Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
23.09.2026 № 520/14248/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ОСОБА_2 в листі ГУНП в Харківській області №237212 -2026 від 15.05.2026 (1335013) щодо розгляду вимоги про відшкодування шкоди від "07" березня 2026 р. у відповідності до п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996р. № 6/5/3/41;
- зобов`язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування шкоди від "29" квітня 2026 р. у відповідності до п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996р. № 6/5/3/41;
- стягнути з ГУНП в Харківській області моральну шкоду, що полягає у позбавленні права на розгляд вимоги, та відриві від звичних занять, у розмірі 60000 грн.
Ухвалою суду від 04.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн; обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення; документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн; клопотання про залучення до участі в справі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якості третьої особи з обґрунтуванням, яким чином судове рішення в даній справі може вплинути на права та обов`язки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/14248/26 скасовано.
Справу № 520/14248/26 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2026 вказана справа передана на розгляд судді Панова М.М.
Ухвалою суду від 13.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зі змісту частини першої статті 5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовим спором є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою або судом, визначено статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Вказані положення кореспондуються із нормами, наведеними у частині першій статті 1 Закону №266/94-ВР.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України (в інших випадках заподіяння шкоди цими органами) діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас цими нормами не заперечується обов`язковості наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи посадової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії органу державної влади чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і доведення наявності цих умов лежить на позивачеві, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Порядок застосування та реалізація вказаних вище норм Цивільного кодексу України у відносинах щодо відшкодування майнової шкоди, в тому числі завданої органом державної влади, зокрема, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду або органом державної влади при виконанні ними своїх повноважень наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 (справа №755/13879/16-ц), 20.09.2018 (справа № 686/23731/15-ц), 22.04.2019 (справа №236/893/17).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи наведені норми у взаємозв`язку з характером спірних правовідносин, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду заяви від 29.04.2026 та зобов`язання повторно розглянути її відповідно до пункту 12 Положення №6/5/3/41 спрямовані на реалізацію права позивача на відшкодування шкоди, завданої неповерненням майна, вилученого в межах кримінального провадження.
Адміністративні суди, можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Беручи до уваги, що вимоги позивача за своїм змістом і метою є вимогами про стягнення шкоди і непов`язані з вимогами вирішити публічно-правовий спір, їхній розгляд адміністративним судом неможливий.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах було викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2018 у справі № 826/2004/18, від 05.12.2018 у справі № 803/980/17, у постановах від 12.05.2022 у справі №420/6424/18 та від 13.02.2020 у справі №500/2395/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду заяви та зобов`язання повторно її розглянути не становлять самостійний публічно-правовий спір. Такі вимоги безпосередньо пов`язані з наміром позивача отримати відшкодування шкоди, завданої неповерненням майна, вилученого в межах кримінального провадження, а тому мають похідний характер від приватноправових вимог про відшкодування шкоди.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин справа №520/14248/26 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому наявні передбачені КАС України підстави для закриття провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд роз`яснює позивачу його право звернутись до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства для вирішення цього спору.
Керуючись ст.ст. 47, 189, 194, 238, 241, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя М.М.Панов