Справа № 489/1907/25
Номер провадження 2/489/3015/26
РІШЕННЯ
Іменем України
23 вересня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - позивач або АТ "Акцент-Банк") до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачу було надано кредит у розмірі 30 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50% на рік та комісії в розмірі 0,00 грн. Представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 19.03.2025, внаслідок невиконання відповідачем основного зобов`язання складає 45030,99 грн., з яких: 25399,04 грн. - заборгованість за кредитом; 19631,95 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі та задовольнити позов.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали відзив, в якому просили суд розглядати справу без їх участі та відмовити в задоволенні позову, стягнути з позивача понесені судові витрати.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
16.03.2020 між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Акціонерному товаристві «АКЦЕНТ-БАНК», згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
31.05.2021 ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Заяву клієнта №А475СТ155101133475, відповідно до якої сума кредиту складає 30000,00 грн., строк кредиту - 36 місяців, процентна ставка - 50% на рік. В цій же Заяві відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-БАНК".
22.01.2021 між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка", відповідно до умов якого сума кредиту склала 30000,00 грн., строк кредитування - 36 місяців, на споживчі цілі, безготівковим шляхом, процентна ставка - 50% річних, фіксована, загальні витрати за кредитом - 28744,37 грн., реальні річна процентна ставка - 64,31%. Вказаний Паспорт споживчого кредиту відповідач підписав за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Згідно з меморіальним ордером від 31.05.2021 було видано кредит у розмірі 30 000,00 грн. згідно з договором № А475СТ155101133475 від 31.05.2021.
Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою по картці за період з 31.05.2021 по 18.03.2025, згідно якої сума заборгованості станом на 18.03.2025 складає 45030,99 грн.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач вказує на той факт,що ним підписано лише Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в той час як Заява про надання послуги "Швидка готівка" та Паспорт споживчого кредиту підписано не за допомогою одноразового ідентифікатора, а номером мобільного телефону.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Таку позицію висловив КЦС ВС в постанові від 8 квітня 2026 року № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25).
Тому суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що Паспорт споживчого кредиту та Заява про надання послуги не підписані одноразовим ідентифікатором.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору. Іншого відповідачем на час розгляду справи не доведено.
Суд зауважує, що грошові кошти надавались відповідачу в кредит не на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк», а на підставі підписаної ним заяви про надання послуги «Швидка готівка», в якій передбачена процентна ставка, що становить 50 % річних.
Підписавши за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора заяву про надання послуги «Швидка готівка» 31.05.2021, відповідач добровільно погодився на визначені договором умови, в тому числі і на сплату процентів, нарахованих за погодженою сторонами процентною ставкою.
Вказана заява також містить основні умови кредитування: суму кредиту 30000,00 грн; строк кредиту36 місяці; процентну ставку фіксовану 50 % на рік; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169157002577918; рахунок для внесення платежів.
Окрім того, відповідач вказує, що згідно з наданим меморіальним ордером отримувачем кредитних коштів є не відповідач, а "Онлайн кєш-кредит", а відповідач є платником, що свідчить про відсутність доказів перерахування коштів саме відповідачу.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Моментом фактичного виконання зобов`язання є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок кредитора. Меморіальний ордер не є доказом саме зарахування суми грошових коштів на рахунок отримувача, а є доказом списання коштів відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Отже, меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку.
Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується випискою по рахунку від 19.03.2025, в якій в графі "3 - Тіло кредиту" слідує отримання відповідачем таких коштів.
Твердження відповідача про не отримання кредитних коштів також спростовується заявою ОСОБА_1 від 31.05.2021 року, поданою з використання електронного цифрового підпису, про надання послуги «Швидка готівка» в АТ «А-Банк» в сумі 30000 грн; їх отримання позичальником, згідно з меморіальним ордером від 31.05.2021 року, який хоч і містить технічну помилку в зазначенні платника і отримувача, проте підтверджує їх видачу саме за договором №А475СТ155101133475 від 31.05.2021, позичальником у якому є саме ОСОБА_1 , а не «Онлайн кєш - кредит».
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Посилання відповідача на недоведеність факту отримання позичальником кредитних коштів не може вважатись обґрунтованим у розумінні положень статей 6, 627-629, 1054 ЦК України, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір станом 19.03.2025 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору, окрім того матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості відповідача перед банком.
До такого ж висновку прийшов і Київський апеляційний суд в постанові від 29.10.2025 у справі № 381/1358/25.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 19.03.2025 загальний залишок заборгованості відповідача за наданим кредитом становить 45030,99 грн.
У спростування зазначених представником позивача доводів відповідачем будь-яких доказів не надано.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Задовольнити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором №А475СТ155101133475 від 31.05.2021, яка станом на 19.03.2025 складає 45030 грн. 99 коп. (сорок п`ять тисяч тридцять гривень дев`яносто дев`ять копійок) та складається з заборгованості за кредитом - 25399,04 грн. та заборгованості по відсоткам - 19631,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", код ЄДРПОУ - 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.09.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв