ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2026 м.Дніпро Справа №908/325/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Євглевський Н.І.
від відповідача: Доманський В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (суддя Науменко А.О., повний текст рішення складено 23.07.2026) у справі №908/325/26
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД"
про стягнення 408558,21 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позову.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" про стягнення неустойки за Договором підряду від 24.03.2025 №152/4Д на загальну суму 408558,21 грн, у тому числі пеню за порушення строків завершення будівництва - 186859,96 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів - 221698,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором в частині строку завершення виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим на підставі пункту 13.5. договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення з 04.05.2025 по 01.07.2025 (за 59 днів) у сумі 186859,96 грн, а також штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів в сумі 221698,25 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 174081,06 грн пені, 210097,83 грн штрафу та 4610,15 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог рішенням суду відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач завершив передбачені договором будівельні роботи 01.07.2025, тоді як встановлений Календарним графіком строк їх завершення сплив 03.05.2025. Оскільки факт прострочення на 58 календарних днів сторонами не заперечувався, суд визнав доведеним порушення відповідачем договірного зобов`язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 04.05.2025 по 01.07.2025, суд дійшов висновку, що позивачем було невірно визначено період прострочення, оскільки день завершення робіт та передання їх замовнику (01.07.2025) не входить у період прострочення; останнім днем прострочення є 30.06.2025, а також вартість робіт, з яких допущене таке прострочення (враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання будівельних робіт за ІІ етапом на суму 3001397,50 грн, розрахунок пені має здійснюватися саме з вартості прострочених робіт).
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що за порушення строків завершення будівництва пеня підлягає нарахуванню у період з 04.05.2025 по 30.06.2025 (58 днів) наступним чином: 3001397,50 грн х 0,1% х 58 = 174081,06 грн. Штраф складає 7% від 3001397,50 грн = 210097,83 грн.
На підставі викладеного, місцевий господарський виснував, що правомірними та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 174081,06 грн та 210097,83 грн штрафу.
Доводи відповідача з приводу наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, суд першої інстанції визнав недоведеними.
Так, суд відзначив, що загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області, значна тривалість повітряних тривог, через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів, а також можливість несприятливих погодних умов і дефіцит на ринку праці в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили, - вже існували на дату укладення договору (11.04.2025), отже під час погодження сторонами строків виконання робіт обидві сторони повинні були виходити з вже існуючих обставин воєнного стану, а також враховувати всі можливі ризики, пов`язані з існуванням такого стану.
При цьому, суд зауважив, що наданий відповідачем висновок про істотну зміну обставин Рівненської торгово-промислової палати від 12.03.26 № 56.01/89, не підтверджує наявність підстав для звільнення його від відповідальності, оскільки передбачає лише можливість зміни умов договору у частині строків виконання зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин, передбачену статтею 652 Цивільного кодексу України, що не являється предметом розгляду у даній справі.
Врахувавши специфіку предмета договору (виду робіт) та мету їх виконання, а також негативні наслідки, які могли мати місце у випадку несвоєчасного виконання робіт для збереження життя та здоров`я захисників України, а також обороноздатності країни в цілому, відповідність, співмірність та узгодження розміру штрафних санкцій з наслідками допущеного відповідачем порушення, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги апелянт просить зменшити на 99% розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи через неповне дослідження та оцінку наданих доказів у справі.
Скаржник зазначає, що хоча на момент укладення договору воєнний стан уже діяв, невдовзі виникли нові обставини, які неможливо було передбачити, а саме: активізація бойових дій на Слов`янському та Покровському напрямках; пришвидшення руху фронту в сторону населених пунктів, де велися будівельні роботи та можливість ворогом використовувати FPV-дрони на оптоволокні та радіокеровані FPV-дрони з підсиленими антенами або ретрансляторами та БПЛА типу «Ланцет»; збільшення тривалості та кількості повітряних тривог через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів; настання несприятливих погодних умов, таких як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози, туман; дефіцит будівельних матеріалів, які через свою специфічну приналежність виготовляються тільки кількома виробниками на всій території України; дефіцит на ринку праці, в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили.
З урахуванням наведеного, апелянт наголошує на тому, що комплексний вплив відповідних обставин об`єктивно унеможливлював належну організацію та функціонування складної системи виконання будівельних робіт із зведення фортифікаційних та військових інженерно-технічних споруд у період збройної агресії, що фактично призвело до неможливості належного виконання зобов`язань за Договором підряду на будівництво об`єктів у первісно встановлені строки без шкоди для якості та безпеки робіт.
Окремо скаржник акцентує увагу на своїй добросовісній поведінці як контрагента. Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, скаржник зазначає, що добросовісність характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони. За твердженням відповідача, незважаючи на складні умови виконання договору, об`єкт оборонного значення був повністю завершений, відповідач не припинив виконання договору, здійснював роботи в умовах підвищеного ризику та вживав заходів для якнайшвидшого завершення будівництва. Вказане, на думку апелянта, свідчить про відсутність умислу на порушення зобов`язання та про його належне ставлення до виконання договору.
Відтак, за твердженням апелянта, розмір неустойки є неспіврозмірним наслідкам порушення зобов`язання, не відповідає засадам розумності, справедливості та добросовісності, а її стягнення у повному обсязі призведе до надмірного та несправедливого майнового тягаря для відповідача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.
На підставі службової записки головуючого судді Левшиної Г.В. від 17.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., розпорядженням №681/26 від 17.08.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/325/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26; розгляд апеляційної скарги призначити на 22.09.2026 о 15:30 год.
На підставі службової записки головуючого судді Левшиної Г.В. від 07.09.2026, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, розпорядженням №771/26 від 07.09.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/325/26 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.
В судове засідання 22.09.2026 з`явились уповноважені представники сторін.
В судовому засіданні 22.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" (Підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) укладено договір підряду № 152/4Д (договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторис неї документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №216" (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами: І етап - Проєктування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору. ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).
Відповідно до п. 2.1 вартість робіт на момент укладення Договору склала 3 167 174,00 грн., в тому числі ПДВ - 527 862,33 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.
За змістом п. 3.1 Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).
Згідно п. 3.2 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт.
Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлені наступні строки завершення будівельних робіт за Договором - 10.06.2025.
Відповідно до п. 3.4 Договору після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника.
Згідно з п. 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).
Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (п. 10.1 Договору).
Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.
У пункті 13.2 Договору визначено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.
За змістом п. 13.5 Договору за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.
Пунктом 14.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе за Договором обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком непереборної сили.
Обставинами непереборної сили визначаються техногенні аварії, стихійні лиха і природні явища, загальні страйки, війни і військові дії, повінь, терористичні акти тощо, які визнані компетентними органами офіційно; а також - обмеженість та неналежне бюджетне фінансування, рішення Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього Договору, якщо їх неможливо було усунути діями Сторін.
Відповідно до п. 14.3 Договору сторона, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань тільки у разі, якщо ті обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення цього договору, їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі цієї Сторони, цією Стороною було вжито усіх необхідних заходів для того, щоб уникнути або усунути негативні наслідки таких обставин.
У пункті 14.8 Договору визначено, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньої об`єктів сторін тощо) під час правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.
На виконання вимог п. 8.1 укладеного Договору Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 216» від 25.03.2025.
Роботи 1 етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проектно - кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 № 08-0105/01-25 передана Замовнику відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2025 № 1ПКД.
Відповідно до Додаткової угоди від 05.06.2025 № 1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 56,11 грн. шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 05.06.2025 № 1 склала 3167117,89 грн., в тому числі ПДВ - 527852,98 грн.
Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 777 Замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проектно - кошторисної документації у сумі 57274,36 грн.
Будівельні роботи по об`єкту було фактично завершено та передано Замовнику 01.07.2025, про що 01.07.2025 Сторонами складено Акт приймання виконаних робіт № 1 від 01.07.2025 на суму 3001397,50 грн.
На підставі Акту приймання виконаних робіт № 1 від 01.07.2025 платіжною інструкцією від 17.07.2025 № 1324 Замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 3001397,50 грн.
Актом приймання виконаних робіт № 1А від 23.07.2025 Підрядником передано Замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12000 грн. Платіжною інструкцією від 24.07.2025 № 1420 Замовником проведено оплату за виконані роботи з авторського нагляду у сумі 12000 грн.
Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 07.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 216» виконано в повному обсязі та закінчено 01.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 3070671,86 грн.
У зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 216» завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 3070671,86 грн., Додатковою угодою від 01.11.2025 № 2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 96446,03 грн., тобто до 3070671,86 грн.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" допущено порушення вимог договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення з 04.05.2025 по 01.07.2025 (за 59 днів) у сумі 186859,96 грн, а також штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів в сумі 221698,25 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві вказував, що Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до Договору) дійсно встановлений строк завершення будівельних робіт за Договором - 03.05.2025. Але під час будівництва фортифікаційних споруд відповідач зіткнувся з обставинами непереборної сили, які мали надзвичайний характер, були невідворотними, а також були такими, що унеможливлювали виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які відповідач поніс чи міг понести, що виникли після укладення цього Договору, і їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі товариства.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір від 24.03.2025 №152/4Д за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 цього Кодексу регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено, за змістом п. 3.1 договору від 11.04.2025 №366/4Д та календарного графіку до нього строк завершення будівельних робіт за договором узгоджено сторонами - 03.05.2025.
Предметом спору у даній справі є вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії "АКВІ БУД" про стягнення неустойки в сумі 408558,21 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 24.03.2025 №152/4Д.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з завершення будівельних робіт, оскільки фактично будівельні роботи по об`єкту було завершено та передано замовнику 01.07.2025.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
На підставі пункту 13.5. Договору, за порушення строків завершення будівництва по Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 186 859,96 грн пені а період з 04.05.2025 по 01.07.2025 (за 59 днів) у сумі у розмірі 0,1%, виходячи з суми Договірної ціни - 3167117,89 грн.
Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, та встановив, що такий розрахунок здійснено ним неправильно, з огляду на те, що під час його проведення позивачем було невірно визначено період прострочення, оскільки день завершення робіт та передання їх замовнику (01.07.2025) не входить у період прострочення; останнім днем прострочення є 30.06.2025. Також суд зауважив, що вартість робіт, з яких допущене таке прострочення (враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання будівельних робіт за ІІ етапом), становить 3001397,50 грн, а тому розрахунок неустойки мав здійснюватися саме з вартості прострочених робіт.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Колегія суддів приймає здійснений судом першої інстанції перерахунок заявленої позивачем до стягнення неустойки та висновує про наявність підстав для стягнення з відповідача 174081,06 грн пені та 210097,83 грн штрафу.
В поданій апеляційній скарзі відповідач проти проведеного розрахунку зауважень не надав. Натомість, ключовим доводом апелянта є безпідставне неврахування судом того факту, що прострочення виконання зобов`язання підрядником було обумовлено виключно дією надзвичайних та невідворотних обставин.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції було застосовано чинні положення частини 1 ст. 883 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проєктної потужності, інших запроєктованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Крім цього, рішення суду містить посилання на частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).
Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір підряду від 24.03.2025 №152/4Д містить детально регламентований Розділ 14 «Обставини непереборної сили».
Відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону, а протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх настання надано іншій Стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами.
Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП.
При цьому згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.
Крім того, відповідно до п. 14.8 Договору сторони усвідомлювали, що цей Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, знищення об`єктів тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами уповноваженого органу.
Отже, в укладеному Договорі сторонами чітко визначені порядок, строки вчинення дій стороною, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, та процесуальні наслідки недодержання таких умов.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт у строк до 03.05.2025.
Враховуючи приписи п. 14.6 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків будівництва.
Докази інформування позивача в письмовій формі про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт, а також докази ініціювання внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання будівельних робіт у порядку пп. 4.3.6 Договору в матеріалах справи відсутні.
Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/86 від 10.03.2026 колегія суддів зазначає, що вказаний документ за своєю правовою природою є Висновком про істотну зміну обставин (за ст. 652 ЦК України), а не Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З цього приводу суд першої інстанції мотивовано роз`яснив, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у нього підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору підряду в частині своєчасного виконання робіт.
Разом з тим, наведені скаржником обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання та загальним ускладненням організації будівельного процесу.
Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.
Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з наступного.
Як зазначав скаржник і під час розгляду справи в суді першої інстанції і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, стягнення з товариства неустойки в заявленому до стягнення розмірі є несправедливим і непропорційним, таким що не узгоджується з фактом повного виконання обсягу будівельних робіт, відсутністю доведених збитків позивача та об`єктивно складними умови виконання договору.
Колегія суддів вважає ці доводи частково обґрунтованими виключно в частині визначення розміру відповідальності відповідача.
Так, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.
Водночас згідно із частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Отже, ненадання позивачем доказів понесення збитків саме по собі не є підставою для відмови у стягненні пені та не покладає на позивача обов`язку доводити збитки як обов`язкову умову застосування договірної відповідальності. Проте відсутність у матеріалах справи доказів конкретних негативних майнових наслідків прострочення є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про остаточний розмір неустойки.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Ці засади підлягають застосуванню і при визначенні співмірного розміру відповідальності за порушення господарського зобов`язання.
У пунктах 8.22 8.25 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.
Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.
Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором підряду від 24.03.2025 №152/4Д виконані відповідачем у повному обсязі, прийняті позивачем та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу виконаних робіт, необхідність їх перероблення чи залучення іншого підрядника для завершення будівництва.
Розмір обґрунтовано заявленої до стягнення неустойки у цій справі є 384178,89 грн, що становить 12.51 відсотка від договірної ціни 3070671,86 грн за Додатковою угодою від 01.11.2025 №2. Саме по собі таке співвідношення не свідчить про очевидну надмірність пені та штрафу. Однак співмірність неустойки не може визначатися лише арифметичним співвідношенням її розміру до ціни договору без урахування ступеня виконання зобов`язання, причин порушення, поведінки боржника та наслідків прострочення для кредитора.
Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок прострочення позивач поніс додаткові витрати, був змушений залучати іншого підрядника, усувати недоліки виконаних робіт або зазнав інших конкретно визначених майнових втрат. Також не встановлено, що збудований об`єкт через прострочення втратив своє призначення або не міг використовуватися після його прийняття.
Наведене не спростовує права позивача на неустойку, але свідчить про відсутність у матеріалах справи негативних майнових наслідків, співмірних зі стягненням усієї заявленої суми.
Колегія суддів також не може залишити поза увагою і те, що виконання підрядником робіт дійсно здійснювалось в умовах підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, яка б унеможливила виконання зобов`язання, і не звільняють відповідача від відповідальності. Водночас їх сукупність істотно ускладнювала організацію та безперервне проведення будівельних робіт і тому має значення саме для визначення співмірного розміру санкції.
З поведінки відповідача вбачається, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про добросовісну спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату.
Зваживши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення всієї заявленої неустойки не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть їй надмірного карального характеру. Натомість зменшення пені та штрафу на 90 відсотків із залишенням до стягнення 10 відсотків її нарахованого розміру забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення неустойки на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.
З огляду на те, що належний до нарахування до застосування судового зменшення розмір пені становить 174081,06 грн, після його зменшення на 90 % до стягнення підлягає: 17408,11 грн пені.
Розмір штрафу, належного до нарахування відповідно до пункту 13.5 договору, становить 210097,83 грн, а після зменшення на 90 % до стягнення підлягає: 21009,78 грн штрафу.
Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, який після зменшення на 90 % підлягає стягненню з ТОВ Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 , становить: 17408,11 грн + 21009,78 грн = 38417,89 грн.
У стягненні решти нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 345761,00 грн належить відмовити внаслідок застосування апеляційним судом положень частини третьої статті 551 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку виконання робіт та відсутність поширення дії форс-мажорних обставин на спірні правовідносини.
Разом із тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій було вирішене судом першої інстанції без належного врахування всієї сукупності обставин, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України мають істотне значення. Зокрема, поза належним співвідношенням між собою залишилися повне виконання відповідачем основного зобов`язання, прийняття та оплата замовником результату робіт, відсутність доведених майнових збитків, складні воєнно-безпекові умови виконання договору, дії підрядника щодо продовження робіт після виникнення прострочення, відсутність відмови від виконання договору та остаточне досягнення його мети.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 необхідно змінити в частині розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Пунктами 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та резолютивної частин.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем строку завершення будівельних робіт за договором підряду від 24.03.2025 №152/4Д, мотивовано дійшов висновку про відсутність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних умов.
Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для зменшення неустойки, а тому вважає за доцільне реалізувати власні дискреційні повноваження та зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 90 %.
З урахуванням наведеного з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню пеня в сумі 17408,11 грн та штраф в сумі 21009,78 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.
Враховуючи, що у даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність додаткового зменшення розміру неустойки саме з підстав застосування дискреційних повноважень, а не з огляду на необґрунтованість позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає покладенню на відповідача у визначеному судом першої інстанції розмірі 4610,15 грн.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7354,05 грн покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД". Підстави для стягнення зазначеної суми з позивача на користь відповідача відсутні.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які підлягали б розподілу за результатами апеляційного перегляду, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 змінити.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 викласти в такій редакції:
« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД", ідентифікаційний код юридичної особи 41400018 (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49) на користь Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) 17408,11 грн пені, 21009,78 грн штрафу та 4610,15 грн судового збору».
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/325/26 залишити без змін.
Видачу наказу, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 22.09.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя О.В. Чус