ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/340/26
(суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/340/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 15 січня 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 30.05.2025 у подвійному розмірі;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 30.05.2025 у подвійному розмірі, починаючи з 16.10.2025.
Позовну мотивовано тим, що під час призначення позивачу пенсії відповідачем не було зараховано до стажу її роботи періоди роботи з 01.01.2004 по 30.06.2025 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 30.10.2025 відповідач відмовив позивачу у здійсненні відповідного перерахунку, зазначивши, про відсутність підстав для зарахування до її страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено.
Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 30.05.2025 у подвійному розмірі.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 30.05.2025 у подвійному розмірі, починаючи з 16.10.2025.
Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду з 01.01.2004 по 30.05.2025 трудової діяльності до страхового стажу у подвійному розмірі, оскільки за правилами ст.60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у такому закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, що відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 30.05.2025, правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», отже періоди роботи позивача після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області 20.10.2000.
Згідно з рішенням відповідача від 02.08.2018 № 923170143197 ОСОБА_1 з 01.07.2018 призначено пенсію за віком.
Позивачем 16.10.2025 подано на адресу відповідача заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 08.10.2025 № 330, з зарахуванням періоду з 12.12.2002 по 22.06.2025 у подвійному розмірі у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 21.11.2025 № 22940-22601/Г-02/8-0800/25 відповідач повідомив позивачку про те, що період роботи її в КУ «Обласна психіатрична лікарня» відповідно до записів трудової книжки зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі за правилами ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, а період з 01.01.2004 по 31.05.2017 було обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб зараховано в одинарному розмірі згідно із Законом № 1058.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Приписами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із записі трудової книжки ОСОБА_1 від 14.08.1981 серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що позивач у спірний період:
- 12.12.2002 прийнята на посаду молодшої медичної сестри санітарки на 0,25 ставки та молодшої медичної сестри - ванниці на 0,75 ставки в 2 відділення КУ «Обласна психіатрична лікарня» (запис № 11);
- 01.03.2006 переведена на посаду молодшої сестри медичної (санітарка-палатна) на 0,75 ставки та на 0,25 ставки молодшої сестри медичної (санітарки - ванниці) 2-го чоловічого психіатричного відділення КУ «Обласна психіатрична лікарня» (запис № 12);
- 01.05.2010 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 2-го психіатричного чоловічого відділення КУ «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (запис № 16);
- 01.04.2020 переведена на 0,75 ставки молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 2-го психіатричного чоловічого відділення КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (запис № 23);
- 01.04.2024 переведена на 1,0 ставки молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 2-го психіатричного чоловічого відділення КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (запис № 24);
- 30.06.2025 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України з КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради.
Згідно з наявним в матеріалах пенсійної справи розрахунком Форми РС - право ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи з 12.12.2002 по 31.12.2003 у подвійному розмірі, а за період з 01.01.2024 в одинарному розмірі.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII та статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я та робота в закладах з надання психіатричної допомоги, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, що стосується посилань відповідача 2 на те, що оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі, то суд вважає їх безпідставними, оскільки редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції суд, щодо наявності у позивача права на зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 30.05.2025 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо доводів відповідача про те, що заява позивача не відповідає встановленій до додатку 1 Порядку № 22-1 формі, а тому не підлягає розгляду суб`єктом владних повноважень слід зазначити наступне.
Європейська соціальна хартія (European Social Charter) (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. На підставі аналізу статей 8, 9, 44 та 45 Закону № 1058-IV, а також положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1, затвердженого постановою правління ПФУ на виконання положень Закону № 1058-IV, Верховний Суд вказав, що заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо подається безпосередньо заявником до територіального органу ПФУ або через вебпортал електронних послуг ПФУ, або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 липня 2015 року № 13-1.
Отже в Україні нормативно визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій, а рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, суд враховую те, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є саме суть (зміст) заяви фізичної особи, що об`єктивно дає змогу оцінити намір заявника, враховуючи, зокрема додані до заяви документи, які подаються саме при перерахунку пенсії.
Таким чином, враховуючи, що заява позивача є заявою про перерахунок пенсії, та відповідач у своїй відповіді не зазначав, що зміст заяви не є зрозумілим та не дає можливості оцінити намір заявника, вважає помилковими висновки відповідача стосовно відсутності підстав для здійснення її розгляду та її розгляду в порядку розгляду звернень громадян.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що має місце протиправна бездіяльність органу пенсійного фонду, що полягає у відмові позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.
Відносно доводів відповідача, які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/340/26 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва