Ухвала
22 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 371/1017/24
провадження № 61-12187ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати дії судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С. О. при розгляді заяви від 28 травня 2025 року у справі № 358/777/21 неналежним виконанням службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало йому істотної шкоди та згідно зі статтею 367 КК України сплатити штраф у розмірі двісті п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян за рахунок Державного бюджету.
Миронівський районний суд Київської області рішенням від 25 травня 2026 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року скасував. Провадження у справі закрив з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
18 вересня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року він отримав 11 вересня 2026 року. Ураховуючи наведене, заявник вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Проте, жодних доказів на підтвердження наведених у касаційній скарзі доводів ОСОБА_1 до касаційної скарги не додає.
З огляду на наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені у відповідному клопотанні, не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
У зв`язку з наведеним, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка подала касаційну скаргу, надати строк для усунення недоліків, а саме - для надання доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року саме 11 вересня 2026 року.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Проте, в порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі не вказано відповідача у справі.
Також, відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
Як видно з прохальної частини касаційної скарги, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року та ухвалу Миронівського районного суду від 25 травня 2026 року (однак судом першої інстанції 25 травня 2026 року було винесено не ухвалу, а рішення по суті справи) і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Проте, рішення Миронівського районного суду від 25 травня 2026 року скасовано судом апеляційної інстанції та закрито провадження у справі.
Таким чином, сформульована прохальна частина касаційної скарги не в повній мірі відповідає повноваженням суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження
у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Разом із цим, у касаційній скарзі заявник не зазначає обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення апеляційним норм процесуального права саме при ухваленні оскаржуваної постанови про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно надати суду докази отримання оскаржуваного судового рішення саме 11 вересня 2026 року; надати нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити інших учасників справи, уточнити прохальну частину касаційної скарги, яка повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням судових рішень, які він просить скасувати, а також яке рішення просить ухвалити за результатами розгляду його касаційної скарги та обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення апеляційним судом норм процесуального права; надати копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев