"23" вересня 2026 р.
Справа № 489/1685/15-ц
Номер провадження 2-зз/489/16/26
УХВАЛА
23 вересня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Рум`янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину, рішень виконавчого комітету, договорів купівлі - продажу, витребування майна
встановив.
ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою, яким просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 30.10.2015 у справі № 489/1685/15 шляхом накладення арешту виключно на житловий будинок разом з господарськими та побутовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ухвалою суду від 30.10.2015 було забезпечено позовну заяву шляхом накладення арешту на житлові будинки з господарськими та побутовим спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У справі постановою Верховного Суду від 16.12.2019 рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.10.2016 в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 залишено без змін. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожною на 1/6 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 51,80 кв. м, житловою площею 30,50 кв. м, зазначений на плані літ. «А»; огорожа 2,3,4,6,7; споруди за № 5,8,1 - згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 2011 року за № 29011567. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_4 20.08.2026 вступила в право власності на 1/6 частину житлового будинку на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 та витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_9 , свідоцтво про шлюб додається) 20.08.2026 вступила в право власності на 1/6 частину житлового будинку на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017. З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вступили в право власності за кожною на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_3 згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вважаємо, що необхідність у вжитих ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.10.2015 року, заходах забезпечення позову (виключно що стосується житлового будинку разом з господарськими та побутовим спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ) відпала, у зв`язку з чим останні на підставі положень ч.1 ст.158 ЦПК України підлягають скасуванню (суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи). Зокрема, оскільки право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначене лише на житловий будинок разом з господарськими та побутовим спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , то вимоги стосовно житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_4 є недоцільними.
Сторони у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Суд ухвалив, провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.10.2026 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 , посвідчене 18.02.2011 за реєстровим №5-289 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори, в частині оформлення такого права за ОСОБА_5 на 2/3 спадкового майна, що складалося з частини житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових споруд та будівель по АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2016 у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожною на 1/6 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 51,80 кв. м, житловою площею 30,50 кв. м, зазначений на плані літ. «А»; огорожа 2,3,4,6,7; споруди за № 5,8,1 - згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 2011 року за № 29011567. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2019, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.10.2016 в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року залишено без змін.
Постанова суду набрала законної сили 16.12.2019.
Заявниця зазначає, що існують усі підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вступили у право власності за кожною по 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_5 .
Норми права та мотиви їх застосування.
Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ч.7, 8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.10.2015 було забезпечено позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом накладення арешту на: житловий будинок разом з господарськими та побутовим спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 ; житловий будинок разом з господарськими та побутовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_4 , який належить на праві власності ОСОБА_11 .
З матеріалів справи також встановлено, що в березні 2017 року представник ОСОБА_12 , діючи в інтересах відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , а також у жовтні 2020 року безпосередньо ОСОБА_6 зверталися до Ленінського районного суду міста Миколаєва про скасування заходів забезпечення позову, але ухвалами суду від 06.04.2017 та 19.05.2020 у задоволенні заяв було відмовлено з підстав того, що без доказів реального виділу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнаного за ними нерухомого майна та наявності існуванням можливості відчуження спірного майна, скасування заходів забезпечення позову є передчасним.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23.07.2026, скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.10.2025 у цивільній справі № 489/1685/15-ц, а саме у частині арешту накладеного на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У іншій частині заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено, оскільки за відсутності реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 1/6 частики за кожною на спірне нерухоме майно, скасування арешту в цілому з нерухомого майна може призвести до розпорядження ним ОСОБА_6 на власний розсуд, оскільки саме він зазначений власником спірного нерухомого майна згідно реєстру.
ОСОБА_3 зареєструвала шлюб 13 вересня 2023 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
З витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 24.08.2026, право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 винесеного по справі № 489/1685/15-ц.
З витягу Державного реєстру речових прав, сформованого 24.08.2026, право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 належить ОСОБА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 винесеного по справі № 489/1685/15-ц.
Таким чином на даний час ОСОБА_4 та ОСОБА_14 зареєстрували право власності на житловий будинок з господарськими будовами та спорудами за адресою АДРЕСА_1 по 1/6 за кожною, та наявність заходів забезпечення позову у виді арешту перешкоджає вільному розпорядженню належним їм нерухомим майном.
За такого, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та скасування забезпечення позову в частині накладення арешту на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки арешт на 2/3 частини вказаного будинку вже скасований ухвалою суду від 23.07.2026.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину, рішень виконавчого комітету, договорів купівлі - продажу, витребування майна - задовольнити частково.
Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2015 у цивільній справі № 489/1685/15-ц, а саме у частині арешту накладеного на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будовами і спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «23» вересня 2026.
Суддя Н.О. Рум`янцева