ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року справа № 380/17337/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, проте за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач вважає, що індексація є складовою грошового забезпечення, а базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін при її нарахуванні є січень 2008 року, оскільки останнє перед спірним періодом підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 1 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294. Позивач також стверджує, що нарахування і виплата індексації має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 21.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
31.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» термін «базовий місяць» замінено на «місяць підвищення доходу», а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з січня 2016 року. На переконання відповідача, з грудня 2015 року грошові доходи населення, задіяного в бюджетній сфері, підвищено випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції, тому у 2017 році індексація грошового забезпечення позивача проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач також посилається на те, що з 01.01.2016 законодавчо встановленими умовами для виплати індексації є перевищення індексом споживчих цін порогу індексації в розмірі 103 відсотки та наявність фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частині на виплату грошового забезпечення у 2017 році, для проведення індексації у вказаний період не було законних підстав. Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначив, що здійснення відрахування з нарахованої суми податків і зборів належить до його безпосередніх повноважень як роботодавця, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року на посаді навідника 2-го танкового взводу 1-ї танкової роти танкового батальйону, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та архівною відомістю № 1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року. На час розгляду справи позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Листом від 01.06.2026 № 25/18/17-Є-290-ЕП відповідач повідомив, що у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частині на виплату грошового забезпечення у 2017 році, для проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період не було законних підстав.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13.04.2026 № 472 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення та архівною відомістю № 1 індексація грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася (нарахована індексація - 0,00 грн, виплачена індексація - 0,00 грн).
Сторонами по суті не заперечується факт того, що індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Спір між сторонами зводиться до наявності у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію, а також до правильності визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для її нарахування (базового місяця).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03 липня 1991 року (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05 жовтня 2000 року індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність законних підстав для проведення індексації у 2017 році у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, суд зазначає таке.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів, виплата яких передбачена законом. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.
З огляду на викладене доводи відповідача про відсутність законних підстав для проведення індексації у 2017 році у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом суд відхиляє.
Щодо доводів відповідача про те, що визначення розміру та порядку нарахування індексації належить до його повноважень, суд зазначає таке.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а та від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно, а тому відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21.
Щодо визначення базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу суд зазначає таке.
У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення.
Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець, не індивідуально для кожного працівника залежно від дати прийняття його на службу або зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою.
Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01 грудня 2015 року і до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Доводи відповідача про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців було підвищене випереджаючим шляхом, суд оцінює критично. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Базовий місяць визначається виключно у зв`язку з підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає. Це узгоджується з пунктом 14 Порядку № 1078, згідно з яким роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Схему посадових окладів осіб офіцерського складу та інших категорій військовослужбовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07 листопада 2007 року (далі - Постанова № 1294), яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулися зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Постанова № 1294 діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, якою затверджено нову схему тарифних розрядів і підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців з 01 березня 2018 року.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період служби з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналогічного висновку щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період 2016-2018 років дійшов Верховний Суд у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 19 травня 2022 року у справі № 380/11904/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21. Крім того, у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 Верховний Суд відступив від висновку про передчасність вимоги про зобов`язання здійснити нарахування індексації із встановленням базового місяця, зазначивши, що визначення базового місяця не є дискреційним повноваженням, а тому така вимога підлягає розгляду по суті.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи без необхідності її додаткових звернень.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця), та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію з урахуванням раніше проведених виплат.
З приводу зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи наведене, суд вважає, що нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.
Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст.139 КАС України, такий стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 20 грудня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2044 № 44.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.