ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Справа №160/17951/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
25.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.06.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо невнесення відомостей, які підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 15.09.2024 року по 23.11.2024 року, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, до Єдиного державного реєстру ветеранів війни для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести відомості, які підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 15.09.2024 року по 23.11.2024 року, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, до Єдиного державного реєстру ветеранів війни для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач під час проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області. Вказані обставини підтверджені військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема довідкою від 17.04.2025 №4698/4769 про безпосередню участь позивача у відповідних заходах, виданою на підставі наказу командира військової частини від 15.09.2024 №267 та журналу бойових дій польового вузлу зв`язку військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що, незважаючи на документальне підтвердження його безпосередньої участі у відповідних заходах, відповідач не вніс передбачені Порядком №1041 відомості до Єдиного державного реєстру ветеранів війни для надання статусу учасника бойових дій в автоматичному режимі. При цьому посилання відповідача на самовільне залишення позивачем військової частини 24.11.2024, на думку позивача, не може бути підставою для невнесення відомостей щодо періоду його участі у відповідних заходах, який завершився 23.11.2024. У зв`язку з цим позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення відповідних відомостей до Реєстру протиправною та просить суд зобов`язати відповідача внести такі відомості до Реєстру для надання йому в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.
30.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо невнесення відомостей, які підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 15.09.2024 року по 23.11.2024 року, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, до Єдиного державного реєстру ветеранів війни для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.07.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
07.08.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що для набуття статусу учасника бойових дій необхідною умовою є безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на території Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області. Водночас, за твердженням відповідача, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій Куп`янська міська територіальна громада у 2024 році до таких районів не належала. З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 вважає, що правові підстави для внесення відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру ветеранів війни або направлення відповідних документів до комісії для надання йому статусу учасника бойових дій відсутні, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на особливості проходження військової служби в умовах воєнного стану, критичну нестачу особового складу, значне службове навантаження, втрати особового складу, виконання військовою частиною бойових завдань, а також ускладнення доступу до електронних інформаційних систем та мережі Інтернет, що, на думку відповідача, обумовило несвоєчасне подання відзиву до суду.
11.08.2026 року від представника позивача Комаси О.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Представник позивача звернув увагу на те, що сам відповідач у відзиві підтверджує проходження ОСОБА_1 військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 на території Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області. Крім того, представник позивача зазначив, що відповіддю військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит від 02.02.2026 року підтверджено безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 15.09.2024 по 23.11.2024. Особливого значення, на думку представника позивача, набуває довідка військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 №4698/4769, якою відповідач безпосередньо підтвердив, що старший солдат ОСОБА_1 у зазначений період брав участь у відповідних заходах, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області. При цьому представник позивача наголосив, що зазначена довідка видана саме військовою частиною НОМЕР_1 та її висновки ґрунтуються, зокрема, на наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2024 №267 та журналі бойових дій польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , інв. №134/156 дск від 22.07.2023. На думку представника позивача, зазначене свідчить про те, що висновок про безпосередню участь позивача ґрунтувався на первинних документах військової частини, а не лише на інформації про місце проходження ним військової служби. Представник позивача також зазначив, що журнали бойових дій відповідно до пункту 6 Порядку №1041 належать до документів, відомості про які можуть підтверджувати виконання особою бойових (службових, спеціальних) завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях. Щодо посилань відповідача на те, що Куп`янська міська територіальна громада у 2024 році нібито не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій, представник позивача вказав, що відповідач не конкретизував відповідні накази Головнокомандувача Збройних Сил України та не надав належних доказів на підтвердження зазначеної обставини. У зв`язку з цим представник позивача послався на частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Також представник позивача послався на положення статей 6, 6-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку №1041 та Порядку №413, зазначивши, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у відповідних заходах та є документом, необхідним для надання статусу учасника бойових дій. На підтвердження своєї правової позиції представник позивача послався також на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі №160/7487/25, вважаючи правові висновки, викладені у ній, застосовними до спірних правовідносин. З огляду на викладене представник позивача вважав, що безпосередня участь ОСОБА_1 у відповідних заходах підтверджена належними документами, а військова частина НОМЕР_1 безпідставно не внесла відповідні відомості до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, у зв`язку з чим просив позов задовольнити у повному обсязі.
28.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика апаратної взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 №264 позивача призначено на зазначену посаду.
Військовою частиною НОМЕР_1 17.04.2025 видано позивачу довідку №4698/4769 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 брав безпосередню участь у таких заходах, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області.
Підставами для видачі зазначеної довідки визначено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2024 №267 та журнал бойових дій польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , інв. №134/156 дск від 22.07.2023.
При цьому листом військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №4095/9/1/323 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у складі військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим відповідач повідомив, що 24.11.2024 позивач самовільно залишив військову частину.
Згідно з ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні №42025222750000048 від 14.01.2025 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України на підставі частини п`ятої статті 401 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження закрито.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що самовільне залишення позивачем місця тимчасової дислокації підрозділу мало місце саме 24.11.2024, тобто після завершення періоду, який відповідачем підтверджено як період безпосередньої участі позивача у відповідних заходах, а саме після 23.11.2024.
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.09.2025 №277-РС позивача звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.
11.03.2026 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо вжиття заходів, передбачених Порядком надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 №1041, зокрема щодо внесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомостей стосовно ОСОБА_1 .
Листом від 16.04.2026 №4698/9/1/1057 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що її уповноважені особи отримали можливість внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни у січні 2025 року. Водночас відповідач зазначив, що з огляду на самовільне залишення позивачем військової частини 24.11.2024 ним не вживалися заходи щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру.
Крім того, відповідач у подальшому зазначив, що Куп`янська міська територіальна громада Куп`янського району Харківської області, на території якої позивач перебував у період з 15.09.2024 по 23.11.2024, згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій у 2024 році до таких районів не входила, у зв`язку з чим, на думку відповідача, правові підстави для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомостей, які підтверджують виконання бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 15.09.2024 по 23.11.2024, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, для надання йому в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, у спорах щодо правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд має встановити не лише наявність у такого суб`єкта відповідних повноважень, а й визначити, чи виник у нього обов`язок вчинити конкретні дії та чи були наявні передбачені законом підстави для їх вчинення. При цьому суб`єкт владних повноважень не може залишатися бездіяльним за наявності визначеного законом обов`язку діяти у встановлений спосіб.
Згідно з частиною першою статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
При цьому частиною першою статті 6-1 зазначеного Закону передбачено спеціальний механізм надання статусу учасника бойових дій в автоматичному режимі у період воєнного стану особам, які відповідають визначеним законом критеріям.
З метою реалізації зазначених положень Закону Кабінетом Міністрів України 10.09.2024 прийнято постанову №1041 «Деякі питання надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 Порядку надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 №1041, цей Порядок визначає процедуру надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій особам, які у період воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях.
Таким чином, для застосування зазначеного механізму мають бути встановлені такі юридично значущі обставини: проходження особою військової служби; її належність до категорії осіб, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII; безпосередня участь у відповідних заходах та виконання бойового (службового, спеціального) завдання; місце та період виконання такого завдання у районі ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованій території.
При цьому пунктом 3 Порядку №1041 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідно до довідника районів воєнних (бойових) дій або переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Пунктом 5 Порядку №1041 визначено підстави для надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій, а пунктом 6 - відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, у тому числі відомості про посаду, військове звання, військову частину, період та місце виконання бойового (службового, спеціального) завдання, а також відомості про документи, що підтверджують виконання такого завдання.
Отже, наведене правове регулювання не передбачає необхідності повторного встановлення військовою частиною вже підтверджених нею обставин участі військовослужбовця у відповідних заходах, а визначає обов`язок уповноважених осіб забезпечити передачу та внесення до Реєстру визначених законодавством відомостей за наявності передбачених Порядком №1041 підстав.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 17.04.2025 видала позивачу довідку №4698/4769, у якій безпосередньо зазначено, що ОСОБА_1 у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області.
Вказана довідка видана самим відповідачем та містить посилання на конкретні документи, на підставі яких підтверджено відповідні обставини, а саме наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2024 №267 та журнал бойових дій польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , інв. №134/156 дск від 22.07.2023.
Крім того, листом військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №4095/9/1/323 відповідач додатково підтвердив факт безпосередньої участі позивача у відповідних заходах саме у період з 15.09.2024 по 23.11.2024.
Таким чином, факт безпосередньої участі позивача у відповідних заходах у зазначений період не лише не спростований відповідачем, а, навпаки, двічі підтверджений документами, складеними самим відповідачем.
Посилання відповідача на те, що 24.11.2024 позивач самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини, суд оцінює критично.
Як встановлено судом, самовільне залишення позивачем військової частини мало місце 24.11.2024, тоді як довідкою військової частини НОМЕР_1 №4698/4769 підтверджено його безпосередню участь у відповідних заходах у період з 15.09.2024 по 23.11.2024.
Отже, зазначені події не збігаються у часі. Самовільне залишення військової частини відбулося після закінчення періоду, за який відповідач підтвердив безпосередню участь позивача у відповідних заходах.
За таких обставин сама по собі обставина самовільного залишення військової частини 24.11.2024 не може автоматично нівелювати або поставити під сумнів факт виконання позивачем бойових (службових) завдань у попередній період - з 15.09.2024 по 23.11.2024, оскільки відповідачем не наведено доказів того, що відповідна обставина мала місце протягом усього спірного періоду або що видана ним довідка від 17.04.2025 №4698/4769 є недійсною, відкликана чи скасована.
Більше того, із матеріалів справи не вбачається, що військова частина НОМЕР_1 в установленому порядку внесла зміни до зазначеної довідки, скасувала її або іншим чином спростувала відомості про безпосередню участь позивача у період з 15.09.2024 по 23.11.2024.
Не може бути прийняте судом і посилання відповідача на те, що у січні 2025 року уповноважені особи військової частини отримали технічну можливість внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, однак такі заходи не були вжиті через самовільне залишення позивачем військової частини 24.11.2024.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач фактично пов`язує невнесення відомостей до Реєстру з обставиною, яка виникла вже після завершення підтвердженого ним періоду безпосередньої участі позивача у відповідних заходах.
Разом з тим законодавство не містить положень, відповідно до яких факт самовільного залишення військової частини після завершення періоду виконання бойових завдань є самостійною підставою для невнесення до Реєстру відомостей про попередній період безпосередньої участі особи у відповідних заходах.
Суд також враховує, що Верховний Суд у спорах, пов`язаних із проходженням військової служби та реалізацією прав військовослужбовців, послідовно виходить із необхідності встановлення реального змісту спірних правовідносин та оцінки поведінки суб`єкта владних повноважень крізь призму критеріїв, установлених частиною другою статті 2 КАС України. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №300/1695/19 наголошено на необхідності перевірки рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності.
Водночас суд не може залишити поза увагою довід відповідача про те, що місце виконання позивачем відповідних завдань - АДРЕСА_1 - нібито не належало до районів ведення воєнних (бойових) дій у відповідний період.
Такий довід підлягає оцінці саме у контексті вимог Порядку №1041, оскільки для автоматичного надання статусу учасника бойових дій законодавством має значення не лише сам факт участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а й виконання відповідних бойових (службових, спеціальних) завдань саме у районі ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованій території.
Разом із тим відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме на відповідача покладається обов`язок належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтвердити ті обставини, на які він посилається як на правову підставу невчинення відповідних дій.
Посилання відповідача лише на накази Головнокомандувача Збройних Сил України без наведення конкретних положень таких наказів, їх реквізитів, періоду дії та належного співвіднесення їх положень із місцем та датами безпосередньої участі позивача не є достатнім доказом правомірності спірної бездіяльності.
При цьому відповідачеві були відомі конкретні дата та місце виконання позивачем відповідних завдань - з 15.09.2024 по 23.11.2024, н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, - оскільки саме такі відомості зазначені у виданій ним довідці від 17.04.2025 №4698/4769.
Таким чином, відповідач, який самостійно підтвердив зазначені обставини та визначив їх як підставу для надання статусу учасника бойових дій, у межах цього спору повинен був надати суду конкретне нормативне та доказове обґрунтування того, чому ці відомості не відповідають критеріям Порядку №1041.
Суд звертає увагу, що надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій за Порядком №1041 є окремим передбаченим законодавством механізмом реалізації права особи, який передбачає використання відомостей, що вже перебувають у розпорядженні відповідних органів та військових частин. Саме з цією метою постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 №1041 було запроваджено відповідний порядок, а Міністерству у справах ветеранів доручено забезпечити технічне доопрацювання Реєстру для збирання, обробки, передачі та зберігання інформації, необхідної для автоматичного надання статусу.
За змістом Порядку №1041 автоматичне надання статусу здійснюється програмними засобами Реєстру без додаткового опрацювання комісією, а статус вважається наданим у разі обліку в Реєстрі відповідного запису.
Отже, військова частина як володілець первинної інформації про проходження військової служби, виконання бойових завдань, місце та період їх виконання не вправі безпідставно утримуватися від передачі або внесення відповідних відомостей до Реєстру, якщо такі відомості підтверджені належними документами та відсутня встановлена законом перешкода для їх внесення.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду щодо неприпустимості покладення на військовослужбовця негативних наслідків невиконання військовою частиною покладених на неї адміністративних обов`язків. У постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №620/4218/18 суд, вирішуючи спір за позовом військовослужбовця до військової частини, виходив, зокрема, з того, що саме військова частина як суб`єкт владних повноважень має належним чином виконувати покладені на неї обов`язки та довести правомірність своєї поведінки.
Разом з тим суд наголошує, що предметом розгляду у цій справі є саме правомірність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, а не безпосереднє встановлення судом статусу учасника бойових дій позивачу.
З урахуванням положень Порядку №1041 суд не підміняє собою уповноважений орган чи військову частину у здійсненні первинного внесення відомостей до Реєстру та не здійснює самостійного технічного надання статусу. Водночас суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконати покладений на нього законом обов`язок у спосіб, що відповідає його компетенції.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджено довідкою самого відповідача від 17.04.2025 №4698/4769 та листом від 02.02.2026 №4095/9/1/323.
При цьому обставина самовільного залишення військової частини 24.11.2024 виникла після завершення зазначеного періоду та сама по собі не є передбаченою законодавством підставою для невнесення до Реєстру відомостей про попередній період участі.
За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невжиття передбачених Порядком №1041 заходів стосовно внесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомостей про позивача за період з 15.09.2024 по 23.11.2024 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправною.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії.
З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомостей про безпосередню участь ОСОБА_1 у відповідних заходах у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити передбачені Порядком №1041 дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відповідних відомостей, необхідних для надання позивачу в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій.
Водночас таке зобов`язання не означає безпосереднього надання судом позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки відповідно до Порядку №1041 автоматичне надання такого статусу здійснюється засобами Єдиного державного реєстру ветеранів війни за результатами обліку відповідного запису.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомостей, які підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 15.09.2024 по 23.11.2024, перебуваючи в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, для надання йому в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести до Єдиного державного реєстру ветеранів війни відомості, передбачені Порядком надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 №1041, щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 15.09.2024 по 23.11.2024 в н.п. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, необхідні для надання йому в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник