МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 р. № 400/10120/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54006,
про визнання протиправними та скасування постанов від 03.08.2026,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову від 03.08.2026 головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Віталія Підлепнюка, винесену під час виконавчого провадження № 81471008, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі № 400/11880/25, про накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (вул. Робоча, буд. 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ - 34993162) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову.
ІІ. Виклад позицій учасників справи
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 03.08.2026 у виконавчому провадженні №81471008 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі № 400/11880/25. Позивач стверджує, що невиконання ним рішення обумовлене поважними причинами. Так, на виконання телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 №760/15/22803 від 21.07.2026 «Алгоритм опрацювання документів щодо неоскарження рішень судів, виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям» 13.06.2026 позивачем відправлено комплект документів (матеріали справи та розрахунково-платіжні відомості) на погодження до забезпечуючого органу, а саме до військової частини НОМЕР_3 (через юридичне управління та фінансово-економічне управління). Станом на момент винесення Відповідачем постанови про накладення на Позивача штрафу відповіді щодо погодження або відмови у фінансуванні видатків від вищого органу військового управління на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило. З огляду на наведене , позивачем, на момент винесення оскаржуваної постанови, рішення суду було частково виконано та були вжиті всі залежні від нього передбачені нормативно-правовими актами України заходи для забезпечення повного виконання цього судового рішення.
У відзиві, в спростування підстав позову, відповідач зазначив, що державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження №81471008 пунктом 2 зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів а саме до 24.07.2026 включно. 31.07.2026 на електронну адресу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від ОСОБА_1 надійшла заява, зі змісту якої встановлено що станом на 31.07.2026 рішення боржником не виконано. 03.08.2026 державним виконавцем складено акт про те, що інформація та докази, які підтверджують виконання рішення боржником відсутні, як і інформація про причини невиконання рішення. Таким чином, на думку відповідача, військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду без поважних причин не виконано в установлений державним виконавцем строк, що є підставою для накладання штрафу на боржника.
ІІІ. Рух справи
Ухвалою від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху.
З огляду на усунення позивачем недоліків позову, суд ухвалою від 31.08.2026 відкрив провадження у справі, постановив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Суд встановив відповідачу десятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, витребував у відповідача належним чином завірені копії виконавчого провадження № 81471008. Вимоги ухвали від 31.08.2026 про витребування доказів відповідачем виконано.
Справу розглянуто в строк, з урахуванням періоду перебування судді Дерев`янко Л.Л. у щорічній відпустці з 07.09.2026 по 21.09.2026 відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду № 202-б від 17.08.2026.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №400/11880/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зокрема:
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 в періоди з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 залишено без змін.
На підставі рішення по справі №400/11880/25 19.03.2026 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 13.07.2026 відкрито виконавче провадження №81471008 з примусового виконання виконавчого листа №400/11880/25 від 19.03.2026.
Державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження №81471008 зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів а саме до 24.07.2026 включно.
Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)» від 13.07.2026 виконавчого провадження АСВП № 81471008 доставлена до електронного кабінету ЄСІТС та сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 13.07.2026.
31.07.2026 на електронну адресу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від ОСОБА_1 надійшла заява, що станом на 31.07.2026 рішення боржником не виконано.
03.08.2026 державним виконавцем складено акт, зі змісту якого вбачається, що до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформації та доказів, які підтверджують виконання рішення боржником не надано, повідомлення від боржника або стягувача про виконання рішення суду не надходили, інформація про причини невиконання рішення, відсутні.
03.08.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП №81471008 на боржника - Військову частину НОМЕР_1 у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 5100,00 грн.
Вважаючи протиправною постанову про стягнення штрафу позивач звернувся до суду
V. Джерела права і оцінка суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України ''Про виконавче провадження'' №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України ''Про виконавче провадження'' відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України ''Про виконавче провадження'' визначає вимоги до виконавчого документа.
Згідно зі статтею 5 Закону України ''Про виконавче провадження'' примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України ''Про виконавче провадження'' сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України ''Про виконавче провадження'' визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України ''Про виконавче провадження'' за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України ''Про виконавче провадження'' у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону України ''Про виконавче провадження'' встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За приписами статті 63 Закону України ''Про виконавче провадження'' за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України ''Про виконавче провадження'' у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи визначені норми Закону України ''Про виконавче провадження'' суд дійшов висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає, що підставою позову є твердження позивача про часткове виконання рішення суду, а саме направлення засобами СЕДО за вих.№1451/22/13360 від 13.06.2026 комплекту документів (матеріали справи та розрахунково-платіжні відомості) на погодження до забезпечуючого органу, а саме до військової частини НОМЕР_3 (через юридичне управління та фінансово-економічне управління). Позивач стверджує, що станом на момент винесення відповідачем спірної постанови відповіді щодо погодження або відмови у фінансуванні видатків від вищого органу військового управління на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило. За позицією позивача невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Оцінюючи доводи позивача, суд звертає увагу, що за виконавчим провадженням № 81471008 на позивача покладено обов`язок здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії. Такий перерахунок передбачає виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, матеріали справи містять докази виконання виконавчого листа лише в частині здійснення розрахунку належних ОСОБА_1 сум на виконання рішення суду.
Що стосується виконання рішення суду в частині виплати перерахованих сум, суд погоджується з позивачем, що фінансування військової частини здійснюється з дотриманням вимог бюджетного законодавства і виплати є можливими після збільшення відповідних бюджетних призначень.
Проте, позивачем не надано доказів вжиття достатніх заходів для отримання такого фінансування.
Так, позивачем надано докази звернення до військової частини НОМЕР_3 13.06.2026.
Позивач стверджує, що до 03.08.2026 відповідь від військової частини НОМЕР_3 не надходила. Водночас позивач не підтвердив, що ним з`ясовувались причин тривалого нерозгляду звернення військовою частиною НОМЕР_3 .
Також, позивачем не підтверджено, що в період після відкриття провадження у справі (13.07.2026) і до винесення спірної постанови (03.08.2026) ним було повідомлено державного виконавця про заходи, які здійснюються на виконання рішення суду, для оцінки їх органом виконання на предмет поважності.
Крім того суд зауважує, що зміст судового рішення передбачав досягнення конкретного результату, а саме фактичне отримання стягувачем належних йому грошових коштів, а не лише направлення звернень щодо фінансування.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату винесення постанов про накладення штрафу рішення суду у частині виплати перерахованого грошового забезпечення виконано не було, а стягувач належних сум не отримав.
Посилання позивача на відсутність достатнього бюджетного фінансування не може бути безумовною підставою для звільнення від обов`язку виконати судове рішення, оскільки питання планування, розподілу та отримання бюджетних асигнувань належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого боржника та не можуть покладатися на особу, право якої підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.
Суд враховує, що позивач є суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, на яку покладено обов`язок діяти добросовісно та забезпечувати належне виконання судових рішень, у тому числі шляхом своєчасного вжиття необхідних організаційних і фінансових заходів.
Саме по собі направлення запитів чи звернень щодо виділення коштів, за відсутності фактичного виконання рішення суду, не свідчить про належне виконання обов`язку, встановленого виконавчим документом, та не усуває наслідків невиконання рішення у встановлений строк.
Суд також бере до уваги, що рішення у даній справі стосувалося виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, тобто коштів, які мають соціальний характер та є джерелом матеріального забезпечення особи, а тому їх невиплата безпосередньо порушує майнові права стягувача.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 листопада 2025 року у справі №260/9788/23, відповідно до якої умовою для накладення штрафу у виконавчому провадженні є невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а поважними можуть визнаватися лише обставини, які об`єктивно унеможливили виконання рішення.
Також Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не може розглядатися як універсальна підстава для невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.
VII. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанови державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 03.08.2026 в виконавчому провадженні №81471008 та про відсутність підстав для задоволення позову.
В зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не здійснює розподіл заявлених позивачем судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54006 ЄДРПОУ 34993162) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев`янко