортному засобу TOYOTA, що належить Позивачу завдано механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Відповідача відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-224440383, ліміт відповідальності за яким за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, становив 160 000 грн.

Суд першої інстанції також установив, що Позивачем фактично понесено витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у загальному розмірі 147 590 грн 86 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № АА00003828 від 7 серпня 2025 року та актами виконаних робіт № 36129 від 23 вересня 2025 року та № 36009 від 30 вересня 2025 року, проведеними ТОВ "Агат Авто". Водночас Відповідачем здійснено страхову виплату лише у розмірі 83 441 грн 59 коп., у зв`язку з чим невідшкодованою залишилася сума збитків у розмірі 64 149 грн 27 коп..

При цьому, суд першої інстанції виснував, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичний розмір понесених Позивачем витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, а доводи щодо необхідності врахування фізичного зносу, виключення ПДВ та відсутності підстав для заміни переднього бампера суд визнав необґрунтованими.

За таких обставин суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 64 149 грн 27 коп. майнової шкоди є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

20 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про стягнення із Відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн 00 коп., що зареєстрована 21 травня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року заяву представника Позивача про стягнення із Відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/359/26 залишено без розгляду.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що заява про стягнення із Відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги у справі надійшла до суду 20 травня 2026 року, тобто поза межами імперативного 5-денного строку, встановленого частиною 8 статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням того, що останній п`ятий день строку припав на неділю 17 травня 2026 року, що є вихідним днем, та переноситься на перший після нього робочий день, то місцевий господарський суд виснував, що останній день строку був - 18 травня 2026 року.

Враховуючи, що Позивач не дотрималося вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для залишення заяву без розгляду на підставі статті 118 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та вчинив відповідну процесуальну дію.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 116-117), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року в справі № 918/359/26 про залишення без розгляду заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасувати. Також скаржник просив заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу направити для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує, що датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, тобто 18 травня 2026 року, а не дата оголошення скороченого рішення в силу дії припису частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт зазначає, що саме від цієї дати належить обчислювати п`ятиденний строк за частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. На переконання скаржника, цей строк почав перебіг 19 травня 2026 року (наступного дня після 18 травня 2026 року) і з урахуванням перенесення вихідних днів (23- 24 травня 2026 року) спливав 25 травня 2026 року. З даного, апелянт виснує, що клопотання, подане 20 травня 2026 року, заявлене в межах установленого законом строку, і підстав для залишення його без розгляду не було.

Окрім того, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 145-160), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач вказує, що з акту огляду зробленого оцінювачем під час розслідування страхового випадку було встановлено, що бампер не підлягав заміні. В той же час, як вказує апелянт, Позивач під час ремонту зробив повну заміну бамперу, що суперечить встановлений обставинам при огляді транспортного засобу оцінювачем. Констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які рекомендації виробника та відсутні будь-які фіксації ушкоджень внаслідок яких у Позивача виникла необхідність заміни бампера.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу суду першої інстанції по справі №918/359/26 від 25 травня 2026 року та запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2026 року по справі №918/359/26 та запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Відповідачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Позивача на ухвалу від 25 травня 2026 року та апеляційну скаргу Відповідача на рішення місцевого господарського суду від 12 травня 2026 року по справі № 918/359/26 для спільного розгляду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено на 17 серпня 2026 року об 10:30 год..

Через підсистему «Електронний суд» 9 серпня 2026 року від Позивача надійшли письмові пояснення, в яких Позивач просив апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області залишити без задоволення, а дане судове рішення від 12 травня 2026 року у справі № 918/359/26 - без змін. Позивач вказав, що автомобіль Позивача є високотехнологічним транспортним засобом гібридного типу, в якому передній бампер виконує не лише естетичну функцію, а є конструктивною платформою для розміщення радарів, парктроніків та інших елементів систем активної безпеки. Вказує, що відповідно до рекомендацій виробника Toyota, у разі виявлення тріщин кріплень або порушення геометрії пластику в зонах розташування датчиків відновлення бампера шляхом паяння або склеювання є неприпустимим, оскільки безпосередньо впливає на коректність роботи систем безпеки транспортного засобу. Позивач вказав, що Акт первинного огляду, складений оцінювачем на замовлення Відповідача, фіксує лише зовнішні, видимі пошкодження станом на момент огляду і об`єктивно не міг врахувати приховані дефекти кріплень, порушення геометрії та пошкодження елементів безпеки, які були виявлені станцією технічного обслуговування безпосередньо під час розбирання транспортного засобу. Вважає, що саме лише посилання Відповідача на первинний акт огляду не є достатнім та безумовним доказом того, що заміна бампера була недопустимою або надмірною. З позиції Позивача, Відповідач не спростував необхідності заміни бампера жодним альтернативним технічним висновком, та вказує, що його заперечення в цій частині залишаються недоведеними.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/359/26 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В..

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена-колегії Мельника О.В. та судді члена-колегії Гудак А.В. на підставі службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 14 серпня 2026 року за №01-05/855 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено заміну суддів-членів колегії в справі №918/359/26.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 серпня 2026 року прийнято справу №918/359/26 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 серпня 2026 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 вересня 2026 року об 14:40 год..

В судове засідання від 16 вересня 2026 року представники Відповідача та Третьої особи не з`явилися.

В силу дії частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 17 серпня 2026 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, вказана ухвала надіслана в електронні кабінети сторін.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

При цьому судом враховується факт повторності неявки представників даних сторін.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача, Третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 16 вересня 2026 року, представники Позивача просили ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року в справі № 918/359/26 про залишення без розгляду заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасувати. Заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду. Також представники просили, залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення. Представники Позивача вказали, що датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, тобто 18 травня 2026 року, а не дата оголошення скороченого рішення в силу дії припису частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, тому на їх переконання саме від цієї дати належить обчислювати п`ятиденний строк за частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Наголосили, що даний строк почав перебіг 19 травня 2026 року, тобто наступного дня після 18 травня 2026 року і з урахуванням перенесення вихідних днів сплив 25 травня 2026 року. Представник доводить, що клопотання, подане 20 травня 2026 року, заявлене в межах установленого законом строку, і підстав для залишення його без розгляду не було. Що ж до доводів апеляційної скарги Відповідача на рішення суду першої інстанції, то представники Позивача вказали, що автомобіль Позивача є високотехнологічним транспортним засобом гібридного типу, в якому передній бампер виконує не лише естетичну функцію, а є конструктивною платформою для розміщення радарів, парктроніків та інших елементів систем активної безпеки та що відповідно до рекомендацій виробника Toyota, у разі виявлення тріщин кріплень або порушення геометрії пластику в зонах розташування датчиків відновлення бампера шляхом паяння або склеювання є неприпустимим, оскільки безпосередньо впливає на коректність роботи систем безпеки транспортного засобу. Представники Позивача вказали, що Акт первинного огляду, складений оцінювачем на замовлення Відповідача, фіксує лише зовнішні, видимі пошкодження станом на момент огляду і об`єктивно не міг врахувати приховані дефекти кріплень, порушення геометрії та пошкодження елементів безпеки, які були виявлені станцією технічного обслуговування безпосередньо під час розбирання транспортного засобу, тому, саме лише посилання Відповідача на первинний акт огляду не є достатнім та безумовним доказом того, що заміна бампера була недопустимою або надмірною.

Заслухавши пояснення представників Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційні скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Позивача та апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та ухвалу слід залишити скасувати без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2025 року близько 9 год 00 хв. у місті Здолбунові Рівненської області на перехресті вулиць Грушевського та Зеленої, сталася дорожньо-транспортна пригода при участі двох транспортних засобів: автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Позивач, та автомобіля VOLKSWAGEN SHARAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Третя особа.

Автомобіль TOYOTA був застрахований згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР - 222228025 від 30 липня 2024 року, виданим ПАТ "СГ "ТАС".

Автомобіль VOLKSWAGEN застрахований, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР- 224440383 від 30 жовтня 2024 року, виданим Відповідачем. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну за полісом № 224440383 становить 160000 грн, розмір франшизи 0,00 грн. Вказане підтверджується листом-відповіддю Відповідача за вихідним № 2385 від 8 жовтня 2025 року.

30 червня 2025 року директор Позивача Голік Олександр Миколайович звернувся до Відповідача із заявою про страхове відшкодування за полісом серії ЕР № 224440383.

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, поданим 30 червня 2025 року директором Позивача до Відповідача, власник VOLKSWAGEN повертаючи на перехресті з вул. Грушевського на вул. Зелену здав назад чим створив ДТП з пошкодженням TOYOTA.

Внаслідок ДТП, що сталася через порушення водієм автомобіля VOLKSWAGEN Правил дорожнього руху, автомобіль TOYOTA зазнав механічних пошкоджень.

Додатком до повідомлення є схема дорожньо-транспортної пригоди від 30 червня 2025 року.

Водночас, Третя особа (водій автомобіля VOLKSWAGEN) не заперечував щодо наявності своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

1 липня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертною компанією "Фаворит - Ассистанс" на замовлення Відповідача проведено оцінку пошкодженого транспортного засобу TOYOTARAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказаний факт підтверджується Актом огляду транспортного засобу № 43526 (дефектна відомість) від 1 липня 2025 року.

23 серпня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертною компанією "Фаворит - Ассистанс" складено "Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу" за вихідним № 43526, а також Ремонтну калькуляцію № 43526.

Документ під назвою "Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу" від 23 серпня 2025 року містить, з-поміж інших, висновок такого змісту: "На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ TOYOTA RAV-4 HYBRID д.р.н. НОМЕР_1 станом на 1 липня 2025 року дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: 97 501 грн.

У пункті 2.1 Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу", за вихідним № 43526 від 23 серпня 2025 року, серед іншого, зазначено:

· "Оцінювач припускає відсутність будь-яких прихованих фактів, що впливають на оцінку КТЗ.";

· "Оцінювач не несе відповідальності за наявність таких прихованих фактів та не зобов`язаний їх виявляти.";

· "Відомості, що отримані оцінювачем та містяться в звіті, вважаються достовірними. Однак оцінювач не може гарантувати абсолютну точність інформації, тому для всіх відомостей вказане джерело інформації";

· "Висновки оцінювача щодо вартості об`єктів та розміру збитку дійсні лише на дату оцінки";

· "Звіт про оцінку містить професійну думку оцінювача відносно розміру матеріального збитку КТЗ і не може бути гарантією того, що власник КТЗ зможе відремонтувати його за суму, яка дорівнює розміру матеріального збитку".

З метою здійснення ремонту автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Позивач звернувся до ТОВ "Агат Авто", котре провело ремонт після ДТП, яке сталося 19 червня 2025 року.

ТОВ "Агат Авто" виставило Позивачу рахунок-фактуру № АА00003828 від 7 серпня 2025 року. Даним рахунком-фактурою підтверджується вартість робіт і товарів, а саме: енергопогашувач бампера на суму 1 980 грн 75 коп. з ПДВ; бампер на суму 18 200 грн 10 коп. з ПДВ; накладка бампера на суму 11 582 грн 40 коп. з ПДВ; кріплення датчика парктроніка на суму 1 000 грн 35 коп. з ПДВ; кріплення датчика парктроніка на суму 1000 грн 35 коп. з ПДВ; молдинг на суму 6 073 грн 35 коп. з ПДВ; фара на суму 65 307 грн 75 коп. з ПДВ; кришка форсунки омивача фари на суму 658 грн 35 коп. з ПДВ; активатор форсунки омивача на суму 5 255 грн 40 коп. з ПДВ; датчик парктроніка на суму 4 659 грн 75 коп. з ПДВ; технологічна мийка, SUV на суму 146 грн 83 коп. з ПДВ; БАМПЕР ПЕРЕДНІЙ В ЗБОРІ (ЗНЯТТЯ/ВСТАНОВЛЕННЯ/ЗАМІНА) на суму 1 782 грн 96 коп. з ПДВ; пофарбування бампера переднього на суму 5 768 грн 40 коп. з ПДВ; пофарбування накладки бампера на суму 2622 грн з ПДВ; фарба, лак, затверджувач на суму 6 292 грн 80 коп. з ПДВ; комплект підготовчих матеріалів (ґрунт, шпаклівка) на суму 5 244 грн з ПДВ; фара в зборі (одна сторона) (зняття/встановлення/заміна) на суму 1 468 грн 32 коп. з ПДВ; комплексна мийка, SUV на суму 524 грн 40 коп. з ПДВ. Загальна сума становить 139 568 грн 26 коп. з ПДВ.

Згідно з Актом виконаних робіт № 36129 від 23 вересня 2025 року на підставі договору № 21 від 4 червня 2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат Авто" проведено на автомобілі ряд робіт, які супроводжувалися використанням обладнання, деталей, запасних частин та матеріалів. Загальна вартість відповідно до Акта виконаних робіт - 8 022 грн 60 коп..

Також згідно з Актом виконаних робіт № 36009 від 30 вересня 2025 року проведено роботи по автомобілю Toyota RAV4 HYBRID а саме: технологічна мийка SUV - 122 грн 36 коп.; зняття/встановлення/заміна переднього бампера в зборі - 1 485 грн 80 коп.; фарбування переднього бампера - 4 807 грн; полірування накладки бампера - 2 185 грн; затертування лівої фари - 3 210 грн 20 коп.; комплект підготовчих матеріалів (ґрунт, шпаклівка) - 4 370 грн; зняття/встановлення/заміна фари в зборі (одна сторона) - 1 223 грн 60 коп.; комплексна мийка SUV - 437 грн. Разом вартість робіт без ПДВ: 17 840 грн 96 коп..

Згідно з Актом виконаних робіт № 36009 від 30 вересня 2025 року використані наступні запчастини та матеріали: енергопоглинаючий бампера - 1 650 грн 62 коп.; передній бампер - 15 166 грн 75 коп.; накладка бампера - 9 652 грн; кріплення датчика парктроніка - 833 грн 63 коп.; кріплення датчика парктроніка - 833 грн 62 коп.; молдинг - 5 005 грн 13 коп.; ліва фара - 54 423 грн 12 коп.; кришка форсунки омивача фари - 548 грн 36 коп.; активатор форсунки омивача - 4 379 грн 50 коп.; датчик парктроніка - 3 883 грн 12 коп.; фарба TOY 1G3 - 1 026 грн 40 коп.; лак Sprint H694 - 576 грн 27 коп.; абразивне волокно MIRKA - 74 грн 10 коп.; ґрунт 488 - 88 грн 90 коп.; ґрунт Spectral 325 - 268 грн 13 коп.. Всього запчастин і матеріалів без ПДВ: 98 465 грн 92 коп..

Загальна сума згідно з Актом виконаних робіт № 36009 від 30 вересня 2025 року - 139 568 грн 26 коп..

Позивач зауважує, що Позивач здійснив оплату для ТОВ "Агат Авто" на загальну суму 139 568 грн 26 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 3375 від 7 серпня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2025 року Відповідач, який є страховиком заподіювача майнової шкоди - Третьої особи, здійснив Позивачу страхову виплату у розмірі 83441 грн 59 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 3690, складеною 12 вересня 2025 року Акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк".

У свою ж чергу, Позивач вважає страхову виплату у розмірі 83 441 грн 59 коп. недостатньою для відшкодування витрат, здійснених Позивачу під час ремонту автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із огляду на те, що різниця між фактичним розміром шкоди (147 590 грн 86 коп. = 139 568 грн 26 коп. + 8 022,60 грн.) і страховою виплатою (83 441 грн 59 коп.) становить 64 149 грн 27 коп..

Доказів сплати Відповідачем 64149 грн 27 коп. різниці між завданою майновою шкодою та страховою виплатою по страховому випадку, який мав місце 19 червня 2025 року, матеріали справи не містять.

У зв`язку з невідшкодуванням в добровільному порядку майнової шкоди, Позивач звернувся з позовом до суду в якому просив стягнути з Відповідача різницю між фактичним розміром шкоди (147 590 грн 86 коп. = 139 568 грн 26 коп. + 8 022,60 грн.) і страховою виплатою (83 441 грн 59 коп.), яка становить 64 149 грн 27 коп..

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги на рішення, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В силу дії частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд апеляційної інстанції при цьому враховує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 квітня 2020 року в справі №925/1196/18 надано таке визначення збитків: це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно вимог статті 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність ( неправомірність ) поведінки означає порушення чужого суб`єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (аналогічні правові позиції містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (схожі правові позиції містить постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26 листопада 2019 року, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 4 вересня 2018 року, №910/2018/17 від 4 квітня 2018 року, №910/5100/19 від 7 травня 2020 року, №910/21493/17 від 4 грудня 2018 року, №914/1619/18 від 27 серпня 2019 року, №904/982/19 від 24 лютого 2021 року).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №753/7281/15-ц, від 21 лютого 2021 року в справі №904/982/19, від 21 липня 2021 року в справі №910/12930/18, від 21 вересня 2021 року в справі №910/1895/20, від 18 жовтня 2022 року в справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 69 частини першої статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Згідно абзацу 3 частини першої статті 89 Закону України "Про страхування", страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

За приписами статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

20 червня 2024 року набрав чинності новий Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який введено в дію з 1 січня 2025 року.

У пункті 6 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3720-IX "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Оскільки дата початку дії полісу № 224440383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - з 31 жовтня 2024 року, то зазначений поліс, який був укладений та набрав чинність до введення в дію Закону №3720-IX, продовжує діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такого договору, а на спірні правовідносини поширюються норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV.

За змістом статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV) страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування". Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

У відповідності до абзацу 1 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини 1 пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Зважаючи на заперечення Відповідача, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи не підтверджується наявність фіксування обставин та в цілому потреба щодо необхідності заміни бампера, колегія суддів зазначає таке.

Позивачем подано для Відповідача заяву про страхове відшкодування 30 червня 2025 року.

З приводу чого, колегія суду з врахуванням абзацу 1 та абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зауважує, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

В силу дії частини 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з частиною 1, абзаців 1 та 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту майна визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення майна, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичний розмір шкоди, завданої власнику автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, становить 147 590 грн 86 коп..

При цьому розмір шкоди у сумі 147 590 грн 86 коп. підтверджується наступними доказами:

· рахунком-фактурою № АА00003828 від 7 серпня 2025 року виставленим ТОВ "Агат Авто" на суму 139 568 грн 26 коп. за запасні частини, матеріали та ремонтні роботи автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID;

· актом виконаних робіт № 36009 від 30 вересня 2025 року, відповідно до якого загальна вартість робіт, запчастин та матеріалів склала 139 568 грн 26 коп.;

· актом виконаних робіт № 36129 від 23 вересня 2025 року, згідно з яким вартість додаткових робіт становила 8 022 грн 60 коп.;

· платіжною інструкцією № 3375 від 7 серпня 2025 року, яка підтверджує оплату Позивача на користь ТОВ "Агат Авто" у загальному розмірі 139 568 грн 26 коп..

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В силу дії статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Тобто, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що Розділ ІІІ "Методологія оцінки" Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу за вихідним № 43526 від 23 серпня 2025 року, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Фаворит - Ассистанс" на замовлення Відповідача, містить пункт 3.2 "Визначення коефіцієнта фізичного зносу", котрий містить, зокрема, висновки такого змісту: "Значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації який не перевищує: 7 років - для інших легкових КТЗ"; "Якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю"; "Отже, коефіцієнт фізичного зносу (Ез) КТЗ TOYOTA RAV-4 HYBRID д.р.н. НОМЕР_1 складає 0,00".

Суд апеляційної інстанції виснує, що оскільки автомобіль Позивача (TOYOTA) підпадає під категорію транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 7 років, а оцінювачем за результатами дослідження технічних характеристик об`єкта встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу (Ез) дорівнює 0,00, - у даному випадку обов`язковість урахування зносу не підтверджується.

Водночас, зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу за вихідним № 43526 від 23 серпня 2025 року чітко вбачається, що датою випуску автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID є 29 липня 2023 року.

Відтак доводи Відповідача викладені у апеляційній скарзі на рішення щодо необхідності врахування фізичного зносу транспортного засобу при визначенні розміру страхового відшкодування є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, зокрема Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 43526 від 23 серпня 2025 року, складеним на замовлення самого Відповідача, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 0,00.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про інший розмір фізичного зносу транспортного засобу, Відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи Відповідача про те, що на виконання вимог Закону України № 1961-ІV Відповідачем при визначенні розміру шкоди враховано ПДВ, оскільки не проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу, та що в частині ПДВ даний позов ніби то повинен бути зменшений на відповідну суму. При цьому колегією суду встановлено, що 12 вересня 2025 року Відповідач сплатив Позивачу 83 441 грн 59 коп. із призначенням платежу "Страх.відшк.дог.ОСЦПВВНТЗ №ЕР-224440383 від 30 жовтня 2024 року, страховий акт № 3098/18984/59/25 від 11 вересня 2025 року, не по тендеру. Без ПДВ, без ПДВ" (а.с. 31), що в свою чергу спростовує відповідне твердження Відповідача.

Суд апеляційної інстанції констатує, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У зазначених випадках слід з`ясувати наявність двох обставин: фактичне здійснення ремонту автомобіля; чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

При цьому матеріали справи містять акти виконаних робіт, що підтверджують фактичне проведення ремонту автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, а також докази оплати проведеного ремонту.

В той же час, у частині 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що "…якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту."

Як вбачається з платіжної інструкції № 3375 від 7 серпня 2025 року, яка підтверджує оплату Позивача на користь ТОВ "Агат Авто" 139 568 грн 26 коп., виплата страхового відшкодування була здійснена не на користь потерпілої особи, а на рахунок СТО ТОВ "Агат Авто" (яке як вбачається із актів виконаних робіт є платником ПДВ), котре виконувало відновлювальні роботи автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, з огляду на що вищевказані заперечення Відповідача є безпідставними.

Таким чином, твердження Відповідача, наведені в апеляційній скарзі на рішення, про те, що при визначенні розміру страхового відшкодування враховано ПДВ, спростовується матеріалами справи та змістом платіжного документа, який є належним і допустимим доказом фактичного здійснення страхового відшкодування.

Поряд з тим, колегією суддів враховується правова позиція, наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 відповідно якої: "основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі №147/66/17).

В статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.

Таким чином, оскільки розмір завданої Позивачу майнової шкоди внаслідок ДТП, не перевищує розміру страхового ліміту (160 000 грн 00 коп), відтак колегія суду доходить висновку, що підлягає до виплати Відповідачем різниця між фактичним (реальним) розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, оскільки саме Відповідач, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на випадок деліктного зобов`язання взяв на себе, у межах суми страхового відшкодування виконання, обов`язок страхувальника щодо виплати шкоди, особі (Позивачу) який завдано такої шкоди саме в межах страхового ліміті.

Доводи ж апеляційної скарги про неврахування першопочаткового звіту по вартості відновлювального ремонту не заслуговують на увагу, оскільки Позивач просить стягнути вартість вже проведеного за власні кошти ремонту в межах страхового ліміту, а не кошти для проведення відновлювального ремонту і таке право Позивача захищене відповідною нормами чинного законодавства, а саме частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України.

Поряд з тим, колегія суду констатує, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 Цивільного кодексу України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 Цивільного кодексу Кодексу.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що апеляційна скарга на рішення побудована на тому, що з позиції Скаржника достатньо було бпровести ремонт пошкодженого внаслідок ДТП бампера, а не його зміни оскільки, згідно з актом первинного огляду бампер нібито не підлягав заміні, а тому включення вартості нового бампера до суми збитків ніби то є завищенням шкоди. З приводу таких доводів, суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станції технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 1 лютого 2018 року.

Водночас спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Водночас визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав належні докази, які підтверджують фактичне проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, зокрема рахунок-фактуру та акти виконаних робіт від 23 вересня 2025 року та від 30 вересня 2025 року, складені станцією технічного обслуговування, платіжну інструкцію № 3375 від 7 серпня 2026 року про оплату 139 568 грн 26 коп. за запчастини, що свідчить про фактичне виконання робіт із заміни пошкоджених елементів автомобіля.

Крім цього, Позивач доводить, що його автомобіль є високотехнологічним засобом (Hybrid), де бампер виконує не лише естетичну функцію, а є платформою для встановлення радарів, парктроніків та інших елементів безпеки. Вказує, що згідно з рекомендаціями виробника Toyota, при виявленні тріщин кріплень або порушенні геометрії пластику в зонах роботи датчиків, відновлення (паяння/склеювання) бампера заборонено, оскільки це впливає на коректність роботи систем безпеки автомобіля.

Водночас Відповідач фактично не надав альтернативного технічного висновку, експертизи або рецензії, які б доводили, що бампер був придатний до ремонту чи що його заміна не була технічно необхідною.

У акті огляду транспортного засобу № 43526 (дефектна відомість), складеному ТОВ "Експертна компанія Фаворит фінанс"" на замовлення Відповідача дійсно вказано: "бампер ремонтувати та фарбувати". Однак, акт первинного огляду фіксує зовнішні пошкодження на момент огляду, але не завжди дозволяє виявити приховані дефекти кріплень, геометрії чи пошкодження елементів безпеки. Саме лише посилання на акт огляду не є безумовним доказом того, що заміна була недопустимою або надмірною.

Також, в ремонтній калькуляції зазначено - "бампер демонтовано".

При цьому, в силу дії частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зазначає, що цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована Відповідачем відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-224440383, ліміт відповідальності за яким за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, становив 160 000 грн. В той же час, Позивачем фактично понесено витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у загальному розмірі 147 590 грн 86 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № АА00003828 від 7 серпня 2025 року та актами виконаних робіт № 36129 від 23 вересня 2025 року та № 36009 від 30 вересня 2025 року, проведеними ТОВ "Агат Авто". Поряд з тим Відповідачем здійснено страхову виплату лише у розмірі 83 441 грн 59 коп., у зв`язку з чим невідшкодованою залишилася сума збитків у розмірі 64 149 грн 27 коп.. При цьому, Відповідачем не доведено протилежного.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на наведене, Позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатньо вірогідних докази на підтвердження того факту, що йому були завдано майнову шкоди, заявлену саме в межах страхового ліміту, і що не виплаченою сумою в межах даного ліміту є 64149 грн 27 коп...

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 64149 грн 27 коп. визнаються обгрунтованими, а отже суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги.

Дане рішення прийнято й місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає рішення від 12 травня 2026 року без змін.

Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Позивача, Відповідача, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі на рішення, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження стягнення шкоди.

Доводи наведені Відповідачем в апеляційній скарзі на рішення колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку про задоволення позову щодо стягнення шкоди.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги Позивача, заявлених на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року, то колегія суду зауважує наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що представники Позивача ніби то своєчасно звернулися до місцевого господарського суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, в межах п`ятиденного строку, який на переконання представників Позивача, бере свій початок з моменту доставлення судового рішення до підсистеми «Електронний суд», момент коли представники мали можливість ознайомитися із змістом такого рішення.

Колегія суду при цьому констатує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2026 року позов задоволено та стягнуто із Відповідача на користь Позивача 64 149 грн 27 коп майнової шкоди (дане судове рішення вище у цій постанові залишено без змін).

20 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Позивача надійшла заява про стягнення із Відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн 00 коп..

Колегією суддів враховується, що у постанові від 2 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що заява про стягнення судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.

У відповідності до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення (а не отримання) рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу дії частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс (очікує понести) в зв`язку із розглядом справи у розмірі 22 662 грн 40 коп. (з яких - 2 662 грн 40 коп. судовий збір, 20 000 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката).

Як вже вказувалося вище у цій постанові, Господарський суд Рівненської області ухвалив судове рішення у даній справі, згідно з яким позовні вимоги задовольнив повністю. Рішення ухвалене 12 травня 2026 року.

При цьому (що ж до доводів представників Позивача про відсутність обізнаності з результатом розгляду даної справи та винесеним судовим рішенням), колегія суддів звертається до дослідження змісту протоколу судового засідання від 12 травня 2026 року (складеного при ухваленні судового рішення).

Так, дослідивши протокол судового засідання від 12 травня 2026 року (а.с. 85-86) судом апеляційної інстанції встановлено, що представники Позивача (Мороз В.В. та Олексюк Р.Р.) були присутні в судовому засіданні як під час його проведення так і під час оголошення судового рішення. Крім того, представник Позивача (Олексюк Р.Р.) в судовому засіданні від 12 травня 2026 року заявив усну заяву про намір подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

Докази подачі заперечень на вказаний протокол у матеріалах справи відсутні.

Поряд з тим колегія суду наголошує, що вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

· право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статтей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі 910/16803/19);

· Господарсько процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (пункт 20 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі постанови Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №911/4670/13, постанови від 21 грудня 2019 року в справі № 910/6298/19, від 24 грудня 2019 року в справі № 909/359/19, додаткова постанова від 18 лютого 2021 року у справі №908/3326/19);

· заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц);

· можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строку необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав (пункт 4.22 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 922/1116/22).

Апеляційний суд зазначає, що Позивач не повідомляв про причини неможливості своєчасного заявлення витрат на професійну правничу допомогу, а сама заява не містить (в тому числі в додатках) клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів.

Враховуючи викладене, вбачається, що пропуск строку на подання до суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із відповідною заявою, могла передбачити і запобігти.

Крім того, варто зазначити, що заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож на переконання колегії суду, подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Так, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, висвітленими в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду в постанові від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18, відповідно до яких законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Відповідно до статті 240 Господарським процесуальним кодексом України, датою і моментом ухвалення судового рішення є дата його проголошення.

Відтак датою ухвалення вважається день, коли суд оголосив рішення (повне або скорочене у вигляді вступної та резолютивної частин), а не день доставлення повного судового рішення в «Електронний кабінет».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивач до ухвалення рішення у справі виявив намір про подання у майбутньому доказів понесених судових витрат, тобто протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі у порядку передбаченому абзацом 2 частини 8 статті 129, частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, вчинивши відповідну усну заяву у судовому засіданні 12 травня 2026 року.

З урахуванням того, що останній п`ятий день строку припав на неділю 17 травня 2026 року, що є вихідним днем, а відтак переноситься на перший після нього робочий день, то останнім днем цього строку є - 18 травня 2026 року.

В той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що заява про стягнення із Відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги у справі надійшла до місцевого господарського суду 20 травня 2026 року, тобто поза межами імперативного 5-денного строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано із пропуском п`ятиденного строку з моменту прийняття судом рішення від 12 травня 2026 року без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат та відповідно без самих доказів понесення таких витрат, керуючись приписами частини 4 статті 170, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, то таку заяву слід залишити без розгляду, що і вчинено місцевим господарським судом.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку про залишення без розгляду заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в місцевому господарському суді.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин та порушення норм процесуального права, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформ" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2026 року по справі №918/359/26 - залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2026 року по справі №918/359/26 - залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2026 року по справі №918/359/26 - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції в частині оскарження ухвали від 25 травня 2026 року може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, постанова в частині оскарження рішення суду від 12 травня 2026 року, не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

8. Справу №918/359/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.