ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2026 р. Справа№ 910/8751/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Ходаківської І.П.
Колесника Р.М.
за участю секретаря судового засідання Король Я.П.,
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026
у справі № 910/8751/26 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міських державної адміністрації)
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача: Литвиненко Ю.А.
від відповідача: не з`явились
від третьої особи: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.
В обґрунтування позову рада зазначила, що відповідач у неправомірний спосіб та поза межами встановленого законом порядку набуття прав на землю комунальної власності, позбавив територіальну громаду міста Києва права реалізувати правомочності власника земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:63:026:0017), незаконно набувши на цій земельній ділянці право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, тому у позові Київрада просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у володінні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.
Також, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом:
- накладання арешту на об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право спільної часткової власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі право власності на нерухоме майно на підставі: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2016 індексний номер: 32587216 (1/2 об`єкта нерухомого майна), рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2016 індексний номер: 32572305 (1/2 об`єкта нерухомого майна), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996636080000;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право спільної часткової власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2016 індексний номер: 32587216 (1/2 об`єкта нерухомого майна), рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2016 індексний номер: 32572305 (1/2 об`єкта нерухомого майна), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996636080000.
В обґрунтування підстав для забезпечення позову позивач зазначив, що є достатньо обґрунтоване припущення (реальний ризик) того, що в майбутньому можливе відчуження відповідачем вказаного об`єкта нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці площею 131,2 кв.м., на користь третіх осіб, що в подальшому може призвести до ускладнення виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено у встановленому процесуальним законом порядку того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.
Не погодившись з вказаним рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/8751/26, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову та прийняти нову, якою заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на засадах верховенства права, є необґрунтованою, не відповідає завданню господарського судочинства, визначеному положеннями частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в частині справедливого та неупередженого дотримання балансу та пропорційності інтересів сторін, прийнята з порушенням та всупереч норм чинного матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися об`єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому унеможливить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відтак, позивач наголошує, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності, оскільки у разі вибуття такого майна із власності ТОВ «Днепр Альянс 5» може призвести до нових реєстраційних дій щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом, а отже, застосування заходу забезпечення позову у вигляд накладення арешту на спірне нерухоме майно безпосередньо пов`язано із предметом позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Ходаківська І.П., Колесник Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 та призначено розгляд справи на 09.09.2026.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді Хрипуна О.О. 09.09.2026 у відпустці, судове засідання у визначений день не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 розгляд справи призначено на 17.09.2026.
В судовому засіданні 17.09.2026 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:63:026:0017 місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, пр. Леоніда Каденюка (пр. Юрія Гагаріна), шляхом зобов`язання ТОВ «Днепр Альянс 5» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право спільної часткової власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2016 індексний номер: 32587216 (1/2 об`єкта нерухомого майна), рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2016 індексний номер: 32572305 (1/2 об`єкта нерухомого майна), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996636080000.
Отже, колегія суддів зазначає, що між сторонами існує спір щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою, а способом захисту свого права заявник обрав звернення з віндикаційним позовом.
Одночасно позивач зазначив, що посадовими особами Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13.04.2026 винесено припис № 202604427 стосовно об`єкта, розташованого на земельній ділянці у Дніпровському районі міста Києва з кадастровим номером [номер приховано]:63:026:0017, запропоновано надати копії дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд
Також позивач вказує, що первинна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 здійснена за гр. ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту інвентаризаційна спра[приховано]/1, виготовленого ТОВ «Проектант» 30.05.2016 на замовлення ОСОБА_1 та довідки №12 від 30.05.2016, виготовленої ТОВ «Проектант» на замовлення ОСОБА_1 .
В подальшому 23.11.2016 право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 131,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт нерухомого майна), зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» (надалі - ТОВ «Днепр Альянс 5», або відповідач), про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. прийняті відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Водночас, Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номерами [номер приховано]:63:026:0017 на пр. Леоніда Каденюка (пр. Юрія Гагаріна) у Дніпровському районі м. Києва у власність чи користування фізичним та/або юридичним особам не приймала.
Також, як зазначає позивач, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об`єкта.
Таким чином, як зазначає позивач, у силу положень статті 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно, зареєстроване за ТОВ «Днепр Альянс 5» нежитлова будівля, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
В свою чергу, в заяві про забезпечення позивач вказує, що вказані факти свідчать про вчинення зазначеними особами дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.
Також в своїй заяві про забезпечення позову Київська міська рада звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь який момент розпорядитися об`єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) може свідчити про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин, на думку Київської міської ради, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Зокрема, і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову можуть створити перешкоди його господарській діяльності.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Відтак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи одночасно містять докази того, що на спірній земельній ділянці розташоване майно, яке належить відповідачу, та щодо якого під час розгляду справи по суті необхідно встановити, як правомірність будівництва його, так і правомірність набуття права власності.
Враховуючи те, що спірний об`єкт нерухомого майна, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може бути відчужений на користь третьої особи, зокрема й на користь фізичної особи, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо необхідності накладення арешту на це майно.
В той же час, відповідним та співмірним обмеженням має виступати утримання від подальшої зміни якісних характеристик, а також права власності майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці та наразі перебуває у власності відвідача.
Колегія суддів звертає увагу, що можливе відчуження відповідачем об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред`явленого саме до вказаного відповідача.
Отже, апеляційним господарським судом враховано можливість відчуження відповідачем спірного об`єкта нерухомості на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом.
Також колегія суддів зазначає, що відсутність на даний час будь-яких доказів, які б підтверджували наміри відповідача здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у останнього як у власника потенційної можливості його відчуження у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову визначеним позивачем шляхом накладення арешту на спірне майно може призвести до утруднення чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки необхідно буде застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача, а також докладати значних зусиль з метою відновлення становища, яке існувало до порушення.
Тому, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що такий захід, як накладення арешту на спірне майно, безпосередньо пов`язаний з позовної вимогою про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:63:026:0017.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року в справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).
За викладених обставин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості, тобто заборони на право розпоряджатися цим майном та заборона вчиняти реєстраційні дії з таким майном, у даному випадку спрямована на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.
Також колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки воно залишатиметься у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатись спірним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Також колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі № 756/7833/19 вказав, що ненадання позивачем доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не є безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки умовою застосування відповідних заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи і встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, щоб захистити законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення у подальшому.
Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за наведених позивачем доводів та поданих доказів наявні обумовлені ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення колегія суддів зазначає, що застосування зазначених заходів відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду, для реалізації якого, в даному випадку, в господарського суду достатні підстави відсутні.
Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленим позивачем та задоволеним судом заходом забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитого заходу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради на ухвалу Господарського міста Києва від 20.07.2026 у справі №910/8751/26 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва - скасуванню.
Судові витрати за перегляд ухвали судом апеляційної інстанції у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатом розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 129, 137, 140, 144, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 скасувати.
3. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/8751/26 задовольнити.
4. До набрання рішенням у даній справ № 910/8751/26 законної сили:
- накласти арешт на об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право спільної часткової власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі право власності на нерухоме майно на підставі: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2016 індексний номер: 32587216 (1/2 об`єкта нерухомого майна), рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2016 індексний номер: 32572305 (1/2 об`єкта нерухомого майна), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996636080000;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі, літ «А», загальною площею 131,2 кв.м розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право спільної часткової власності на який зареєстровано за ТОВ «Днепр Альянс 5» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2016 індексний номер: 32587216 (1/2 об`єкта нерухомого майна), рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2016 індексний номер: 32572305 (1/2 об`єкта нерухомого майна), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996636080000.
5. Стягувач: Київська міська рада (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141).
6. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр Альянс 5» (02125, місто Київ, вулиця Алішера Навої, будинок 69, квартира 25; ідентифікаційний код 40669619).
7. Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.09.2029.
8. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/8751/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.09.2026.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.П. Ходаківська
Р.М. Колесник