ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року справа № 380/16065/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) відповідно до п. 16 обліково-послужної картки (форма № 6 №4073148) та тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 07.07.2000 року, був виключений (знятий) з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби за ст. 86а Наказу МОУ №2-94 від 01.03.2000 - природжені вади розвитку органів та систем зі значним порушенням функцій. Зазначає про те, що тимчасове посвідчення було видано у зв`язку з відсутністю бланків військових квитків. Водночас станом на сьогодні виявлено помилку в облікових даних, оскільки позивач значиться на військовому обліку в категорії «військовозобов`язаний», а відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби відсутні. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення актуальних даних щодо позивача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 4 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 21.09.2026 відмовленно у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін
ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач ) у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку копії ухвали від 4.08.2026 до електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду письмових пояснень не подала.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з тимчасовим посвідченням («временное удостоверение») №4073148 від 07.07.2000 ОСОБА_1 , знятий з військового обліку за ст. 86а Наказу МОУ №2-94; 207-99 від 01.03.2000.
27.05.2026 представник позивача скерував адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 у якому просив повідомити: на якій правовій підставі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) взято на військовий облік після його зняття/ виключення з військового обліку у 2000; на якій правовій підставі, на підставі яких документів (якого документу) та ким (прізвище ім`я по батькові, посада особи) було здійснено повторне взяття на військовий облік ОСОБА_1 ; дату повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 ; чи проходив ОСОБА_1 повторну військово-лікарську комісію після рішення ВЛК від 2000 року, у разі проходження ВЛК - надати копію постанови ВЛК та всі медичні документи, які стали підставою для зміни статусу; якщо повторна ВЛК не проводилась - повідомити на підставі яких норм права ОСОБА_1 , визнаного непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, було внесено до Реєстру як військовозобов`язаного; на підставі яких документів у Реєстрі «Оберіг» стосовно ОСОБА_1 зазначено статус «військовозобов`язаний». Також просив надати висновок військово-лікарської комісії, за результатами якого ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення («временного удостоверение») №4073148 від 07.07.2000, згідно якого ОСОБА_1 знятий з військового обліку за ст. 86а Наказу МОУ №2-94; 207-99 від 01.03.2000.
Станом на день подання позовної заяви відповідь на адвокатський запит від 27.05.2026 не отримано.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби протиправною, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 4.09.2026 витребувано: від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А1 від 27.05.2026 та від ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А2 від 01.07.2026.
11.09.2026 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А2 від 01.07.2026.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом частин першої та третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Статтею статті 37 Закону № 2232-XII регламентовано порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
Поставною Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом Порядок № 1487).
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022).
Згідно з п. 2 Положення №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком № 1487 (до 05.01.2023 Порядком № 921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_6 , та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного).
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначають відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Згідно з статтею 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. 2. Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни до частини першу статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та викладено її в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до частини шостої статті Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як видно з тимчасового посвідчення («временное удостоверение») №4073148 від 07.07.2000 ОСОБА_1 знятий з військового обліку за ст. 86а Наказу МОУ №2-94; 207-99 від 01.03.2000.
Отож, позивач знятий з військового обліку, проте, відповідно до Закону № 2232-ХІІ продовжує перебувати в статусі військовозобов`язаного.
Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі за текстом Положення № 402).
Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин поняття "непридатний з виключенням з військового обліку" у Наказі МОУ № 2 не існувало, натомість містилась термінологія "знятий з військового обліку".
Особа, щодо якої було застосовано термін "знятий", вважалася такою, що не підлягає військовому обліку та звільняється від військових обов`язків, оскільки визнана непридатним до військової служби.
Отже, наказ Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 скасував лише чинність наказу МО України № 2, однак не скасував чинність прийнятих рішень ВЛК, а тому рішення, згідно якого особа була визнана непридатною до військової служби зі зняття з військового обліку, є дійсним.
Хоч підстава "визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку і була замінена на термін "визнані військово- лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку", але це не спростовує ті обставини, що позивача без його відома повторно було поставлено на військовий облік та були внесені відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Суд зазначає, на момент зняття з військового обліку позивача не було розмежування між поняттями "знятий" і "виключений" з військового обліку, а лікарі могли винести лише вичерпний перелік постанов про придатність, а тому при визнанні позивача непридатним до військової служби, його зняли з військового обліку, оскільки законодавчо не існувало поняття "виключений з військового обліку".
Повертаючись до обставин цієї справи, наявність підстав для виключення з військового обліку позивач обґрунтовує тимчасовим посвідченням («временное удостоверение») №4073148 від 07.07.2000.
Даних про те, що рішення ВЛК щодо встановлення непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку була скасована, відповідач не надав.
Суд встановив, що 27.05.2026 адвокат Фартушок Т.Б. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з адвокатським запитом від 27.05.2026, в якому просив повідомити, зокрема, на якій правовій підставі позивача взято на військовий облік після його зняття/виключення з військового обліку у 2000 році; на якій правовій підставі, на підставі яких документів (якого документу) та ким (прізвище ім`я по батькові, посада особи) та коли було здійснено повторне взяття на військовий облік позивача; чи проходив ОСОБА_1 повторну військово-лікарську комісію після рішення ВЛК від 2000; чи проходив ОСОБА_1 повторну військово-лікарську комісію після рішення ВЛК від 2000.
Суд вище зазначав, що ухвалою суду від 4.09.2026 витребувано: від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А1 від 27.05.2026 та від ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А2 від 01.07.2026.
11.09.2026 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А2 від 01.07.2026.
ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідь на адвокатський запит Фартушка Т.Б. вих. № МО19/05/2026/А1 від 27.05.2026 не надав.
Суд дійшов висновку, що відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.
Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у вказаному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення Позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для Позивача у майбутньому.
Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 159 КАС України суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Брильовський Роман Михайлович