УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/29/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуюча), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026
у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ"
про стягнення 1 629 179,94 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "САЮЗ" (далі - ТОВ "САЮЗ", відповідач, скаржник) 04.09.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, зокрема, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 у справі № 921/29/26 в частині скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 щодо відмови у стягненні 1 029 203,10 грн пені, стягнення з відповідача зазначеної суми пені та покладення на ТОВ "САЮЗ" судових витрат за апеляційний перегляд; рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 у справі № 921/29/26 залишити в силі. Крім того у касаційній скарзі викладено клопотання про зупинення виконання постанови в оскаржуваній частині до закінчення її перегляду у касаційному порядку та про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 921/29/26 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 09.06.2026 у справі № 921/29/26 частково задовольнив позовні вимоги; стягнув з відповідача на користь позивача 114 355,90 грн пені, 485 620,94 грн процентів за користування коштами попередньої оплати; у задоволені позовних вимог про стягнення решти пені в сумі 1 029 203,10 грн відмовив.
Місцевий господарський суд визнав правильним розрахунок пені у загальному розмірі 1 143 559,00 грн, однак, реалізувавши передбачене частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки, дійшов висновку про необхідність зменшення пені на 90 %.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 17.08.2026 у справі № 921/29/26 рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 в частині відмови у стягненні 1 029 203,10 грн пені скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про стягнення зазначеної суми пені з відповідача.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "САЮЗ" у справі № 921/29/26, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 установлено у розмірі 3 328,00 грн.
Позов подано у січні 2026 року. Предметом позову у справі № 921/29/26 є вимога про стягнення 1 629 179,94 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 328,00 грн = 1 664 000,00 грн).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Поряд з цим Суд зауважує, що зазначення скаржником у касаційній скарзі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України визначає передбачені законом підстави касаційного оскарження судового рішення, однак саме по собі зазначення не є достатнім для підтвердження наявності випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, які дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню. Водночас наведені у касаційній скарзі доводи, зводяться до висловлення незгоди з судовим рішенням в оскаржуваній частині, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, по своїй суті є проханням про повторний перегляд справи в частині та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. Скаржником також не наведено і аргументів щодо різного тлумачення застосування норми права судовими інстанціями та необхідності у формуванні правового висновку Верховного Суду.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
Незгода із судовим рішенням не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "САЮЗ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 у справі № 921/29/26, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Викладені у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання постанови в оскаржуваній частині до закінчення її перегляду у касаційному порядку та про розгляд справи у закритому судовому засіданні Судом не розглядаються, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 у справі № 921/29/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов