Ухвала
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 757/76591/17
провадження № 61-7952св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України, Національної поліції України, треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Дніпровський районний суд міста Києва, Апеляційний суд міста Києва, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:
стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на рахунок ОСОБА_1 :
- втрачений середньомісячний заробіток у розмірі 292 500,00 грн;
- моральну шкоду у розмірі, визначеному за результатами проведення судової психологічної експертизи від 18 січня 2021 року у розмірі 648 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення суду, а саме 4 212,000 грн;
- витрати за проведення судової психологічної експертизи від 18 січня 2021 року у розмірі 11 767,68 грн;
- витрати на відправку відповідачам поштової кореспонденції у розмірі 261,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 740 471,15 грн, на відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи - 261,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
12 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
У липні 2026 року матеріали справи № 757/76591/17 надійшли до Верховного Суду.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, 252, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України, Національної поліції України, треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Дніпровський районний суд міста Києва, Апеляційний суд міста Києва, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко