Ухвала
Іменем України
18 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 686/994/26
провадження № 61-11434ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду 750 00 000,00 грн.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що в провадженні дізнавачів Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області) знаходиться кримінальне провадження № 12023243560000061 про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, який завдав йому удару кулаком в голову. Незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, службові і посадові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУ НП в Хмельницькій області з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом роблять видимість розслідування даного кримінального правопорушення, оскільки всупереч статті 6 КПК України ОСОБА_2 у них перетворився на невідому особу. Такі дії дізнавача та групи процесуальних прокурорів є триваючим катуванням його як споконвічного українця, зухвалим і цинічним порушенням його прав та його людської гідності, оскільки нічим іншим це пояснити неможливо. Мало того дізнавачі відмовляються здійснювати здійснити перекваліфікацію удару ОСОБА_2 його в голову з частини першої статті 125 КК України на частину третю статті 296 КК України, оскільки особлива зухвалість цієї протиправні дії призвела до зриву нормальної роботи ДП «Хмельницьке» - удар кулаком ОСОБА_2 йому в голову був спрямований на сприйняття значної кількості людей, в тому числі здійснений в присутності заздалегідь підготовлених свідків та групи поліцейських (СОГ та екіпажу патрульних, поліцейського громади с. Лісові Гринівці) і за змістом вчиненого діяння свідчить про грубе порушення громадського порядку і явний вихід поза межі встановлених норм. Розслідування такого простого і нескладного в доказуванні проступку має відбуватись виключно в строк до одного календарного року, оскільки Хмельницький міськрайонний суд вже надавав правову оцінку рішенню дізнавача, який ігнорує діюче законодавство України, веде до безпідставних втрат бюджету України, підриває довіру до держави Україна, дискредитує інституції досудового розслідування шляхом захисту правопорушника - «Дізнавачем при винесенні оскаржуваної постанови не дана належна оцінка показам заявника та свідків події, відео з камер мобільних телефонів, осіб, присутніх на місці події та відео з нагрудних камер поліцейських, які виїздили на місце події, не дана оцінка травмкарти заявника та оцінка можливості перекваліфікації діяння за фактом події.».
Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування (одна відома особа, а саме ОСОБА_2 і один факт вчинення ним кримінального правопорушення). Розслідування триває з 05 травня 2023 року і на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у 2025 році становить більше 2,5 років та є неефективним (тобто в два з половиною рази більшим, ніж імперативно встановлений законодавцем в один календарний рік).
За такий строк орган досудового розслідування мав би звернутися до суду з обвинувальним актом до суду, а не займатись бездіяльністю і винесенням явно та очевидно незаконних рішень. Строк досудового розслідування проступків становить один календарний рік. Внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано моральної шкоди.
Надмірна тривалість кримінального провадження привела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом ділової репутації і тд і тп. Тобто він має право на компенсацію від держави Україна за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де він є потерпілим.
Тому, у зв`язку з порушенням його прав, порушенням честі і гідності, надмірною тривалістю кримінального провадження, що призвело до порушення його конвенційного права на ефективний засіб юридичного захисту, він просить позов задовольнити.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 08 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення недоведеністю позовних вимог. Позивач звертаючись до суду з позовом не довів у встановленому законом порядку факту завдання йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю посадових осіб при здійсненні дізнання у кримінальному провадженні №12023243560000061 дізнавачами ГУНП в Хмельницькій області. Справа не містить доказів на підтвердження обставин, зазначених позивачем, що дії або бездіяльність посадових осіб відповідача, зокрема, дізнавача у кримінальному провадженні, у визначеному КПК України порядку було визнано протиправними чи незаконними.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення суд ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
23 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд зобов`язаний був перевірити наявність у Позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання. Суд завдання цивільного судочинства не виконав, порушені права не відновив, не забезпечив належного відшкодування, порушив всі принципи українського правосуддя, самостійно, за власною ініціативою став на сторону відповідача та виніс рішення на користь відповідача, тобто здійснив ефективний захист правопорушника.
Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, при цьому суд посилався на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, у справі № 461/5201/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17, у справі № 550/336/21, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Матеріали касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень свідчать про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень чи їх невідповідності висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 травня 2023 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12023243560000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, згідно із фабулою якого 05 травня 2023 року приблизно о 10 год. 59 хв., на території механічної майстерні, що на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1991 року народження, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , 1965 року народження, спричинив останньому тілесні ушкодження.
08 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області призначено судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні № 12023243560000061, щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , встановлення характеру, кількості, локалізації та механізму утворення, ступеня важкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.
12 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області було допитано у якості потерпілого ОСОБА_1
12 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області допитано у якості свідка ОСОБА_3
16 травня 2023 року отримано висновок експерта № 248, відповідно до даних судово-медичного обстеження у ОСОБА_1 , станом на 08 травня 2023 року будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
30 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023243560000061 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
30 листопада 2023 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Приступи Д. І. скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 30 травня 2023 року.
22 грудня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області оглянуто відеозапис з місця події.
27 грудня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023243560000061 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
19 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Приступи Д. І. скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 27 грудня 2023 року.
09 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області сформовано та надіслано запит до начальника Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області щодо складу слідчо-оперативної групи (далі СОГ), яка здійснювала реагування на дану подію, а також щодо відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників СОГ.
09 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області сформовано та надіслано запит до начальника Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області, чи здійснювали поліцейські офіцери громади виїзд на звернення ОСОБА_1 щодо даної події, а також щодо відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів.
14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області щодо інформації про реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1 поліцейським офіцером громади.
14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області щодо складу СОГ, який здійснював реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1
08 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області допитано в якості свідка ОСОБА_4
12 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_5
13 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_6
15 листопада 2024 року начальником СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_7
28 лютого 2025 року дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області направлено запит до директора ДП «Хмельницьке» стосовно відеозаписів з камер відеоспостереження, які знаходяться на території вказаної установи.
14 липня 2025 року Хмельницькою окружною прокуратурою було надано вказівки прокурору Хмельницької окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12023243560000061 від 06 травня 2023 року, за частиною першою статті 125 КК України.
18 липня 2025 року прокурором окружної прокуратури було направлено начальнику СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області вказівки у кримінальному провадженні № 12023243560000061, в порядку частини другої статті 36 КПК України.
12 серпня 2025 року дізнавачем СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області надано прокурору Хмельницької окружної прокуратури відповідь на вказівки із зазначенням проведених дій у кримінальному провадженні.
Постановами дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 03 квітня 2025 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року, 25 липня 2024 року, 29 липня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 21 листопада 2024 року скарги ОСОБА_1 на постанови про відмову в задоволенні його клопотань залишено без розгляду.
Статтею 56 Конституції України передбачене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У відповідності до частин першої-третьої статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).
У цій же постанові (див. пункт 18) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що статті 1173, 1174 ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення держави в особі органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 462/6940/24).
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц).
За змістом статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суди правильно врахували, що відділом дізнання ГУ НП в Хмельницькій області в межах кримінального провадження № 12023243560000061 було здійснено ряд процесуальних дій за заявою ОСОБА_1 про вчинення відносно нього злочину за період з травня 2023 року до серпня 2025 року.
Отже, установивши, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності посадових осіб ГУ НП в Хмельницькій області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023243560000061, а також того, що такими діями було завдано йому моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених позивачем постановах.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявника з наданою судами оцінкою доказам на підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди, проте, на підставі вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи, що касаційна скарга подана на підставі пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія судів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
І. А. Воробйова Є. В. Коротенко