Справа № 277/417/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
іменем України
"14" вересня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Лук`янчук, позивача - не з`явилася, представника позивача - адвоката С.О. Хільченка, відповідачів - не з`явилися, представника відповідачів (16) - адвоката С.В. Гули, відповідача ОСОБА_1 - не з`явився, розглянувши у судовому засіданні заяву представника відповідачів - адвоката С.В. Гули про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди -відмовлено.
25 серпня 2026 року представник відповідачів - адвокат Гула Світлана Вікторівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просить стягнути з позивача на користь кожного з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 48 000 грн. На підтвердження понесених витрат заявником подано окремі договори про надання правничої допомоги, укладені з кожним із відповідачів, акти приймання-передачі адвокатських послуг, а також документи, що підтверджують оплату відповідних послуг.
Заявником зазначено, що відповідно до умов укладених договорів вартість комплексу правничої допомоги щодо кожного клієнта становить 3 000 грн та має фіксований характер.
Ухвалою суду від 27.08.2026 заява про ухвалення додаткового судового рішення призначена до розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Хільчевський Сергій Олександрович подав заперечення проти заявленого розміру витрат, посилаючись, зокрема, на те, що адвокат представляла інтереси 16 відповідачів, правові позиції яких були подібними, а також на те, що у справі було підготовлено один відзив на позовну заяву.
Крім того, позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлену суму завищеною та неспівмірною з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.
Представник відповідачів (16) подала заперечення на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, де вказала, що стаття 134 ЦПК України регулює питання попереднього визначення суми судових витрат, тоді як порядок визначення та розподілу витрат на професійну правничу допомогу регулюється статтями 137 та 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 22 липня 2026 року у справі № 754/15896/20 прямо розмежував три етапи реалізації принципу відшкодування судових витрат: 1. попереднє визначення суми судових витрат - стаття 134 ЦПК України; 2. визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, - стаття 137 ЦПК України; 3. розподіл судових витрат між сторонами - стаття 141 ЦПК України.
Верховний Суд також наголосив, що відшкодування судових витрат є однією з основних засад цивільного судочинства та має забезпечувати особі можливість ефективно захистити свої права в суді, у тому числі ефективно захиститися від необґрунтованого позову. Тому посилання позивача на частину другу статті 134 ЦПК України як на підставу для відмови у компенсації витрат є безпідставним.
Представник відповідачів також зазначила, що пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України встановлено, що у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Відповідачі не ініціювали судовий спір, а були змушені захищати свої права та інтереси у зв`язку з пред`явленням до них позову. Отже, за наявності належного підтвердження понесених витрат та їх співмірності такі витрати підлягають компенсації за рахунок позивача
Крім того, одна правова позиція декількох відповідачів не означає, що гонорар повинен ділитися між ними. Основний аргумент позивача полягає у тому, що адвокат представляв інтереси декількох відповідачів, їх правові позиції були однаковими, а тому нібито фактичні витрати адвоката були єдиними для всіх клієнтів. Таким чином, позивач фактично ототожнює спільність правової позиції із відсутністю правничої допомоги кожному окремому клієнту, що є логічно та юридично необґрунтованим.
Представник зсилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 травня 2026 року у справі № 201/5768/22. У цій справі один адвокат представляв інтереси трьох відповідачів. Адвокат заявив до компенсації 45 000 грн - по 15 000 грн на кожного відповідача. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 11 березня 2026 року у справі № 748/1993/22, де розглядалося питання витрат на правничу допомогу декількох відповідачів. Верховний Суд визнав витрати відповідачів підтвердженими, а після застосування критеріїв співмірності визначив до відшкодування 15 000 грн на кожного відповідача. При цьому суд не застосував підхід, за яким наявність декількох відповідачів та представництво їх одним адвокатом саме по собі виключає можливість компенсації витрат кожному відповідачу.
Тому, представник відповідачів просить суд стягнути витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 48000 грн.
У судовому засіданні представник відповідачів підтримав подану заяву.
Представник позивача заперечив проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення з підстав, викладених у запереченні (клопотанні).
Заслухавши представників сторін, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, подані на її обґрунтування докази, заперечення позивача, матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та/або значенням справи для сторони.
Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
Разом з тим зазначене положення не означає, що суд при вирішенні питання про розподіл витрат позбавлений обов`язку самостійно оцінити їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, складності справи та інших обставин.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Отже, з огляду на те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю, відповідачі за загальним правилом мають право на відшкодування понесених ними витрат на професійну правничу допомогу за рахунок позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідачів до закінчення судових дебатів була зроблена відповідна заява в порядку, визначеному ч.8 ст.141 ЦПК України.
Судом встановлено, що кожним із відповідачів (16 з 17 відповідачів) укладено окремий договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гулою С.В. Кожному відповідачу надано окремий комплекс правничої допомоги, що підтверджується відповідними договорами та актами приймання-передачі адвокатських послуг. Крім того, матеріалами справи підтверджується участь адвоката Гулої С.В. у судових засіданнях.
Таким чином, суд не має підстав вважати, що витрати відповідачів на професійну правничу допомогу є такими, що фактично не понесені або не пов`язані з розглядом цієї цивільної справи.
Разом із тим реальність понесення витрат та наявність у відповідачів права на їх відшкодування не означає автоматичного відшкодування заявленої стороною суми в повному обсязі. Суд має визначити суму, яка відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.
Заявником визначено фіксований гонорар у розмірі 3 000 грн щодо кожного відповідача.
Суд враховує, що фіксований характер гонорару означає погоджений сторонами спосіб визначення винагороди адвоката і сам по собі не передбачає математичного розподілу фактично витраченого адвокатом часу між клієнтами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує проти заявлених до відшкодування відповідачами витрат на правничу допомогу. Зазначив, що вказана сума витрат є необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та вважає, що вона повинна бути зменшена до нуля.
Оцінюючи заявлений відповідачами до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги подане позивачем клопотання про їх зменшення, що зумовлює необхідність перевірки їх реальності, неминучості, розумності та співмірності із обсягом фактично виконаних робіт.
Так, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У цій справі суд бере до уваги, що адвокат Гула С.В. здійснювала представництво інтересів 16 відповідачів.
Водночас матеріалами справи підтверджується значний ступінь спільності обставин, які стосувалися відповідачів, а їхні процесуальні позиції у справі були близькими за змістом.
Зокрема, як убачається із заяви та заперечень, правнича допомога включала підготовку спільної процесуальної позиції, підготовку процесуальних документів, у тому числі відзиву, та участь адвоката у судових засіданнях.
Суд при цьому не ототожнює спільність правової позиції відповідачів із відсутністю необхідності надання кожному з них правничої допомоги. Кожен відповідач є самостійним учасником цивільного процесу, має власні процесуальні права та обов`язки, а тому сам факт представництва одним адвокатом декількох відповідачів не позбавляє кожного з них права на відшкодування понесених витрат.
Разом із тим кількість клієнтів адвоката, спільність фактичних обставин справи, підготовка єдиних для всіх відповідачів процесуальних документів, а також можливість використання одних і тих самих правових напрацювань при представництві відповідачів є обставинами, які суд повинен врахувати при визначенні розміру витрат, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони.
Суд також враховує, що фактичний час перебування адвоката у судових засіданнях, зазначений у заяві, становить 5 годин 21 хвилину. При цьому заявлений до відшкодування розмір становить 48 000 грн, тобто 3 000 грн щодо кожного із 16 відповідачів.
Суд вважає, що за встановлених у цій справі обставин заявлений розмір не відповідає в повному обсязі критерію співмірності з фактичним обсягом індивідуальної правничої роботи щодо кожного відповідача.
Водночас суд не погоджується і з можливим підходом, за якого витрати відповідачів взагалі не підлягали б компенсації або розподілялися б виключно між усіма відповідачами як одна загальна сума. Кожен із відповідачів уклав окремий договір з адвокатом, кожен мав потребу у професійному представництві своїх інтересів, а тому кожен із них має право на окреме відшкодування розумної частини понесених витрат.
Визначаючи розмір витрат, який підлягає стягненню з позивача, суд враховує: характер та предмет спору; кількість відповідачів - 16 осіб; спільність значної частини фактичних та правових обставин; представництво всіх відповідачів одним адвокатом; наявність окремих договорів про надання правничої допомоги; підтвердження факту надання правничої допомоги; підготовку процесуальних документів; участь адвоката у судових засіданнях; загальний фактичний час участі адвоката у суді; фіксований характер погодженого між адвокатом та кожним клієнтом гонорару; відсутність погодинного розрахунку вартості кожної окремої процесуальної дії; обсяг фактично виконаної адвокатом роботи; необхідність забезпечення кожному відповідачу права на професійну правничу допомогу; заперечення позивача щодо співмірності заявлених витрат.
Суд також бере до уваги, що предметом спору були вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, тобто справа стосувалася особистих немайнових прав позивача та мала для відповідачів відповідне важливе значення.
Разом з тим наведені обставини не дають підстав вважати, що 3 000 грн щодо кожного з 16 відповідачів, що в загальному розмірі становить 48000 грн, є співмірною сумою саме для цілей компенсації витрат за рахунок позивача.
Тому, суд дійшов висновку, що співмірним та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню кожному відповідачу за рахунок позивача, є 500 грн.
При цьому визначена судом сума не є встановленням вартості роботи адвоката за договором між адвокатом та клієнтом. Суд не втручається у договірні відносини між відповідачами та адвокатом та не змінює погодженого ними розміру гонорару.
Вказана судом сума визначена виключно як розмір витрат, який з урахуванням установлених судом критеріїв підлягає компенсації у порядку розподілу судових витрат іншою стороною - позивачем.
Такий підхід відповідає природі інституту судових витрат, оскільки обов`язок суду полягає не у визначенні вартості адвокатської роботи як такої, а у визначенні тієї частини витрат, яка за конкретних обставин справи є обґрунтованою, необхідною та співмірною для покладення на іншу сторону.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 760/15657/21.
Тому, заява представника відповідачів про стягнення з позивача на користь шістнадцяти відповідачів витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 270 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника відповідачів - адвоката С.В. Гули про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн 00 коп на кожного, в загальному розмірі 8000 грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідачі - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 )
ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 )
ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 )
ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 )
ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 )
ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 )
ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 )
ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 )
ОСОБА_12 ( АДРЕСА_8 )
ОСОБА_13 ( АДРЕСА_9 )
ОСОБА_14 ( АДРЕСА_3 )
ОСОБА_15 ( АДРЕСА_4 )
ОСОБА_16 ( АДРЕСА_4 )
ОСОБА_17 ( АДРЕСА_10 )
ОСОБА_18 ( АДРЕСА_11 )
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ).
Повне додаткове рішення складено 21 вересня 2026 року
Суддя Т. Г. Корсун