ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Справа №160/17601/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ 2020" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
23.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 22.06.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ 2020" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] форми «Р», яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн, з яких 62 207,00 грн становить основний платіж, а 15 551,75 грн - штрафні (фінансові) санкції.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] форми «ПС», яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» є юридичною особою приватного права, яка перебуває у процедурі припинення шляхом ліквідації. У зв`язку з цим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 11.08.2022 року №1983-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2020 року по 18.08.2022 року, за результатами якої складено акт від 25.08.2022 року №1457/04-36-07-05/43481614. За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн, у тому числі 62 207,00 грн основного платежу та 15 551,75 грн штрафних (фінансових) санкцій, та №[номер приховано], яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік. Позивач стверджує, що фактично зазначені податкові повідомлення-рішення ним не отримувалися, оскільки поштове відправлення було повернуто контролюючому органу 03.01.2023 року з відміткою «адресат відсутній». Про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та сформованого на їх підставі податкового боргу позивач, за його твердженням, дізнався лише 02.01.2026 року з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адвокатський запит від 30.12.2025 року. Після цього представником позивача 03.04.2026 року було направлено додатковий адвокатський запит, за результатами розгляду якого 09.04.2026 року отримано матеріали перевірки, необхідні для підготовки позову. Щодо податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] позивач зазначає, що контролюючим органом неправильно визначено об`єкт оподаткування податком на прибуток, оскільки замість встановлення фінансового результату до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку фактично застосовано арифметичну різницю між ціною продажу нерухомого майна у розмірі 645 592,00 грн та його вартістю внеску до статутного капіталу у розмірі 300 000,00 грн. На думку позивача, така різниця сама по собі не може ототожнюватися з об`єктом оподаткування податком на прибуток. Позивач вказує, що 03.02.2020 року до його статутного капіталу було внесено нежитлове приміщення №105 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 269,3 кв. м, оціночною вартістю 300 000,00 грн, а 13.03.2020 року це майно було відчужено за договором купівлі-продажу за ціною 645 592,00 грн. При цьому 25 000,00 грн було сплачено 04.02.2020 року, а 620 592,00 грн - 13.03.2020 року. На переконання позивача, для визначення об`єкта оподаткування контролюючий орган мав дослідити повний обліковий цикл зазначеної господарської операції, зокрема порядок зарахування нерухомого майна на баланс товариства, його первісну та залишкову (балансову) вартість, бухгалтерські регістри, фінансову звітність, витрати, пов`язані з набуттям, утриманням та відчуженням майна, порядок відображення отриманих платежів, момент визнання доходу та списання активу, а також фактичний фінансовий результат до оподаткування. Натомість, як зазначає позивач, контролюючий орган обмежився порівнянням вартості внеску до статутного капіталу та ціни продажу майна. Позивач посилається на положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення податкових наслідків господарських операцій на підставі даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності та належних первинних документів. Крім того, позивач вважає, що відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки не довів наявності у товариства об`єкта оподаткування податком на прибуток саме у визначеному ним розмірі та правильності розрахунку податкового зобов`язання. Щодо податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік не відповідає фактичним обставинам. За твердженням позивача, 28.01.2021 року ним було направлено до ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідну декларацію, що підтверджується накладною служби доставки Mercury, в якій відправником зазначено ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020», одержувачем - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а в описі вкладення зазначено декларацію з податку на прибуток підприємств. Позивач вважає, що відповідач не спростував факту направлення декларації та не надав доказів її ненадходження до контролюючого органу, повернення або належної відмови у її прийнятті. У зв`язку з цим, на думку позивача, відсутні підстави для висновку про неподання податкової декларації та застосування штрафної санкції відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України. Також позивач звертає увагу на розбіжність між актом перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням щодо розміру штрафної санкції: в акті перевірки зазначено суму 1 020,00 грн, тоді як у ППР №[номер приховано] визначено штраф у розмірі 340,00 грн. На думку позивача, така невідповідність додатково свідчить про необґрунтованість спірного рішення. Позивач також зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення продовжують створювати для нього актуальні негативні майнові та правові наслідки, оскільки на їх підставі обліковується податковий борг у загальному розмірі 78 098,75 грн, що, за його твердженням, перешкоджає завершенню процедури ліквідації ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» та створює стан правової невизначеності. З огляду на викладене позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано] протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим просить суд визнати їх протиправними та скасувати, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати.
29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано]; докази направлення товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ 2020" та докази вручення податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано]. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.07.2026 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
15.07.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що на підставі наказу від 11.08.2022 року №1983-п та направлень від 11.08.2022 року №2825, №2826 у зв`язку з отриманням інформації про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» за період з 31.01.2020 року по 18.08.2022 року. Відповідач зазначив, що копію наказу про проведення перевірки від 11.08.2022 року №1983-п 12.08.2022 року вручено під розписку ліквідатору ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» Антонову Дмитру Валерійовичу, якого цього ж дня ознайомлено під підпис із направленнями на проведення перевірки. Перевірка проводилася з відома ліквідатора у період з 12.08.2022 року по 18.08.2022 року, за результатами якої складено акт від 25.08.2022 року №1457/04-36-07-05/43481614. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» у перевіреному періоді не декларувало та не сплачувало податок на прибуток підприємств, а також не подало податкову декларацію з податку на прибуток за 2020 рік. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] відповідач зазначив, що відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов`язок подавати податкові декларації за кожний встановлений Кодексом звітний період, у якому виникають об`єкти оподаткування або наявні показники, що підлягають декларуванню. Оскільки під час перевірки встановлено факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, відповідач вважає правомірним застосування до товариства штрафної санкції відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] відповідач зазначив, що перевіркою встановлено заниження ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» податку на прибуток підприємств за 2020 рік у сумі 62 207,00 грн. Зокрема, контролюючим органом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.03.2020 року ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» реалізувало ТОВ «ЄВРОТРАНСНАФТА» нежитлове приміщення №105, розташоване у будинку №14 по вул. Тополиній у м. Дніпрі, за ціною 645 592,00 грн. Водночас зазначене нерухоме майно було внесено засновником ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства у майновій формі за вартістю 300 000,00 грн. Відповідач послався на підпункт 20.1.44 пункту 20.1 статті 20, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України та зазначив, що об`єкт оподаткування податком на прибуток визначається на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. При цьому відповідач вказав, що під час перевірки товариством не було надано всіх необхідних первинних документів, зокрема акта приймання-передачі майна, договорів фінансової допомоги, актів приймання-передачі фінансової допомоги, розрахункових документів та оборотно-сальдових відомостей. У зв`язку з ненаданням зазначених документів контролюючим органом складено акт від 18.08.2022 року №765/04-36-07-05/43481614 про ненадання до перевірки первинних документів. Також відповідач зазначив, що згідно з банківською випискою 16.03.2020 року ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» перерахувало ПП «Альфа-МУР ІІ» кошти у розмірі 644 982,00 грн, які контролюючий орган розцінив як фінансову допомогу. При цьому документів, які підтверджували б підстави здійснення такої операції, до перевірки позивачем не надано. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено неподання ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» податкового розрахунку за формою №1ДФ за І квартал 2020 року та невідображення у ньому відомостей про майновий внесок засновника ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства у розмірі 300 000,00 грн з ознакою доходу «178». На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог пункту 51.1 статті 51 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України і відповідних положень Порядку №4. Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає, що акт перевірки від 25.08.2022 року №1457/04-36-07-05/43481614 складено з дотриманням вимог податкового законодавства, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано] є правомірними та обґрунтованими. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» відмовити в повному обсязі.
29.07.2026 року від представника позивача Волошиної К.Ю. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх такими, що не спростовують доводів позовної заяви та не підтверджують правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Представник позивача зазначила, що відзив відповідача фактично відтворює зміст акта перевірки та не містить належного обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано]. На її думку, відповідач не довів належного вручення позивачу зазначених податкових повідомлень-рішень, не підтвердив фактичної обізнаності товариства про їх прийняття, а також не спростував доводи позивача щодо моменту, з якого останньому стало відомо про існування оскаржуваних рішень. Зазначила, що факт вручення 12.08.2022 року ліквідатору товариства наказу про проведення перевірки та направлень на її проведення не свідчить про отримання податкових повідомлень-рішень, які були прийняті лише 28.10.2022 року. При цьому акт перевірки та податкове повідомлення-рішення є різними за своєю правовою природою документами, а тому обізнаність ліквідатора про проведення перевірки не може автоматично свідчити про його обізнаність щодо змісту та реквізитів прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Представник позивача наголосила, що першу достовірну інформацію про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначений на їх підставі податковий борг ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» отримало лише 02.01.2026 року з відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адвокатський запит від 30.12.2025 року. У зв`язку з цим вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] представник позивача зазначила, що відповідач не довів правильності визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. На її думку, контролюючий орган фактично визначив оподатковуваний прибуток як арифметичну різницю між ціною продажу нерухомого майна у розмірі 645 592,00 грн та розміром внеску до статутного капіталу у сумі 300 000,00 грн, не встановивши при цьому фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку. Зазначила, що сам по собі факт продажу нерухомого майна за ціною 645 592,00 грн не свідчить про отримання позивачем прибутку у сумі 345 592,00 грн, а розмір внеску засновника до статутного капіталу не доводить, що саме ця сума є балансовою або залишковою вартістю спірного активу на дату його відчуження. При цьому, за твердженням представника позивача, відповідачем не встановлено первісної та залишкової вартості нерухомого майна, порядку його обліку, доходів та витрат, пов`язаних із його придбанням, утриманням та реалізацією, порядку списання активу з балансу, а також фактичного фінансового результату від відповідної господарської операції. Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем окремих первинних документів, на думку представника, не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність визначеного грошового зобов`язання. Також представник позивача зазначила, що наведені відповідачем відомості щодо перерахування 16.03.2020 року коштів у сумі 644 982,00 грн ПП «Альфа-МУР ІІ» не підтверджують правильності визначення податкового зобов`язання за операцією з продажу нерухомого майна та не усувають недоліків розрахунку, покладеного в основу податкового повідомлення-рішення №[номер приховано]. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] представник позивача зазначила, що ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» 28.01.2021 року направило до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області декларацію з податку на прибуток підприємств за 2020 рік через службу доставки Mercury, що підтверджується відповідною накладною та описом вкладення, в якому зазначено «Декларація на прибуток підприємств ТОВ "Естейт 2020"». На думку представника позивача, відповідач не надав належних доказів того, що зазначене відправлення не надходило до контролюючого органу, декларація була повернута позивачу або контролюючий орган відмовив у її прийнятті із зазначенням відповідних причин. У зв`язку з цим представник вважає недоведеним факт неподання позивачем декларації з податку на прибуток за 2020 рік та, відповідно, відсутність правових підстав для застосування штрафної санкції. Крім того, представник позивача звернула увагу суду на розбіжність у матеріалах справи щодо розміру штрафної санкції, оскільки у відзиві відповідач посилається на штраф у сумі 1 020,00 грн, тоді як оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. Також представник позивача зазначила, що доводи відповідача щодо неподання форми №1ДФ/4ДФ, невідображення майнового внеску засновника з ознакою доходу «178» та відображення інвестиційного доходу з ознакою «112» не стосуються предмета цього спору, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з інших підстав. На її думку, відповідач не вправі у відзиві доповнювати або змінювати фактичні та правові підстави прийняття оскаржуваних індивідуальних актів. Представник позивача послалася на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначила, що саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень. Вважає, що відповідач не довів ані належного вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ані правильності визначення податку на прибуток, ані факту неподання декларації за 2020 рік та наявності складу податкового правопорушення. За таких обставин представник позивача просила суд поновити або продовжити строк на подання відповіді на відзив, прийняти її до розгляду, відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» у повному обсязі.
Щодо клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив суд зазначає наступне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі №160/17601/26 та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.
Як встановлено судом, відзив на позовну заяву Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та подано через систему «Електронний суд» 14.07.2026 року.
У відповіді на відзив представник позивача Волошина К.Ю. зазначила, що у період з 14.07.2026 року по 24.07.2026 року перебувала за межами України у заздалегідь запланованій поїздці за маршрутом Кишинів - Тбілісі - Кишинів, що підтверджується наданими до суду документами. За її твердженням, зазначені обставини об`єктивно ускладнили можливість своєчасного ознайомлення з відзивом та доданими до нього матеріалами, їх належного аналізу, підготовки правової позиції та подання відповіді на відзив у встановлений судом п`ятиденний строк.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Процесуальний строк, встановлений судом, може бути поновлений за заявою учасника справи, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, суд виходить із того, що поважними можуть бути визнані обставини, які об`єктивно перешкоджали учаснику справи вчинити відповідну процесуальну дію у встановлений строк та не залежали безпосередньо від його волевиявлення.
Судом враховано, що представник позивача обґрунтувала причини пропуску процесуального строку конкретними обставинами та надала документи на їх підтвердження. При цьому після повернення в Україну представник позивача підготувала та подала до суду відповідь на відзив 29.07.2026 року, тобто без невиправданої затримки після усунення обставин, які, за її твердженням, перешкоджали своєчасному поданню відповідного процесуального документа.
Суд також бере до уваги зміст відповіді на відзив, яка спрямована на реалізацію позивачем права надати пояснення, міркування та заперечення щодо доводів відповідача, а також не змінює предмета чи підстав заявленого позову та не містить нових позовних вимог.
Крім того, прийняття відповіді на відзив та поновлення процесуального строку не призводить до порушення процесуальних прав відповідача, оскільки відповідний процесуальний документ подано до ухвалення судового рішення у справі, а його долучення до матеріалів справи забезпечує можливість суду надати належну оцінку доводам обох сторін при вирішенні спору.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені представником позивача причини пропуску процесуального строку є об`єктивними та підтверджуються наданими доказами, а тому можуть бути визнані поважними.
З огляду на викладене, з метою забезпечення права позивача на належну реалізацію процесуальних прав та змагальності сторін, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» процесуального строку на подання відповіді на відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та поновити зазначений процесуальний строк.
28.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» (код ЄДРПОУ 43481614) зареєстроване як юридична особа 31.01.2020 року, основним видом його економічної діяльності є «Купівля та продаж власного нерухомого майна» (КВЕД 68.10).
31.01.2020 року засновником ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» ОСОБА_1 прийнято рішення про створення товариства та формування його статутного капіталу.
03.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого засновник передав, а товариство прийняло як внесок до статутного капіталу нежитлове приміщення №105 у житловому будинку літ. А-12, загальною площею 269,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 105. Вартість зазначеного внеску відповідно до акта приймання-передачі визначена у розмірі 300 000,00 грн.
03.02.2020 року право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020».
04.02.2020 року, відповідно до умов попередньої домовленості щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, покупцем сплачено на користь ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» авансовий платіж у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №1822.
13.03.2020 року між ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» як продавцем та ТОВ «ЄВРОТРАНСНАФТА» як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №105 загальною площею 269,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Тополина, 14, приміщення 105.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 13.03.2020 року ціна відчужуваного нерухомого майна становила 645 592,00 грн. При цьому 25 000,00 грн. було сплачено покупцем як авансовий платіж 04.02.2020 року, а залишок у розмірі 620 592,00 грн. підлягав сплаті на банківський рахунок продавця протягом одного банківського дня після нотаріального посвідчення договору.
13.03.2020 року за результатами укладення договору купівлі-продажу право власності на зазначене нерухоме майно перейшло до покупця в установленому законом порядку.
16.03.2020 року, як зазначено в акті документальної перевірки, з банківського рахунку ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» здійснено перерахування грошових коштів у сумі 644 982,00 грн. на користь приватного підприємства «Альфа-МУР І» з призначенням платежу, пов`язаним із наданням фінансової допомоги. При цьому контролюючим органом зазначено про ненадання товариством відповідних первинних документів щодо зазначеної операції.
01.02.2022 року засновником ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, у зв`язку з чим розпочато процедуру припинення товариства. ОСОБА_1 визначено головою ліквідаційної комісії (ліквідатором).
11.08.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано наказ №1985-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» у зв`язку з перебуванням товариства у процедурі припинення.
11.08.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області оформлено направлення на перевірку №2825, яким визначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» за період діяльності з 31.01.2020 року по теперішній час, а також направлення №2826, яким визначено проведення перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
12.08.2022 року посадовими особами контролюючого органу пред`явлено представнику платника податків службові посвідчення та направлення на проведення перевірки №2825 та №2826, а також вручено копію наказу про проведення перевірки. У відповідних направленнях міститься відмітка про ознайомлення та вручення копії наказу 12.08.2022 року о 13:25.
12.08.2022 року контролюючим органом на адресу ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» направлено письмовий запит №1 про надання документів, необхідних для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема первинних документів, договорів, банківських документів, регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдових відомостей та інших документів за період з 31.01.2020 року по 18.08.2022 року.
18.08.2022 року закінчено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020». За твердженням контролюючого органу, товариством не було надано частину запитаних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 18.08.2022 року №765/04-36-07-05/43481614.
25.08.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки №1457/04-36-07-05/43481614 за період діяльності ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» з 31.01.2020 року по 18.08.2022 року.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, зокрема, про порушення ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 62 207,00 грн.
Крім того, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про неподання ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, у зв`язку з чим зроблено висновок про наявність підстав для застосування штрафної санкції.
28.10.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки від 25.08.2022 року №1457/04-36-07-05/43481614 прийнято податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] форми «Р», яким ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн., у тому числі 62 207,00 грн. основного платежу та 15 551,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
У зазначеному податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган як підставу донарахування зазначив, що товариством не включено до складу валового доходу суму від продажу нерухомого майна, що, за висновком контролюючого органу, призвело до заниження податку на прибуток у сумі 62 207,00 грн. При цьому у розрахунку, доданому до податкового повідомлення-рішення, зазначено суму недоплати 62 207,00 грн. та штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків - 15 551,75 грн.
Також 28.10.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] форми «ПС», яким до ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340,00 грн. за порушення пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України у зв`язку з неподанням, за висновком контролюючого органу, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
У податковому повідомленні-рішенні №[номер приховано] контролюючий орган також зазначив, що на запит від 12.08.2022 року №1 платником податків не надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а також дійшов висновку про умисний характер податкового правопорушення.
Після прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень контролюючий орган направив їх ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» за податковою адресою товариства.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується листами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2026 року №126/6/04-36-07-05 та від 09.04.2026 року №27606/6/04-36-07-05, поштові відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями №[номер приховано] та №[номер приховано] були повернуті контролюючому органу 03.01.2023 року з відміткою поштового оператора «адресат відсутній».
02.01.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь на адвокатський запит, у якій зазначено про наявність у ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано], із зазначенням їх номерів, сум грошових зобов`язань та обставин їх прийняття.
03.04.2026 року представником ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» повторно направлено до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області адвокатський запит щодо надання документів та інформації стосовно спірних податкових повідомлень-рішень.
09.04.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №27606/6/04-36-07-05, до якої долучено матеріали перевірки та зазначено, зокрема, що податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] форми «Р» визначено на підставі розрахунку: (645 592,00 грн. - 300 000,00 грн.) Ч 18 % = 62 207,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), який визначає, зокрема, перелік податків та зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що стягується з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Разом із тим наведені загальні положення податкового законодавства щодо обов`язку платника податків сплачувати належні податки та збори не означають можливості визначення контролюючим органом грошового зобов`язання у довільному розмірі.
Реалізуючи владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин, контролюючий орган зобов`язаний діяти виключно у спосіб, передбачений ПК України, встановити конкретне податкове правопорушення, визначити його правову кваліфікацію, належним чином дослідити первинні документи та інші матеріали, що мають значення для визначення податкового зобов`язання, а також здійснити обґрунтований і перевірюваний розрахунок його розміру.
Суд звертає увагу, що предметом судового контролю у цій справі є не сам факт проведення контролюючим органом документальної перевірки, а правомірність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано].
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування суми податкового зобов`язання або іншого зобов`язання, є контролюючий орган, такий контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, а також якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань.
При цьому відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі встановлення під час перевірки платника податків фактів, зокрема, невиконання або неналежного виконання ним вимог податкового законодавства, контролюючий орган складає відповідний акт та на його підставі приймає податкове повідомлення-рішення.
Отже, податкове повідомлення-рішення має ґрунтуватися на встановлених контролюючим органом фактичних обставинах, належних доказах та правильному застосуванні норм матеріального права.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої акт перевірки є носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом обставин, проте сам по собі не є безумовним доказом наявності податкового правопорушення, а викладені в ньому висновки підлягають перевірці судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Таким чином, законодавець пов`язує визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток із фінансовим результатом до оподаткування, сформованим за правилами бухгалтерського обліку, з урахуванням відповідних податкових різниць, визначених ПК України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2020 року ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна отримало від засновника ОСОБА_1 як внесок до статутного капіталу нежитлове приміщення №105 загальною площею 269,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 105. Вартість внесеного майна згідно із зазначеним актом становила 300 000 грн.
Надалі, 13.03.2020 року, ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» на підставі договору купівлі-продажу відчужило зазначене нерухоме майно на користь ТОВ «ЄВРОТРАНСНАФТА» за ціною 645 592 грн.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу покупцем було сплачено 25 000 грн попередньої оплати, а решта вартості майна у сумі 620 592 грн підлягала сплаті на банківський рахунок продавця.
Отже, факт набуття позивачем нерухомого майна, його подальшої реалізації та договірної вартості реалізації підтверджується належними первинними документами.
Разом із тим з акта перевірки та інших матеріалів, наданих відповідачем, не вбачається, що контролюючим органом було встановлено та досліджено саме фінансовий результат до оподаткування позивача за правилами бухгалтерського обліку.
Як убачається з листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.04.2026 року №27606/6/04-36-07-05, відповідачем розрахунок податку на прибуток здійснено за формулою:
(645 592 грн - 300 000 грн) Ч 18 % = 62 207 грн.
Таким чином, контролюючий орган фактично визначив оподатковуваний показник шляхом арифметичного віднімання від ціни продажу нерухомого майна суми, зазначеної в акті його внесення до статутного капіталу, та застосування до отриманої різниці ставки податку на прибуток.
Водночас такий розрахунок не може вважатися достатнім доказом правильності визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки сам по собі не підтверджує, що саме сума 300 000 грн була балансовою вартістю активу на дату його вибуття, а також не враховує інших показників бухгалтерського обліку, які могли впливати на фінансовий результат до оподаткування.
Контролюючим органом не встановлено та не наведено у податковому повідомленні-рішенні або акті перевірки належного обґрунтування первісної та балансової вартості відповідного активу, способу його відображення в бухгалтерському обліку позивача, бухгалтерських проведень за операцією його внесення до статутного капіталу та подальшого продажу, а також інших доходів і витрат, які могли впливати на фінансовий результат позивача.
При цьому суд не заперечує обов`язку платника податків вести належний бухгалтерський та податковий облік і надавати первинні документи під час проведення перевірки. Однак ненадання окремих документів не надає контролюючому органу права визначати податкове зобов`язання способом, який не передбачений нормами ПК України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів.
Водночас за змістом пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств платник податків використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування.
Отже, саме показники бухгалтерського обліку та фінансової звітності є вихідною базою для визначення фінансового результату до оподаткування.
Суд звертає увагу, що в даному випадку відповідачем не наведено належного обґрунтування того, чому вартість майна, визначена сторонами як внесок до статутного капіталу у розмірі 300 000 грн, ототожнена контролюючим органом із показником, який повинен бути віднятий від ціни продажу для цілей визначення об`єкта оподаткування.
Сам факт того, що майно було внесено до статутного капіталу товариства за вартістю 300 000 грн, а надалі реалізовано за 645 592 грн, не є достатнім для висновку про те, що оподатковуваний прибуток позивача становив саме 345 592 грн.
Для такого висновку контролюючий орган повинен був встановити відповідні показники бухгалтерського обліку та на їх підставі визначити фінансовий результат до оподаткування.
Аналогічний підхід щодо необхідності встановлення реального економічного змісту операцій, їх документального підтвердження та належної оцінки первинних документів неодноразово застосовувався Верховним Судом.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 наголосила на необхідності встановлення фактичного змісту господарських операцій та їх реального економічного результату на підставі належних доказів.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №200/3904/21 також акцентовано на необхідності дослідження первинних документів та фактичних обставин господарських операцій при визначенні податкових наслідків діяльності платника податків.
Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують фактичне здійснення операцій із нерухомим майном, однак не підтверджують правильність саме того способу визначення податкового зобов`язання, який використав відповідач.
Крім того, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.
Відповідач не довів, що сума 62 207 грн визначена на підставі повного дослідження бухгалтерського обліку позивача та фінансового результату до оподаткування. Не доведено також, що зазначена сума відповідає фактичному податковому зобов`язанню позивача за 2020 рік.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] в частині визначення основного грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 62 207 грн є необґрунтованим.
Оскільки штрафна санкція у розмірі 15 551,75 грн визначена контролюючим органом у зв`язку з донарахуванням основного податкового зобов`язання, її застосування також не може вважатися правомірним за відсутності належного підтвердження самого факту та розміру податкового зобов`язання.
Суд також звертає увагу, що у податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2022 року №[номер приховано] контролюючий орган зазначив про умисний характер допущеного позивачем порушення та застосував положення пункту 123.2 статті 123 ПК України.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне діяння у випадках, прямо визначених цим Кодексом, вчинене платником податків, податковим агентом та/або іншою особою, за яке законом передбачено відповідальність.
Отже, для застосування підвищеного розміру штрафної санкції контролюючий орган повинен довести не лише сам факт визначення грошового зобов`язання, але й наявність передбачених законом умов для застосування відповідної міри відповідальності.
Посилання контролюючого органу на те, що позивач діяв «нерозумно, недобросовісно та без належної обачності», саме по собі не свідчить про встановлення умислу платника податків та не замінює належного доказування конкретних обставин, які характеризують суб`єктивну сторону податкового правопорушення.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 15 551,75 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] суд зазначає таке.
Зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 грн у зв`язку з неподанням, на думку контролюючого органу, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у відповідному звітному періоді.
Водночас пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, зокрема, особисто платником податків або його представником, надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення або засобами електронного зв`язку в електронній формі.
Судом встановлено, що позивачем надано докази направлення до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
Зокрема, накладна кур`єрської служби «Меркурій» №R1973972 містить відомості про відправника - ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020», одержувача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, а в описі вкладення зазначено документ «Декларація на прибуток підприємств ТОВ «Естейт 2020».
Вказаний доказ підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.
При цьому відповідачем не надано належних доказів того, що зазначене відправлення не містило податкової декларації, було повернуто позивачу, не доставлено контролюючому органу або що за результатами його надходження контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у прийнятті податкової декларації.
Саме по собі невідображення відповідної декларації в інформаційних базах контролюючого органу за наявності документально підтверджених дій платника щодо її направлення не є достатнім доказом вчинення податкового правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] визначає конкретною підставою застосування штрафної санкції саме неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
Наведені в акті перевірки обставини щодо неподання форми №1ДФ/№4ДФ, невідображення інформації про внесення засновником майна до статутного капіталу чи інші порушення податкового законодавства не можуть бути самостійною правовою підставою для визнання правомірним саме цього податкового повідомлення-рішення, оскільки такі порушення не є тотожними тому порушенню, яке зазначене безпосередньо в податковому повідомленні-рішенні як підстава застосування штрафу.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.
Відтак податкове повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] є таким, що прийняте без достатніх фактичних та правових підстав.
Щодо строку звернення до суду.
Суд також надає оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 сформульовано правовий висновок про те, що у випадку, коли платник податків не використовував процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк звернення до суду визначається за правилами частини другої статті 122 КАС України та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано] були направлені контролюючим органом позивачу поштовим відправленням, однак, за інформацією відповідача, повернуті 03.01.2023 року з відміткою «адресат відсутній».
Водночас доказів фактичного отримання позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень у матеріалах справи немає.
Сам факт проведення документальної перевірки у серпні 2022 року також не свідчить про те, що позивач був обізнаний про прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки останні прийняті 28.10.2022 року, тобто після завершення перевірки.
Із матеріалів справи вбачається, що листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2026 року позивача було поінформовано про існування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано], їх зміст та визначені суми грошових зобов`язань.
Позовну заяву подано до суду 22.06.2026 року (документ сформований в системі «Електронний суд»).
Отже, між моментом, коли позивач отримав достовірну інформацію про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та датою звернення до суду минуло менше шести місяців.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
При цьому суд звертає увагу, що вручення податкового повідомлення-рішення в порядку, передбаченому статтею 42 ПК України, та визначення моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права у розумінні статті 122 КАС України, є питаннями, які підлягають оцінці з урахуванням конкретних обставин справи.
У цій справі відповідачем не доведено, що до січня 2026 року позивач фактично знав про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначені ними грошові зобов`язання.
Крім того, ухвалою суду від 29.06.2026 року про відкриття провадження у справі встановлено, що з матеріалів позовної заяви порушень строків, передбачених статтею 122 КАС України, не вбачається.
Отже, підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду відсутні.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано] не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Контролюючим органом не доведено правомірність визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 62 207 грн, не доведено правомірність застосування штрафної санкції у сумі 15 551,75 грн, а також не доведено факту неподання позивачем декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, що є підставою для застосування штрафу у розмірі 340 грн.
Відтак позовні вимоги ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] та №[номер приховано] - визнанню протиправними та скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у сумі 2662,50 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,50 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ 2020" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] форми «Р», яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн, з яких 62 207,00 грн становить основний платіж, а 15 551,75 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 року №[номер приховано] форми «ПС», яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ 2020" (49010, м. Дніпро, Соборний р-н, вул. Горяна, буд. 75-Б; код ЄДРПОУ 43481614) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,50 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник