Справа № 420/38406/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у наступному:
- не закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, які сплили 27 лютого 2025 року, враховуючи те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася Відповідачем;
- не виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання мене у розшук - після закриття провадження в адміністративній справі стосовно без винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності;
- не направлення повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - після закриття провадження в адміністративній справі без винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити певні дії, а саме:
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, які спливли 27 лютого 2025 року, враховуючи те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася Відповідачем;
- виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання ОСОБА_1 у розшук;
- направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що інформація про дату початку розшуку позивача свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 виявив адміністративне правопорушення не пізніше 27.11.2024, а отже на момент подання заяви від 26.06.2025, відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю без винесення постанови та із скасуванням усіх прийнятих заходів. Оскільки відповідач направив до Відділу поліції звернення за № Е187509 від 27.11.2024, то з цього випливає, що провадження в адміністративній справі щодо нього було розпочате не пізніше 27.11.2024, тому через 3 місяці після відкриття провадження в адміністративній справі відповідач повинен був закрити провадження без складання протоколу, без винесення постанови, скасувавши своє звернення до органів поліції про його розшук. Проте, відповідачем таких дій не вчинено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року адміністративну справу № 420/38406/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії вирішено передати за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.05.2026 року адміністративну справу №420/38406/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, передано за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року, справу розподілено судді Самойлюк Г.П.
Ухвалою від 13.05.2026 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, в якому зазначено, що згідно з даними «Оберігу» ОСОБА_1 стоїть на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає призиву на військову службу під час мобілізації. У зв`язку з тим, що позивач не уточнив вчасно облікові дані (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано 26.11.2024 електронне подання до Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про розшук та доставлення до ТЦК та СП позивача. 06.12.2025 дане електронне подання було скасовано. Таким чином станом на сьогодні відсутній предмет спору. Також, засобами « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 26.12.2025 була сформована повістка №6269966, згідно якої громадянину ОСОБА_1 необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 29.01.2026 для уточнення даних.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Одеській області зі зверненням, в якому просив:
1. Надати інформацію щодо того, чи перебуває він, ОСОБА_1 , в статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;
2. Повідомити, яке саме адміністративне правопорушення є підставою для перебування його в статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;
3. Повідомити його, коли (дата) та на підставі чого інформацію щодо визнання його особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, було додано до відповідного реєстру, ведення якого здійснює Національна поліція.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 , відділом поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області повідомлено, що в ході перевірки повідомлення було встановлено, що інформація, яка вказана у зверненні, відділом поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП В Одеській області була завантажена до інформаційного порталу НПУ (ІП «Призовник» системи ІПНП «ЦУНАМІ» на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 за № Е 187509 від 27.11.2024. Вилучити видалити/знищити відомості відносно позивача з інформаційного порталу НПУ (П «Призовник» системи ІПНП «ЦУНАМІ» ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області можна тільки на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 . На даний час до ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області такого звернення не надходило.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив: 1. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (1991 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ч. 9 ст. 38, ст. 247 КУпАП). 2. Виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 (1991 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання ОСОБА_1 у розшук. 3. Направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (1991 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 14.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що перевіркою облікових даних, які наявні у електронній базі Реєстру (АГТС " ІНФОРМАЦІЯ_5 ") ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 15.08.2018 року. Також перевіркою встановлено, що 13.08.2018 року ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 , за результатами якої визнаний придатним. Так, згідно із приписами Глави 3 Розділу ІІ Положення №402 проводиться медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, і на особливий період. Абзацом 1 пункту 3.2. глави 3 розділу ІІ Положення №402 повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Відповідно до вище зазначеної норми Положення №402, ОСОБА_1 підлягав наступному переогляду 13.08.2023. Ураховуючи вищевикладене, з метою виключення відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та мобілізаційного законодавства запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 (кабінет №9), маючи при собі військово-обліковий документ, отримати направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, відповідно до вимог чинного законодавства, попередньо записавшись в електронну чергу на сайті Міністерства оборони України.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та його розшук протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію віл 21.10.1993 № 3543-ХП (далі Закон № 3543-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-ХП мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Стаття 22 Закону № 3543-ХП передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Серед іншого, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (частина третя статті 22 Закону № 3543-ХП).
За змістом частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХП призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022р., територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", «Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;
виконують інші функції відповідно до законодавства.
З матеріалів справи слідує, та не заперечується учасниками справи, що у зв`язку з тим, що позивач не уточнив вчасно облікові дані (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано 26.11.2024 електронне подання до Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про розшук та доставлення до ТЦК та СП позивача.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.07.2025 року, ОСОБА_1 13.08.2018 року пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 , за результатами якої визнаний придатним. Відповідно до норми Положення №402, ОСОБА_1 підлягав наступному переогляду 13.08.2023.
Відповідно до п.п. 3.2 глави 3 розділу 2 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України МОУ № 402 від 14.08.2008 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.
Однак, доказів проходження позивачем з 2018 р. повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби матеріали справи не містять, а позивач суду вказану інформацію не повідомляє.
Таким чином, оскільки з моменту проходження позивачем ВЛК 13.08.2018 р. минуло більш ніж п`ять років, суд встановив, що позивач не виконав належним чином свого військового обов`язку та не пройшов медичний огляд, як то передбачено Законом № 3543 та Порядком № 560, а тому доводи відповідача про порушення позивачем правил військового обліку є правомірними.
Статтею 1 Закону № 1951 визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1951 основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1951 держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
На підставі ч. 5 ст. 5 Закону № 1951 органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з ч. 8 ст. 5 Закону № 1951 визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону № 1951 органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1951 до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Таким чином, відомості в базі даних Реєстру поділяються на персональні дані та на службові дані.
На підставі п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1951 до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951 визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 1951 до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст.14 Закону № 1951 ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 1951 актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Аналіз наведених положень нормативно-правових актів свідчить, що відповідний орган ТЦК та СП є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення до нього даних, у тому числі й щодо порушення військовозобов`язаним правил військового обліку; звернення в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
У справі, що розглядається, спір стосується дій ТЦК та СП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) даних про порушення позивачем правил військового обліку та не закриття провадження.
Позивач заперечує правомірність таких дій відповідача, зокрема, з тих підстав, що провадження в адміністративній справі щодо нього було розпочате не пізніше 27.11.2024, тому через 3 місяці після відкриття провадження в адміністративній справі відповідач повинен був закрити провадження без складання протоколу, без винесення постанови, скасувавши своє звернення до органів поліції про його розшук. Проте, відповідачем таких дій не вчинено.
Проте суд вважає, що такі твердження позивача є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні вищенаведених положень законодавства.
Так, суд наголошує, що з огляду на приписи ст.6 Закону № 1951 в Реєстр вносяться, обробляються та зберігаються персональні дані та службові дані призовників, військовозобов`язаних, резервістів.
До персональних даних за приписами п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951 віднесені відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
У свою чергу, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1951 визначають, що до службових даних віднесені відомості про виконання особою військового обов`язку.
Отже, Законом № 1951 унормовано внесення до Реєстру даних, як про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, так і про виконання особою військового обов`язку, до якого, серед іншого, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 включено обов`язок дотримання правил військового обліку. Тобто, Закон № 1951 розрізняє такі дані між собою.
Суд звертає увагу, що в Реєстрі щодо позивача, ОСОБА_1 , наявна відмітка про порушення правил військового обліку, а не притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, підставою для внесення даних до Реєстру про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є складання відповідної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, на чому наголошує й позивач.
Проте, з огляду на вищенаведені положення законодавства, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності жодним чином не свідчить про дотримання особою (військовозобов`язаним) правил військового обліку. У даному випадку позивач безпідставно ототожнює між собою поняття "притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку" (тобто покладення на особу міри відповідальності за допущене порушення) та "порушення правил військового обліку" (тобто вчиненням дій/допущенням бездіяльності щодо дотримання покладеного на військовозобов`язаного військового обов`язку). Отже, достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення.
Суд звертає увагу, що на підставі матеріалів справи підтверджено порушення позивачем правил військового обліку в частині виконання обов`язку проходження позивачем ВЛК, оскільки з моменту останнього проходження позивачем ВЛК минуло більш ніж п`ять років. Вказаний факт не заперечується позивачем.
При цьому, є безпідставними посилання позивача на приписи статті 247 КУпАП, оскільки вказаною статтею врегульовано питання встановлення наявності обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, однак будь-яке провадження у справі про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, щодо позивача ініційоване не було. Питання дотримання строку накладення адміністративного стягнення підлягає дослідженню саме при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.
Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.
Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).
Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.
Судом встановлено, що відносно позивача не прийнято будь-якої постанови, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.
Позовні вимоги позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинити певні дії, а саме закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, які спливли 27 лютого 2025 року, враховуючи те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася Відповідачем, не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_10 є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.
Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.
З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.
В рамках даної справи, суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку "Резерв+" примітки Порушення правил військового обліку не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, суд зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження знаходження позивача у розшуку матеріали справи не містять.
Крім того, суд акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-ХІІ обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, не проходження ВЛК, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Тобто правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-ХІІ та Порядком № 1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210,210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.
Отже, відмітка в реєстрі або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі №420/29983/25.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7,8, 9, 10, 77, 90,139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.