Справа № 504/1236/26
Номер провадження 2/504/2921/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2026 с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.,
секретаря судового засідання Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
23.03.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором №56295682 від 16.12.2021 року у розмірі 17020,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Ухвалою суду від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.
В судове засідання, призначене на 15.09.2026 року представник позивача Міньковська А.В. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, однак в позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи у її відсутність та не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Крім того, 14.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача Куриліної В.В. про розгляд справи без її участі, в якій вона просила задовольнити позов в повному обсязі, з підстав викладених у ньому.
В судове засідання призначене на 15.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке містить особистий підпис відповідача, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Відтак, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
.Судом встановлено, що 16.12.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «ІРБІС» договір про надання фінансового кредиту №56295682, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 4 600,00 грн.
Згідно договору строк кредитування - 90 днів, процентна ставка - 3,00% в день (фіксована).
Згідно додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №56295682 від 16.12.2021 року - загальна вартість кредиту складає 17 020 грн, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 112705.22%.
Згідно довідки про ідентифікацію даний договір підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 349507.
В день укладення вказаного договору, тобто, 16.12.2021 року, відповідачу було здійснено переказ грошових коштів на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , в сумі 4 600,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024114133 від 24.10.2025 року.
.Відповідно до п. 4.2. кредитного договору №56295682, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 16.03.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.
Як вбачається з розрахунку суми заборгованості ТОВ «ФК «ІРБІС» станом на 16.03.2022 року за договором №56295682 від 16.12.2021 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17 020,00грн, з яких: 4600,00 грн.. заборгованість за тілом кредиту; 12 420 грн заборгованість за відсотками.
01.09.2025 р. між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС» укладено договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру права вимоги до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 р. ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 17 020,00 грн, з яких: 4600,00 грн, заборгованість за тілом кредиту; 12 420 грн заборгованість за відсотками.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «ІРБІС»», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 17 020,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) в розмірі 4 600,00 грн та 12 420 грн заборгованість за відсотками. Зважаючи на викладене, у даному випадку, визначений «ФК «ІРБІС»» у кредитному договорі розмір процентів (3% за кожен день, тобто 112705.22% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 3.2. договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.
Аналогічний висновок міститься у Постановах Одеського апеляційного суду по справі № 521/17354/24 від 22.07.2025, по справі № 521/14697/23 від 15.04.2025, по справі № 498/765/23 від 15.04.2025, по справі № 499/506/25 від 10.02.2026.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 2,5 разів перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року, справа № 679/1103/23.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 4 600,00 грн.
Отже, з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9 200 грн, із розрахунку 4 600 грн тіла кредиту, 4 600 грн відсотків за користування кредитом.
Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 5 500,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, додатковою угодою №56295682 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 з детальним описом наданих послуг. Доказів оплати зазначених послуг матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «ФК» ПОЗИКА» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
Отже, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» ПОЗИКА» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем надано копію платіжної інструкції № 56295682 від 03.03.2026 року про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 9 200 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 54,05 відсотків, відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 45,95 відсотків, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню становить 1 439,03 грн.
Керуючись ст.ст.526,1048,1050,1054,1056-1 ЦК України та ст.ст.81,89,128-130,133,137,141, ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Позика» в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Позика» (ЄДРПОУ: 39493634, 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованості за договором №56295682 від 16.12.2021 року у розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) гривень, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 600 грн, заборгованості прострочених платежів по процентах - 4 600 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Позика» (ЄДРПОУ: 39493634, 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) понесені судові витрати у розмірі 1 439 (тисяча чотириста тридцять дев`ять) гривень 03 (три) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення до суду апеляційної інстанції.
Суддя : Литвинюк А. В.