СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11544/26
пр. № 2-о/759/367/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Красовській В.В.,
за участі представника заявниці - адвоката Бурдужі А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про встановлення факту реєстрації на праві власності будинку,
ВСТАНОВИВ:
29.04.2026 адвокат Бурдужа А.В., діючи в інтересах заявниці ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаною заявою, в якій просить встановити факт, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №[номер приховано]:03:000:0009, належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 20.04.1992 року будинок, зареєстрований в реєстрі за №119 загальною площею 69.8 м.кв., житловою площею 38.6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований у виконавчому комітеті Первомайської сільської ради 20.04.1992 року та у Донецькому бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу за №147 від 07.05.1992 року.
Дану заяву адвокат обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу 20.04.1992 року заявниця придбала у власність будинок по АДРЕСА_2 . Вказаний договір було зареєстровано у виконавчому комітеті Первомайської сільради 20.04.1992 та зроблено відповідний запис у реєстровій книзі №147 від 07.05.1992 року. У той же час, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №137299 остання належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайської сільради від 14.12.2004 №179/ХІV-IV, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 24.02.2005 року. Згідно з відомостями технічного паспорту у вказаному будинку зареєстровані заявниця та ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Вказаний технічний паспорт належить саме заявниці та був виготовлений 05.09.1992 року. отже, право власності заявниці було посвідчено відповідно до вимог закону, який діяв на момент виникнення правовідносин.
Будинок знаходиться на тимчасово-окупованій території, отримати відомості із Донецького БТІ реєстратору не вдалося, а тому реєстратором було відмовлено у видачі витягу із реєстру речових прав на нерухоме майно та внесення відповідних даних заявниці як власниці будинку до реєстру. Під час підготовки реєстратором рішення про відмову здійснено аналіз даних реєстрів, з яких не вбачалося, що саме ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вказує представник заявниці, спір про право у даному випадку відсутній, право власності вже набуте на підставі договору купівлі-продажу будинку у 1992 року, а сама реєстрація будинку в БТІ підтверджується реєстраційним написом в БТІ та договором купівлі-продажу від 20.04.1992, в якому зазначено що договір підлягає реєстрації в виконавчому комітеті та в БТІ, що в подальшому і було зроблено. Відсутність довідки з БТІ про реєстрацію будинку станом на 2026 рік стало підставою звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи той факт, що будинок знаходиться на окупованій території та з метою приведення в належний стан документів та можливості в подальшому розпоряджатись майном виникла необхідність встановити юридичний факт. Жодна угода, а також отримання компенсації не відбувається до тих пір, поки відомості про нерухоме майно не будуть внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Навіть отримати витяг з ЄДРРП на нерухоме майно немає змоги, бо довідка з БТІ-відсутня. Зважаючи на те, що отримати відповідну інформацію наразі неможливо, оскільки до 01.01.2013 документація велася БТІ у паперовій формі, а наразі територія Ясинуватського району Донецької області є тимчасово-окупованою територію України, то заявниця змушена звертатися до суду із даною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою від 04.05.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку окремого провадження.
Представник заявниці - адвокат Бурдужа А.В. у судовому засіданні просить задовольнити заяву, вказуючи на те, що до заяви долучені докази, які беззаперечно підтверджують факт належності ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який наразі розташований на тимчасово-окупованій території України. Підтвердити факт здійснення заявницею реєстрації вказаного будинку неможливо з огляду на перебування повноважного БТІ на ТОТ, а тому єдиним можливим варіантом є саме встановлення такого факту судом.
Заінтересована особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про розгляд заяви, до суду не прибула, жодних заяв чи клопотань, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не надходило.
Суд, заслухавши позицію представника заявниці, взявши до уваги доводи заяви про встановлення факту державної реєстрації шлюбу, а також оцінивши долучені до неї докази, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, ніж, перелік яких наведено у частині першій даної статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
29.04.2026 адвокат Бурдужа А.В., діючи в інтересах заявниці ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №[номер приховано]:03:000:0009, належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 20.04.1992 року будинок, зареєстрований в реєстрі за №119 загальною площею 69.8 м.кв., житловою площею 38.6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований у виконавчому комітеті Первомайської сільської ради 20.04.1992 року та у Донецькому бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу за №147 від 07.05.1992 року.
На підтвердження викладених у заяві тверджень та обґрунтованість заявленої вимоги представник заявниці надала суду:
- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №137299 від 24.02.2005, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайської сільської ради від 14.12.2004 №179/ХІV/IV є власником земельної ділянки площею 0,1951 га, з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т. 1 а.с. 14);
- реєстраційний напис від 07.05.1992, відповідно до якого за реєстраційним №147 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.1992 року (т. 1 а.с. 16);
- договір купівлі-продажу від 20.04.1992, згідно з яким орден Жовтневої революції державна племінна птахофабрика ім. Чкалова Ясинуватського району Донецької області в особі Квіточки В.Т. відчужив, а ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 16-17);
- домову книгу, якою посвідчено 04.12.1995, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 17-18);
- технічний паспорт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого власником вказаного будинку зазначена ОСОБА_1 , остання володіє будинком на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.1992 року (т. 1 а.с. 29-31).
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) вказано, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону на реєстратора покладається обов`язок перевіряти документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупиняти державну реєстрацію прав, відмовляти у державній реєстрації прав та прийняти відповідні рішення.
Пунктом 3 вказаної норми закріплено, що реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Внести дані до Реєстру наразі уповноваженими реєстраційними органами неможливо, оскільки, як вбачається із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Волошиної Ж. №79683008 від 30.06.2025, під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації з Державного реєстру речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Після направлення Державним реєстратором запиту до Донецької обласної військової цивільної адміністрації Донецької області щодо підтвердження права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 військовою адміністрацією запит було перенаправлено за належністю до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області. Відповідно до отриманої відповіді від Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області зазначено, шляхом об`єднання територій та населених пунктів селищних і сільських рад Ясинуватського району була створена Очеретинська селищна територіальна громада Покровського району Донецької області з адміністративним центром у селищі Очеретине. Державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Очретинської селищної територіальної громади Покровського району (колишнього Ясинуватського району) до 01.01.2013 року проводилась філією бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі в реєстрі прав власності на нерухоме майно на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах). Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2024 року №1085-р м. Ясинувата та м. Донецьк Донецької області відноситься до населених пунктів, на території яких повноваження та згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, 07.04.2014 визнані тимчасово-окупованою територією України. Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку формування та зберігання реєстраційних справ реєстраційні справи та книги в паперових носіях у суб`єкта державної реєстрації. Філія бюро технічної інвентаризації м. Донецька з м. Ясинувата та Ясинуватського району 2014 року по теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території у місті Ясинувата Донецької області, а тому інформація щодо архівних даних оформлених та зареєстрованих прав власності, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року або про їх відсутність на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 не є можливим (т. 1 а.с. 25).
Враховуючи, що заявниця набула право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 у 1992 році, та здійснила його державну реєстрацію у тому ж році, тобто до початку функціонування Державного реєстру, суд погоджується із доводами представника заявниці про те, що єдиним можливим способом встановлення факту здійснення ОСОБА_1 реєстрації права власності на такий будинок є саме звернення до суду із заявою про встановлення даного факту.
Згідно з ч. 1-4 ст. 12, ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується той факт, що 20.04.1992 заявниця ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 69.8 м.кв., житловою площею 38.6 м.кв., зареєструвала своє право власності 07.05.1992 за реєстраційним номером №147, однак підтвердити даний факт неможливо через початок агресії рф на територію України та не вивезення архівних документів БТІ на підконтрольну Україні територію, відтак, поновити права заявниці неможливо у позасудовому порядку, суд вбачає за можливе задовольнити дану заяву про встановлення факту.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 18, 76-83, 89, 258, 263-265, 272, 273, 315-319, 352, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про встановлення факту реєстрації на праві власності будинку - задовольнити.
Встановити факт, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0009, належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 20.04.1992 року будинок, загальною площею 69.8 м.кв., житловою площею 38.6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований у виконавчому комітеті Первомайської сільської ради 20.04.1992 року в реєстрі за №119 та у Донецькому бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу за №147 від 07.05.1992 року.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Єросова І.Ю.