РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 року м. Рівне №460/21506/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172050007422 від 24.10.2025 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити і виплачувати ОСОБА_2 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня виникнення права на призначення пенсії.
Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 27.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/21506/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №302 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/21506/25 визначено суддю Друзенко Н.В.
Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №460/21506/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на тому, що вона має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з народження і до 27.06.1990 проживала у с.Старий Чорторийськ (нині - с. Чарторийськ) Волинської області, а з 18.10.1996 проживає у с. Полиці Рівненської області, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення. 16.10.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.10.2025 №172050007422 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності підтвердження проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом не менше трьох років. З огляду на наведене, позивач вважає таку відмову протиправною та стверджує про наявність у неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що підстави для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні. Вказує, що за результатами розгляду поданих позивачем документів підтверджений період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 30 років 10 місяців 3 дні, у тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 2 місяці 2 дні. Зазначає, що необхідною умовою для зниження пенсійного віку на 3 роки є проживання або робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, тоді як наданими позивачем документами такого періоду не підтверджено. З огляду на наведене, відповідач вважає рішення від 24.10.2025 №172050007422 про відмову у призначенні пенсії прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від народження була зареєстрована та постійно проживала до 27.06.1990 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 16.06.2025 №441. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с. Старий Чорторийськ віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 18.10.1996 та по даний час позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 18.06.2025 №409. Відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с. Полиці також віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , повторно виданим 19.05.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією замість посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
16.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На дату звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 54 роки 3 місяці 15 днів, а страховий стаж - 28 років 3 місяці 21 день.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача від 16.10.2025 передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 24.10.2025 №172050007422 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається зі змісту рішення від 24.10.2025 №172050007422, пенсійним органом визначено, що загальний період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 30 років 10 місяців 3 дні, у тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 2 місяці 2 дні.
Згідно з повідомленням про відмову у призначенні пенсії, підставою для прийняття вказаного рішення зазначено відсутність підтвердження факту проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом не менше трьох років.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.10.2025 №172050007422 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Таким чином, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту 2 статті 55 Закону №796-XII, є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або ж у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту пункту другого статті 55 Закону №796-XII, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіоекологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Оскільки, пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796-XII, то період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №556/1172/17.
Так, за правилами частини другої статті 55 Закону №796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Позивачем визначено підставу зниження пенсійного віку - проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, при цьому для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності.
Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Також, суд наголошує, що Порядком №22-1 чітко визначено, що для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання (щодо декларування та реєстрації місця проживання) та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Тобто, документами, які підтверджують періоди проживання є саме довідка органу місцевого самоврядування (або ж відомості про декларування та реєстрації місця проживання).
Отже, орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ має враховувати періоди проживання особи на території зон радіоактивного забруднення, які вказані в довідці органу місцевого самоврядування.
Водночас, дані трудової книжки (дані про роботу або навчання) не підтверджують відомості про період(и) проживання особи у забрудненій зоні, а підтверджують саме період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення.
Порядком №22-1 не передбачено, що для підтвердження періодів проживання у відповідній зоні, обов`язковою умовою є наявність трудової книжки.
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей у наданих особою документах, орган, що призначає пенсію, вправі проводити перевірки, однак не наділений повноваженнями на власний розсуд зараховувати чи не зараховувати періоди проживання, які зазначені в довідці органу місцевого самоврядування.
Суд, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, дослідивши подані до матеріалів справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, виходить із такого.
Судовим розглядом встановлено, що Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та постійно проживала до 27.06.1990 у с. Старий Чорторийськ (нині - с. Чарторийськ) Маневицького (нині - Камінь-Каширського) району Волинської області, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 16.06.2025 №441.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с. Старий Чорторийськ віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач на момент аварії на Чорнобильській АЕС - 26.04.1986 - постійно проживала у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, та продовжувала проживати у ньому як у період до 31.07.1986, так і після цієї дати - до 27.06.1990.
Зазначена обставина має визначальне значення для правильного вирішення спору.
Так, оскільки ОСОБА_2 постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986, вона належить до тієї категорії осіб, яким початкова величина зниження пенсійного віку на три роки надається незалежно від тривалості проживання у зазначеній зоні протягом цього періоду.
За таких обставин висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відсутність у позивача права на зниження пенсійного віку у зв`язку з тим, що станом на 01.01.1993 підтверджений період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить лише 2 роки 2 місяці 2 дні, ґрунтується на неправильному застосуванні положень статті 55 Закону №796-XII.
Суд звертає увагу, що встановлена цією нормою умова щодо проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом не менше трьох років не може застосовуватися без урахування спеціального правила, встановленого для осіб, які проживали або працювали у такій зоні безпосередньо з моменту аварії по 31.07.1986.
Інше тлумачення фактично нівелювало б передбачене законодавцем застереження про надання початкової величини зниження пенсійного віку особам, які проживали або працювали у відповідній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 18.10.1996 та по даний час позивач проживає у с. Полиці Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, яке також відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 18.06.2025 №409.
Самим відповідачем в оскаржуваному рішенні визначено загальну тривалість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення - 30 років 10 місяців 3 дні.
Отже, позивач має право не лише на початкове зниження пенсійного віку на три роки, а й, з огляду на загальну тривалість її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, на додаткове зниження пенсійного віку на один рік за кожні два роки такого проживання, у межах установленого статтею 55 Закону №796-XII максимального зниження пенсійного віку - не більше шести років.
Судом також встановлено, що 19.05.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією ОСОБА_2 повторно видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), замість посвідчення серії НОМЕР_2 .
Наявність у позивача відповідного статусу пенсійним органом не заперечується.
При цьому посвідчення громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтверджує відповідний статус особи, тоді як для вирішення питання про конкретний розмір зниження пенсійного віку підлягають дослідженню тривалість та періоди проживання або роботи на території відповідної зони радіоактивного забруднення.
16.10.2025 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII. На дату звернення її вік становив 54 роки 3 місяці 15 днів, а страховий стаж - 28 років 3 місяці 21 день, що відповідачами не заперечується.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 2025 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Водночас частиною другою статті 55 Закону №796-XII встановлено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком призначаються із зменшенням страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Оскільки позивач має право на зниження пенсійного віку на шість років, необхідний для неї страховий стаж у 2025 році становить 26 років (32 роки - 6 років).
Наявний у ОСОБА_2 на дату звернення страховий стаж тривалістю 28 років 3 місяці 21 день перевищує необхідну для призначення такої пенсії тривалість.
Таким чином, на момент звернення до пенсійного органу 16.10.2025 позивач досягла віку, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років, мала необхідний страховий стаж, відповідний статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та документально підтверджену необхідну тривалість проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Поряд із цим, суд враховує, що при вирішенні питання про призначення пенсії пенсійний орган зобов`язаний надати належну оцінку всім поданим особою документам та встановити всі юридично значимі обставини, а не обмежуватися формальним визначенням окремого періоду проживання без урахування особливостей правового регулювання, установлених статтею 55 Закону №796-XII.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У спірних правовідносинах відповідач не довів наявності правових підстав для неврахування тієї обставини, що позивач постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення безпосередньо з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та станом на 31.07.1986, а загальна тривалість її проживання у такій зоні, за розрахунком самого пенсійного органу, становить 30 років 10 місяців 3 дні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.10.2025 №172050007422 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII прийняте без належного врахування всіх юридично значимих обставин та положень законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача відповідного статусу, необхідну тривалість проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, досягнення відповідного віку та наявність необхідного страхового стажу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_2 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 16.10.2025 - дати звернення із заявою про її призначення.
Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки за встановлених у цій справі обставин усі передбачені законом умови для призначення позивачу відповідної пенсії підтверджені, а суб`єкт владних повноважень не наділений правом обирати між декількома правомірними варіантами поведінки у разі наявності в особи встановленого законом права на пенсійне забезпечення. Аналогічний підхід щодо можливості зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за умови встановлення судом усіх юридично значимих обставин відображений і в наданих суду матеріалах.
За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.
Тобто виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд з метою повного захисту таких прав, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172050007422 від 24.10.2025 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити ОСОБА_2 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16.10.2025 - дня звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії. Що стосується виплати пенсії, то лише такий обов`язок належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172050007422 від 24.10.2025 щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_2 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16.10.2025.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області виплачувати ОСОБА_2 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл.,10003, ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341)
Суддя Н.В. Друзенко