Справа № 703/4329/26
2/703/2735/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Проценко А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що відповідачі без поважних причин не проживають у вказаній квартирі, їх особистих речей в квартирі немає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не беруть, вони втратили будь-який зв`язок з помешканням, їх місце фактичного проживання невідоме.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач ОСОБА_4 , починаючи з 2022 року без поважних причин не проживає у вказаній квартирі, його особистих речей в квартирі немає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не бере, він втратив будь-який зв`язок з помешканням, його місце фактичного проживання невідоме.
Також в позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у квартирі з 2010 року, не зберігає там своїх речей, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не бере, він втратив будь-який зв`язок з помешканням, його місце фактичного проживання невідоме. Після смерті батька позивача ОСОБА_5 платником всіх комунальних послуг у квартирі є позивач.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від останнього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження, матеріалів позову на поштову адресу за місцем реєстрації останніх, а також шляхом розміщення оголошення про виклик.
Відзиву на позовну заяву від відповідачів не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, на підставі положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані суду докази як в їх сукупності та взаємозв`язку, так і кожен окремо на предмет достатності, належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.10.1984 батьку позивача ОСОБА_5 було надано право на заняття квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на житлове приміщення №71 від 19.10.1984, копією договору найму житлового приміщення у будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР та копією акта здачі і приймання квартири, кімнати від 26.10.1984.
ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1 , вказана інформація підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 10.01.1981.
Батько позивача ОСОБА_5 помер, вказана інформація зазначена в акті обстеження від 26.03.2026, складеним комісією та завірений головою ОСББ.
Позивач зареєстрований та проживає у вказаній квартирі, що підтверджується актом обстеження квартири від 26.03.2026, складеним головою ОСББ «Веселка» Єгоровою Л.Є.
Крім позивача у квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується актом обстеження від 26.03.2026, складеним головою ОСББ «Веселка» Єгоровою Л.Є., а також відомостями виконавчого комітету Смілянської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №б/н від 09.04.2026.
Факт непроживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується актом обстеження квартири, складеним головою ОСББ «Веселка» Єгоровою Л.Є., та свідченнями сусідів, де зазначено, що під час огляду квартири, комісією було встановлено, що в даній квартирі проживає лише ОСОБА_6 , також було встановлено відсутність особистих речей, туалетних приналежностей, меблів та побутової техніки, які б належали відповідачам.
У відповідності до відповіді на адвокатський запит Смілянської міської ради №333/3 від 10.09.2026 багатоквартирний 9-ти поверховий житловий будинок, що мав адресу: АДРЕСА_3 (відповідно до ордера №71 від 19.10.1984), має адресу відповідно до топографічних матеріалів: АДРЕСА_4 .
За приписами ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Отже, при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, а також ставлення відповідача до спірного житла.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Як роз`яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
В частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають за адресою: АДРЕСА_2 , інтересу до вказаного житла не проявляють, факт реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі порушує права позивача, а тому суд дійшов висновку про законність позовних вимог та можливість їх задоволення.
Керуючись ст. 12, 77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. 71,72 ЖК УРСР, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Суддя А.М. Проценко