Судові рішення

Рішення № 139986211 у справі № 521/12781/26 від 23.09.2026

Рішення від 23.09.2026 у цивільній справі № 521/12781/26 (категорія «Про розірвання шлюбу»). Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси, суддя Ганошенко С. А.

Справа№ 521/12781/26
СудХаджибейський районний суд міста Одеси
СуддяГаношенко С. А.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро розірвання шлюбу
Дата ухвалення23.09.2026
Надійшло до реєстру24.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139986211

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа № 521/12781/26

Номер провадження № 2/521/8573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд у складі:

головуючого судді - Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання - Папінян В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.07.2026 року звернулась до Хаджибейського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді від 24.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі у порядку ст. 279 ЦПК (без виклику сторін).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 02 травня 2025 року у Хаджибейському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 502 від 02.05.2025 року, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.05.2025 року.

Від шлюбу подружжя спільних дітей не має.

На даний час позивач та відповідачка фактично припинили проживання однією сім`єю та не ведуть спільне господарство. Сторони більше не мають спільної мети та інтересів, не підтримують дружніх стосунків та по суті є чужими людьми. Ініціатива припинення сімейних відносин є спільною, сторони добровільно дійшли згоди про неможливість подальшого спільного життя та необхідність розірвання шлюбу.

З урахуванням зазначеного, позивач зазначає що подальше спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність спільних інтересів на життя, між подружжям втрачено взаєморозуміння, почуття любові один до одного, спільне господарство сторони не ведуть, шлюб набув формальних ознак. Вважає, що з відповідачкою шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом надсилання поштового повідомлення, яке він отримав.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом надсилання поштового повідомлення, яке він отримав 15.08.2026 року, відзиву не надіслав, заяв та клопотань не надходило.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що що 02 травня 2025 року у Хаджибейському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 502 від 02.05.2025 року, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.05.2025 року.

Від шлюбу подружжя спільних дітей не має.

На даний час позивач та відповідачка фактично припинили проживання однією сім`єю та не ведуть спільне господарство. Сторони більше не мають спільної мети та інтересів, не підтримують дружніх стосунків та по суті є чужими людьми. Ініціатива припинення сімейних відносин є спільною, сторони добровільно дійшли згоди про неможливість подальшого спільного життя та необхідність розірвання шлюбу.

З урахуванням зазначеного, позивач зазначає що подальше спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність спільних інтересів на життя, між подружжям втрачено взаєморозуміння, почуття любові один до одного, спільне господарство сторони не ведуть, шлюб набув формальних ознак. Вважає, що з відповідачкою шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

Однією сім`єю подружжя не проживає, фактичні шлюбні відносини припинені, спільне домогосподарство не ведеться.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.

Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами немає, примирення між сторонами неможливе.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв`язку з чим, є неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність такого стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 1-12, 13, 76-80, 81, 89, 210, ст. ст. 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 275, 354, ЦПК України; ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Хаджибейському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис за № 502 від 02.05.2025 року, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.05.2025 року - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 23.09.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
24.07.2026 Ухвала № 138478168 без тексту Хаджибейський районний суд міста Одеси