РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 року м. Рівне №460/3870/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Вінницькій області щодо відмови у підготовці і направленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2025 рік (3028 грн.), на відповідний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2025 року; 2) зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Вінницькій області підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з врахуванням "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2025 рік (3028 грн.), на відповідний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2025 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає, що з 01.01.2025 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, повинні визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Умовами та розмірами оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025 із застосуванням зазначеного показника для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2025. Однак відповідач листом від 14.02.2025 № 23.1/07-29/301-25 повідомив про відсутність правових підстав для виготовлення та направлення такої довідки. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 460/3870/25, адміністративне провадження № К/990/23675/26, касаційну скаргу Територіального управління БЕБ у Вінницькій області задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наявності у позивача права на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із 01.01.2025.
Водночас суди не надали належної оцінки наявному в матеріалах справи поданню Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про призначення пенсії позивачу від 07.01.2025 № 1, оформленому після його звільнення зі служби 03.01.2025.
Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунку підлягають уже призначені пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб.
При цьому підвищення грошового забезпечення, яке відбулося до моменту призначення пенсії, саме собою не породжує права на її перерахунок. У такому випадку спір може стосуватися дій уповноваженого органу щодо формування документів для призначення пенсії або дій пенсійного органу щодо визначення її первинного розміру.
Касаційний суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували фактичних підстав позову, не встановили, яке саме право позивач вважає порушеним, та не визначили дійсного характеру спірних правовідносин.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на закріплений частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, який передбачає необхідність виявлення та витребування судом доказів із власної ініціативи.
З огляду на неповне встановлення обставин справи, що унеможливило її правильне вирішення, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд.
05.08.2026 адміністративна справа № 460/3870/25 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Комшелюк Т.О.
Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято до провадження судді Комшелюк Т.О. адміністративну справу № 460/3870/25.
Ухвалою суду від 20.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.
Під час нового розгляду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що після звільнення позивача 03.01.2025 ним оформлено грошовий атестат № 1, який містить відомості про фактично встановлені позивачу складові грошового забезпечення. На переконання відповідача, посадовий оклад позивача правомірно визначено із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн, установленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Крім того, відповідач наголосив, що зазначений показник протягом 2024 та 2025 років не змінювався, а тому підвищення посадових окладів відповідної категорії працівників із 01.01.2025 не відбулося. На підтвердження цих обставин до матеріалів справи надано штатні розписи за 2024 та 2025 роки, грошовий атестат позивача і витяги з наказів про проходження служби.
У додаткових поясненнях позивач зазначив, що станом на 01.01.2025 він продовжував проходити службу в БЕБ, а тому відповідач був зобов`язаний визначити розмір його грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн і відобразити відповідні суми в документах, оформлених у зв`язку зі звільненням. Позивач стверджує, що його вимога спрямована на приведення документів для пенсійного забезпечення у відповідність до вимог законодавства, а не лише на здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з подальшим підвищенням грошового забезпечення працівників БЕБ.
У запереченнях відповідач не погодився із зазначеними доводами та наполягав на відсутності правових підстав для оформлення довідки із застосуванням запропонованої позивачем розрахункової величини.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Із наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 від 04.11.2021 встановлено, що йому раніше було призначено пенсію за вислугу років у зв`язку з проходженням служби в органах Державної фіскальної служби України (номер пенсійної справи [номер приховано]).
Отже зазначені відомості підтверджують, що пенсію за вислугу років позивачу було призначено не пізніше 04.11.2021, тобто задовго до прийняття його на службу до Бюро економічної безпеки України. Тобто станом на 01.01.2025 позивач уже мав статус особи, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наказом Територіального управління БЕБ у Вінницькій області від 29.06.2024 № 19-к/ДСК позивача прийнято на службу до БЕБ та призначено з 02.07.2024 на посаду старшого детектива Управління детективів із стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ у Вінницькій області.
Посадовий оклад позивача відповідно до штатного розпису становив 45193грн на місяць.
Наказом Територіального управління БЕБ у Вінницькій області від 01.01.2025 № 2-к/ДСК позивача звільнено зі служби з 03.01.2025 за власним бажанням.
Станом на дату звільнення календарна вислуга років позивача становила 30 років 2 місяці 24 дні.
У зв`язку зі звільненням відповідач оформив грошовий атестат № 1, у якому зазначено такі встановлені позивачу складові грошового забезпечення: посадовий оклад 45193 грн, доплата за спеціальним званням 1400грн, надбавка за вислугу років у розмірі 50 відсотків 22596,50 грн.
Із наданих відповідачем штатних розписів на 2024 та 2025 роки встановлено, що посадовий оклад за посадою старшого детектива, яку обіймав позивач, в обох роках становив 45193 грн.
Отже посадовий оклад за відповідною посадою станом на 01.01.2025 порівняно з 2024 роком не змінився.
Після звільнення позивача відповідачем оформлено подання від 07.01.2025 № 1 для його пенсійного забезпечення.
Водночас наявність зазначеного подання не спростовує встановленого на підставі пенсійного посвідчення факту призначення позивачу пенсії за вислугу років ще у 2021 році.
Прийняття ж позивача на службу до БЕБ у 2024 році відбулося після призначення йому пенсії за попереднім місцем служби, а звернення за пенсійним забезпеченням після звільнення з БЕБ у січні 2025 року було пов`язане з наступним звільненням зі служби.
Із заяви представника позивача від 06.02.2025 встановлено, що останній просив відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025 із визначенням посадового окладу шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн на відповідний тарифний коефіцієнт для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2025.
Листом від 14.02.2025 № 23.1/07-29/301-25 відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення зазначеної довідки, оскільки з 01.01.2025 не відбулося підвищення грошового забезпечення відповідної категорії працівників БЕБ. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, залишився незмінним і становить 2102 грн.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду.
При цьому суд звертає увагу, що у прохальній частині поданої позивачем позовної заяви зазначено вимогу про виготовлення довідки станом на 01.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2025.
Доказів зміни зазначених позовних вимог у встановленому процесуальним законом порядку, уточнень позовної заяви чи заяви про виправлення описки у позовних вимогах, матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади пенсійного забезпечення осіб, які проходили службу в органах податкової міліції та Бюро економічної безпеки України, визначаються Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, призначаються та виплачуються після звільнення їх зі служби.
Частиною другою статті 2 Закону № 2262-XII передбачено, що в разі повторного прийняття пенсіонерів на службу, зокрема до Бюро економічної безпеки України, виплата раніше призначеної пенсії на час проходження служби припиняється. При наступному звільненні зі служби виплата пенсії здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Отже, передумовою застосування механізму, передбаченого частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII, є, по-перше, наявність уже призначеної за цим Законом пенсії, а по-друге - підвищення грошового забезпечення відповідної категорії осіб, яке відбулося після призначення такої пенсії та відповідно до закону є підставою для її перерахунку.
Саме на необхідність з`ясування цих обставин звернув увагу Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд.
На виконання вказівок суду касаційної інстанції судом під час нового розгляду встановлено, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу ще у 2021 році після звільнення зі служби в органах ДФС. Ця обставина підтверджується наявним у матеріалах справи пенсійним посвідченням, у якому також зазначено номер пенсійної справи позивача.
У 2024 році позивач був прийнятий на службу до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області, а 03.01.2025 звільнений зі служби.
Таким чином, на момент вступу на службу до БЕБ позивач уже мав статус особи, якій раніше була призначена пенсія за вислугу років за Законом № 2262-XII. Відтак правовідносини, що виникли після його подальшого звільнення зі служби, повинні оцінюватися з урахуванням того, що йдеться не про первинне виникнення права на пенсійне забезпечення, а про правові наслідки подальшого проходження служби особою, яка вже набула статусу пенсіонера за Законом № 2262-XII.
Разом з тим, визначальним для вирішення цього спору є безпосередній зміст заявлених позовних вимог.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов`язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, водночас визначивши розмір посадового окладу із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2025.
До ухвалення рішення у справі позивач зазначених позовних вимог у встановленому процесуальним законом порядку не змінював. Тому суд не вправі вирішувати питання про наявність у позивача права на довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025, оскільки така вимога предметом цього судового розгляду не є.
Так само зміст звернення позивача до відповідача, доводи учасників справи або їх подальше тлумачення предмета спору не можуть змінювати сформульований позивачем у позовній заяві предмет позову.
Оцінюючи заявлену вимогу саме в тому вигляді, в якому вона сформульована позивачем, суд зазначає таке.
Довідка про розмір грошового забезпечення, яка складається станом на певну календарну дату для цілей пенсійного забезпечення, повинна відображати розмір грошового забезпечення відповідної категорії осіб, визначений відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного саме на дату, станом на яку така довідка складається.
Отже, довідка станом на 01.01.2023 об`єктивно не може містити розміри складових грошового забезпечення, визначені шляхом застосування розрахункової величини, встановленої законом для іншої, майбутньої дати - 01.01.2025.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» регулює бюджетні правовідносини відповідного бюджетного періоду та встановлює розміри прожиткового мінімуму, що застосовуються у 2025 році. Його положення не змінюють ретроспективно показників, які були встановлені законодавством станом на 01.01.2023, та не створюють правових підстав для формування станом на 01.01.2023 довідки із застосуванням розрахункової величини, визначеної законодавцем для 2025 року.
Інше тлумачення фактично означало б одночасне використання в одному документі двох різних часових зрізів нормативного регулювання: довідка відображала б стан грошового забезпечення на 01.01.2023, але її розрахункові показники визначалися б за законодавством, чинним станом на 01.01.2025.
Ні Закон № 2262-XII, ні інші норми законодавства, якими врегульовано порядок визначення грошового забезпечення та перерахунку пенсій, такого механізму не передбачають.
При цьому суд не заперечує, що зміна в подальшому розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб за наявності визначених законом умов може мати значення для перерахунку вже призначеної пенсії. Однак у такому разі предметом відповідної довідки має бути розмір грошового забезпечення, визначений станом на дату, на яку настало відповідне підвищення, а не розмір грошового забезпечення на попередню дату із застосуванням показників майбутнього періоду.
Таким чином, навіть за умови наявності у позивача статусу пенсіонера за Законом № 2262-XII з 2021 року сама по собі ця обставина не створює для відповідача обов`язку складати довідку станом на 01.01.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2025.
Окремо суд враховує, що позивач був прийнятий на службу до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області лише у 2024 році та звільнений 03.01.2025. Після його звільнення відповідачем було оформлено грошовий атестат № 1.
Зазначені обставини додатково свідчать про необхідність чіткого розмежування грошового забезпечення позивача за період його фактичного проходження служби в БЕБ та довідки, яка може бути складена для цілей перерахунку вже призначеної пенсії станом на відповідну дату.
Водночас суд не надає оцінки тому, чи має позивач право вимагати від відповідача довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2025 або на іншу дату, оскільки відповідна вимога у цій справі не заявлена, а вирішення такого питання виходило б за межі предмета позову.
Посилання сторін на те, який саме розмір прожиткового мінімуму - 2102грн чи 3028грн повинен застосовуватися для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, не змінюють наведеного висновку суду, оскільки заявлена позивачем вимога передбачає застосування показника, встановленого для 2025 року, при формуванні довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023.
Тобто вирішальним для цього спору є не абстрактне визначення належної розрахункової величини станом на 01.01.2025, а відсутність правових підстав для застосування показника одного календарного періоду при визначенні грошового забезпечення станом на інший, попередній календарний період.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача у вчиненні дій у тому обсязі та спосіб, яких вимагає позивач у цій справі, не порушує права позивача, а заявлена похідна вимога про зобов`язання відповідача підготувати та направити відповідну довідку задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вище викладене в його сукупності суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, тому позовна заява до задоволення не підлягає.
Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Територіальне управління БЕБ у Вінницькій області (пл. Привокзальна, 36, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001, ЄДРПОУ/РНОКПП 45303399)
Суддя Т.О. Комшелюк