КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
справа № 381/492/26
провадження № 22-ц/824/11419/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Ратнікова В.М., Сушко Л.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, його мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 21 червня 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому, актовий запис № 145.
Шлюб між ними розірваний рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2021 у справі № 381/1285/21.
Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11.12.2024 у справі № 381/4831/23 визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з відомостями довідки Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області № 02-05/325 від 05.11.2025, позивач навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області.
З 13.08.2025 по 29.05.2026 позивач навчається за денною формою навчання у коледжі Південної Пог`янмаа, кампус, у якому здобувається освіта: Ілмайокі, проживає у студентському гуртожитку коледжу.
Крім того, повідомляє, що Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02.08.2021 у справі № 381/1628/21 стягнув із ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 18.05.2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу виповнилося 18 років, тобто настало повноліття, і мати перестала сплачувати аліменти на його утримання і будь-яку іншу матеріальну допомогу йому не надає.
Позивач зазначає, що на теперішній час матеріально його повністю забезпечує батько ОСОБА_4 , який сплачує грошові кошти за його навчання у коледжі Південної Пог`янмаа, проживання та харчування, надає грошові кошти на інші потреби та витрати.
Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 30 січня 2026 року (дати звернення до суду) до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку.
Стягнуто із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Не погоджуючись із рішеннями суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не встановив жодного конкретного обсягу потреб позивача, не дослідив матеріальний стан відповідача та не навів жодного розрахунку визначеної частки 1/6 доходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та достатніми доказами довів наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків на своє утримання у зв`язку із продовженням навчання.
При цьому суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про недоведення позивачем наявності у нього потреби у матеріальній допомозі, оскільки факт продовження позивачем навчання після досягнення повноліття свідчить про відсутність у нього можливості працевлаштуватися та наявність у нього у зв`язку із цим потреби у матеріальній допомозі.
Також суд критично сприйняв доводи представника відповідача про недоведення та ненадання позивачем доказів вартості навчання, оскільки вказана обставина не має значення для визначення розміру аліментів, які позивач просить стягнути у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі.
Суд дійшов висновку про те, що позивач належними та достатніми доказами довів наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків на своє утримання у зв`язку із продовженням навчання, проте не обґрунтував та не довів наявність у нього потреби отримувати допомогу від відповідачки саме у розмірі частини її доходу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області 21 червня 1997 року, актовий запис № 145. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 19 листопада 2021 року у справі № 381/1628/21 стягнув із ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 18.05.2021 року.
На підставі цього рішення виданий виконавчий лист.
Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11 грудня 2024 року у справі № 381/4831/23 визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-13).
Відповідно до довідки Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області № 02-05/325 від 05.11.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області (а.с. 18).
Відповідно до довідки про навчання, ОСОБА_1 здобуває освіту у коледжі Південної Пог`янмаа у кампусі Ілмайокі, початок навчання - 13.08.2025 (а.с. 16).
За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Як було встановлено судом першої інстанції, що син сторін у справі досяг віку, який перевищує 18, але є нижчим 23 років; продовжує навчання та за його твердженням має у зв`язку із цим потребу у матеріальній допомозі.
Вказану обставину позивач підтверджує відомостями його паспорта громадянина України, а також довідками про навчання, згідно з якими позивач станом на 05.11.2025 навчається у 12 класі закладу освіти Фастівського ліцею № 4 Фастівської міської ради Київської області та станом на 31.10.2025 здобуває освіту у коледжі Південної Пог`янмаа у кампусі Ілмайокі, початок навчання 13.08.2025 зі строком навчання до 29.05.2026.
Крім того, районним судом було вірно зазначено, що факт продовження позивачем навчання після досягнення повноліття свідчить про відсутність у нього можливості працевлаштуватися та наявність у нього у зв`язку із цим потреби у матеріальній допомозі.
Також колегія суддів погоджується, що доводи представника відповідача про недоведення та ненадання позивачем доказів вартості навчання, не впливають на визначення розміру аліментів, оскільки позивач просить стягнути у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі.
Апелянт є особою працездатного віку, не повідомила суду про свою непрацездатність чи неможливість надання матеріальної допомоги своєму повнолітньому сину в силу наявності об`єктивних причин та не надала суду доказів на підтвердження цього.
З огляду на вище викладене, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді