Справа № 521/9997/24
Номер провадження № 6/521/1230/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі №219, в місті Одеса цивільну справу за поданням головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Цуркан І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цуркан І.І. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на примусовому виконанні у Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України головного державного виконавця Цуркан І.І. знаходиться виконавче провадження 77640697 з виконання виконавчого листа № 521/9997/24 виданим 20.03.2025 Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 ан користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 121364 гривень та витрати за послуги судового експерта в розмірі 4000 гривень, моральна шкода в розмірі 2000 гривень.
Заявник, посилаючись на здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду, вважає за доцільне застосувати до боржника такий захід впливу, як тимчасове обмеження виїзду за межі України.
Після надходження справи до Хаджибейського районного суду міста Одеси, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейськогорайонного судуміста Одесивід 31.08.2026 року подання призначено до розгляду.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали подання, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні данного подання з таких підстав.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Таке право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно положень п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Одночасно, відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді закордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.
За загальним правилом під час розгляду питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
Одночасно необхідно враховувати, що під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні непереборні обставини.
Розглядаючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням Європейський суд з прав людини у справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria) рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03) визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування.
Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати трьом критеріям:
- ґрунтуватися на національному законі;
- переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч 3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції;
- відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.
У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга №41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України головного державного виконавця Цуркан І.І. знаходиться виконавче провадження 77640697 з виконання виконавчого листа № 521/9997/24 виданим 20.03.2025 Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 ан користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 121364 гривень та витрати за послуги судового експерта в розмірі 4000 гривень, моральна шкода в розмірі 2000 гривень.
Державним виконавцем 27.03.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.
Наявні в матеріалах подання, постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів не є тими достатніми доказами, які можуть свідчити про факт ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду.
Суд, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, має з`ясувати чи дійсно боржник свідомо ухилявся від виконання зобов`язань.
Сам по собі факт існування у боржника заборгованості по зобов`язанню перед стягувачем не є підставою для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є оціночним поняттям і доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює питання встановлення тимчасового обмеження у виїзді за межі України.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України 13.03.2026 повідомлено про те, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , неодноразово перетинала державний кордон України.
За повідомленням Державною прикордонною службою України від 13.03.2026, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_2 , ПІБ боржника латинськими літерами GLINBERG ANISIA).
Водночас сам по собі факт невиконання судового рішення, відсутність можливості звернення стягнення на певний вид доходу боржника, а також неодноразовий перетин ним державного кордону та наявність паспорта для виїзду за кордон не свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду.
Доказів того, що боржниця, маючи реальну можливість виконати рішення, умисно не вчиняє дій щодо його виконання, приховує майно чи доходи, відмовляється від виконання законних вимог державного виконавця, вчиняє дії з метою унеможливлення виконання рішення або має намір виїхати за межі України саме з метою ухилення від виконання зобов`язань, суду не надано.
При цьому наведене державним виконавцем посилання на неодноразовий перетин боржницею державного кордону України не містить відомостей про мету таких виїздів та не підтверджує їх зв`язку з невиконанням рішення суду.
Ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Суд, оцінюючи наведені державним виконавцем обставини, доходить висновку, що сам по собі факт неодноразового перетину боржником державного кордону України та наявність у неї закордонного паспорта для виїзду за кордон не свідчить про ухилення від виконання судового рішення, оскільки доказів того, що такі виїзди були зумовлені саме наміром уникнути виконання рішення, а також доказів свідомого невиконання боржником покладеного на нього обов`язку чи приховування ним майна, доходів або вчинення інших дій, спрямованих на перешкоджання виконанню рішення, державним виконавцем не наведено; при цьому невиконання рішення саме по собі не є тотожним ухиленню від його виконання, а в поданні має бути наведено конкретні обставини та належні докази, які підтверджують свідоме ухилення боржника від виконання рішення. За таких обставин зазначені у поданні відомості про перетин державного кордону та наявність закордонного паспорта не є достатніми для застосування до боржника виняткового заходу у вигляді тимчасового обмеження права виїзду за межі України, у зв`язку з чим у задоволенні подання державного виконавця слід відмовити.
Керуючись ст.33 Конституції України, ст.441 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
УХВАЛИВ:
Подання головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Цуркан І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2026 року
Суддя: О.С. Леонов