ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
22 вересня 2026 року справа № 380/17371/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2024 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою від 21.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У вказаній ухвалі суд зазначив, що оцінка строкам звернення позивача до суду, буде надана після отримання витребуваних доказів від відповідачів.
10.09.2026 військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила позовну заяву залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строків для звернення до суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з позовними вимогами до військової частини НОМЕР_1 , обчислюється з дати виключення Позивача зі списків особового складу військової частини та фінансового забезпечення. Стверджує, що Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідач наголошує, що Позивач протягом більш ніж двох років після виключення зі списків особового складу не звертався за документами щодо проведеного остаточного розрахунку та не вчиняв дій з метою перевірки складових виплаченого йому грошового забезпечення. Лише у травні 2026 року представником позивача направлено відповідний адвокатський запит, після чого листом від 22.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 надала довідку про доходи та картки особового рахунку. Сам позивач пов`язує початок перебігу строку саме з цією датою. Однак, доказів існування з 20.01.2024 по травень 2026 року об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення ОСОБА_2 до фінансово-економічної служби, отримання грошового атестата або іншої інформації щодо проведених виплат, позивачем не надано. За таких обставин неявка самого позивача для одержання документа, передбаченого Правилами №280, та подальше невчинення ним понад два роки будьяких дій щодо отримання відомостей про проведений розрахунок не можуть визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Розглядаючи подане клопотання суд зазначає наступне.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, після 19.07.2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому початок перебігу строку звернення до суду варто рахувати з моменту, коли особа отримала письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд звертає увагу на постанову від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 у якій Верховний Суд дійшов висновку, що у разі якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання "письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого "письмового повідомлення", то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.
З метою отримання інформації про дату вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, яким в межах спірних правовідносин може слугувати грошовий атестат, суд в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку про необхідність витребування у відповідачів докази одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (грошовий атестат тощо).
На виконання вказаного військова частина НОМЕР_1 повідомила, що докази одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільнення (грошовий атестат тощо) у військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Необхідно наголосити, що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача із сумами, нарахованими та виплаченими йому при звільненні до травня 2026 року. Відтак, відсутні підстави вважати, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із моменту отримання "письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя Морська Галина Михайлівна