Справа № 489/7825/26
Провадження № 2/489/4082/26
РІШЕННЯ
Іменем України
23 вересня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судових засідань Савковою К.А.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
У вересні 2026 позивачка через свого представника адвоката Максименко С.В. звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що спільне життя між сторонами не склалося. Фактично шлюбні відносини припинені. Подружжя має спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходиться на утриманні позивачки, чоловік самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Згоди з відповідачем щодо добровільного надання матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини немає. Отже позивач просить розірвати шлюб між позивачем і відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), а також стягнути судові витрати, які складають з судового збору та витрати за професійну правничу допомогу.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судове засідання позивач не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. Клопотала про розгляд справи за її відсутності та відсутності представника.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти задоволення позову про розірвання шлюбу.
В частині позовних вимог про стягнення аліментів повідомив суд, що позивач вводить суд в оману. За згодою сторін він добровільно сплачує позивачці аліменти на утримання дитини в сумі 5-6 тисяч грн. щомісяця. Надав суду квитанції про сплату аліментів у сумі 5400 грн. за вересень 2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Позивачка звернулась до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 110-114 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 16 січня 2021 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , актовий запис № 21.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів, передбачених ст. 111 СК України, щодо примирення подружжя.
Спору про місце проживання неповнолітньої дитини та поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, на час розгляду справи немає.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що шлюбні стосунки фактично припинені подружжям, а їх поновлення та примирення сторін неможливе та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Післяшлюбне прізвище позивача залишити як « ОСОБА_5 ».
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.
Позивач звернувся до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо участі того з батьків, що проживає окремо від дитини в її утриманні шляхом стягнення аліментів. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у випадку не досягнення домовленості щодо участі в утриманні дитини, рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо може бути стягнуто кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, домовленості позивача з відповідачем про сплату аліментів не досягнуто.
Зазначене твердження спростовується наданими відповідачем письмовими доказами про добровільну сплату аліментів на котись ОСОБА_2 , в тому числі в сумі 5400 грн. Надав суду квитанції про сплату аліментів у сумі 5400 грн. за вересень 2026 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач та відповідач мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст.182СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В ч. 1 ст. 191 СК України зазначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Суд зазначає, що аліменти стягуються в обсягах, достатніх для утримання дитини, тобто на покриття витрат на придбання одягу, їжі, на навчання та лікування тощо.
Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, де передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем та інші передбачені законом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд враховує вже добровільно виплачені грошові кошти у сумі 5400 грн. за вересень 2026 на користь позивача на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу. Крім того, у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі в розмірі 1331, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.105, 184, 110-114, 180 182, СК України, ст. ст.4, 89, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 16 січня 2021 року, про що зроблений актовий запис за № 21 від 16 січня 2021 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Залишити позивачу ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 01 жовтня 2026 року та до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу по аліментам за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 23.09.2026.
Суддя Г.С.Костюченко