КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15844/2026
Справа № 369/24598/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 вересня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Хацько Н.О. в м. Київ 20 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 08 січня 2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК Озерний Гай» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою, просив поновити строк для подання заяви, скасувати судовий наказ від 08 січня 2026 року у справі № 369/24598/25.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу відмовлено, заяву повернуто заявнику.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року, поновити йому строк для подання заяви про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ від 08 січня 2026 року у справі № 369/24598/25.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що відмовляючи в поновленні строку, суд першої інстанції позбавив його доступу до правосуддя та не надав належної оцінки доводам про необхідність поновлення такого строку.
Наводив зміст ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику ЄСПЛ, повідомляв, що йому було невідомо про вищевказане провадження, оскільки про наявність вимог щодо стягнення з нього грошових коштів на відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на правничу допомогу він був повідомлений вже після ухвалення судового рішення. Разом з тим, відповідним судовим наказом зазначено, що він має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Однак в порушення ч. 2 ст. 169 ЦПК України йому не було вручено копію судового наказу з копією заяви стягувача про видачу судового наказу з доданими до неї документами.
Незважаючи на те, що він звернувся до суду із відповідним клопотанням про негайне виконання вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України щодо надіслання копії судового наказу з копією заяви стягувача про видачу судового наказу з доданими до неї документами та доповнення матеріалів справи в електронному вигляді документами, які не долучені до матеріалів провадження, йому до сьогоднішнього часу не забезпечена можливість ознайомитись зі всіма матеріалами справи через підсистему «Електронний суд», що істотно обмежує його права на своєчасне оскарження судового наказу та ефективний захист своїх інтересів.
Крім того, у клопотанні про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу він просив врахувати наявність поважних причин, які у своїй сукупності істотно обмежили його право на здійснення ефективного судового захисту своїх інтересів та своєчасне оскарження судового наказу.
Зокрема, він просив врахувати, що є особою похилого віку, має поганий стан здоров`я та страждає хронічними захворюваннями, є особою з інвалідністю 3 групи, внутрішньо переміщеною особою і змушений продовжувати працювати, що потребує значних зусиль для організації свого життя та забезпечення можливості ефективно захистити свої права в суді. Так, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» він має право на безоплатну правову допомогу на всі види правничих послуг, передбачені цим законом, порядок надання яких потребує певного часу.
Відповідно до рішення МСЕК від 01 лютого 2023 року він безстроково визнаний особою з інвалідністю 3 групи, що додатково ускладнює виконання ним вимог закону щодо своєчасного оскарження судового рішення.
Вказував, що не має власного комп`ютера, а вхід в підсистему «Електронний суд» здійснити з мобільного телефону неможливо.
Наводив зміст ст. 137, 48, 42 ЦПК України, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, зазначав, що суд першої інстанції, видаючи судовий наказ, безпідставно стягнув з нього витрати на правову допомогу, які можливо стягнути тільки в межах позовного провадження.
Звертав увагу, що судом першої інстанції допущено істотне порушення розумних строків розгляду клопотання про поновлення строку на скасування судового наказу, а саме більше ніж через чотири місяці після відповідного звернення, що свідчить про формальне ставлення судом до виконання своїх обов`язків.
Вважав, що судовий наказ підлягає безумовному скасуванню, оскільки визначена стягувачем сума боргу була визначена невірно, неправильно розрахована сума заборгованості по комунальних платежах, помилково враховані нарахування, які носять безпідставний характер та є спірними.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Під час відкриття апеляційного провадження апеляційним судом з`ясовано, що ТОВ «КК «Озерний Гай» не зареєструвало електронний кабінет.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
Згідно ч. 7 ст. 43 ЦПК України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
На підставі вищевикладеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 13 серпня 2026 року вказано, що відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України ТОВ «КК «Озерний Гай» зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет та має можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами, та направлено копію зазначеної ухвали на його поштову адресу.
Згідно ч. 5 ст. 360 ЦПК України до відзиву на апеляційну скаргу застосовуються правила, встановлені частиною дев`ятою статті 178 цього Кодексу.
Згідно ч. 8, 9 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.
Враховуючи наведене, оскільки ТОВ «КК «Озерний Гай» не зареєструвало електронний кабінет і не навело поважних причин невиконання такого обов`язку, відзивів на апеляційну скаргу ним не подано, апеляційний суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що грудні 2025 року ТОВ «КК «Озерний Гай» через систему «Електронний суд» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з боржника ОСОБА_1
08 січня 2026 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №У 369/24598/25 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «Озерний Гай-2» заборгованість за надання житлово-комунальних послуг за період з квітня 2024 року по грудень 2025 року у сумі 14842,44 грн., судовий збір у сумі 302,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4484,24 грн. Роз`яснено, що у разі повної або часткової необґрунтованості вимог стягувача боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав (а. с. 68).
Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Судовий наказ» від 08.01.26 по справі № 369/24598/25, а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет.
09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що 09 березня 2026 року випадково з додатку «Дія» дізнався про видачу зазначеного судового наказу, копію якого не отримував до теперішнього дня, оскільки стягувачем неправильно зазначено місце його реєстрації та фактичного проживання. Звертав увагу, що він є внутрішньо переміщеною особою і зазначена стягувачем адреса його проживання була тимчасовою та на час звернення до суду не відповідала дійсності. В зв`язку з тим, що про наявність відповідного наказу він дізнався тільки зараз, з метою забезпечення доступу до суду та права на оскарження судового рішення в установленому законом порядку просив поновити строк на оскарження судового наказу.
Просив врахувати, що він є особою похилого віку, має поганий стан здоров`я та страждає хронічними захворюваннями, є особою з інвалідністю 3 групи, внутрішньо переміщеною особою і змушений продовжувати працювати, що потребує значних зусиль для організації свого життя та забезпечення можливості ефективно захистити свої права в суді. Має право на безоплатну правову допомогу, однак за відсутності достатнього часу для оскарження судового наказу змушений самостійно відстоювати свої права.
Просив поновити строк для подання заяви, скасувати судовий наказ від 08 січня 2026 року у справі № 369/24598/25.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та повертаючи ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції керувався ст. 170 ЦПК України та виходив із того, що ОСОБА_1 отримав копію судового наказу разом з додатками у своєму електронному кабінеті 09 січня 2026 року, починаючи з 09 січня 2026 року мав реальну можливість скористатися правом на звернення до суду щодо оскарження судового наказу у передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України п`ятнадцятиденний строк. Разом з тим, заява про скасування судового наказу подана через систему «Електронний суд» лише 09 березня 2026 року, тобто майже через два місяця, що свідчить про значний пропуск строку звернення до суду, в зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу підлягає поверненню заявнику.
Із такими висновками апеляційний суд не може погодитись, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною третьою статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом другим ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Статтею 171 ЦПК України регламентовано порядок розгляду належно оформлених заяв боржників про скасування судового наказу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом з дослідження матеріалів справи у Електронному суді встановлено, що матеріали справи містять тільки протокол фіксації розподілу справ, реєстраційну картку документу, судовий наказ і не містять заяви стягувача про видачу судового наказу та долучених до неї документів.
При цьому в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року про доповнення матеріалів справи в електронному вигляді документами, які не долучені до матеріалів провадження.
Згідно картки руху документа - судового наказу від 08 січня 2026 року, документ доставлено до кабінету ОСОБА_1 09 січня 2026 року. Додатком до документу є довідка про дату набрання законної сили, яка доставлена в Електронному суді 13 серпня 2026 року. Відомостей про інші додатки картка документу не містить.
Таким чином, докази направлення разом із копією судового наказу копії заяви стягувача про видачу судового наказу та долучених до неї документів в матеріалах справи відсутні.
Крім того, у заяві про видачу судового наказу зазначено адресу боржника - АДРЕСА_1 , та долучено до заяви докази направлення стягувачем копії заяви за цією адресою цінним листом із описом вкладення (а. с. 61).
Згідно відповіді № 2185495 від 26 грудня 2025 року, сформованої на запит суду щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 (а. с. 66).
Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії заяви стягувача про видачу судового наказу та долучених до неї документів як від стягувача ТОВ «КК «Озерний Гай», так і від суду.
Зазначені обставини залишились поза увагою судом першої інстанції та не звернуто увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 169, ч. 1 ст. 170 ЦПК України у їх системному взаємозв`язку початок перебігу строку для подання боржником заяви про скасування судового наказу починається з дня вручення боржнику копії заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, а не лише копії судового наказу, обставини отримання якого ОСОБА_1 09 січня 2026 року у системі «Електронний суд» встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Апеляційний суд також погоджується зі слушними доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції допущено істотне порушення розумних строків розгляду клопотання про поновлення строку на скасування судового наказу, а саме більше ніж через чотири місяці після відповідного звернення.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, з аналізу наведених вимог процесуального закону вбачається, що розгляд судом заяви про скасування судового наказу обмежений дводенним строком.
Разом із тим, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, поданої 09 березня 2026 року, постановлена лише 20 липня 2026 року.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Відтак є достатні правові підстави вважати, що повертаючи заяву, суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, що позбавляє заявника права на захист та змушує вживати додаткових заходів з метою отримати належний правовий захист та відновлення свого порушеного права.
Також апеляційний суд звертає увагу, що заяву про видачу судового наказу в даній справі подано ТОВ «КК «Озерний Гай», що було залишено поза увагою суду першої інстанції та помилково зазначено назву іншої юридичної особи ТОВ «КК «Озерний Гай-2».
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про повернення заяви є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Апеляційний суд відхиляє як передчасні доводи апеляційної скарги про необґрунтованість нарахованої заборгованості та безпідставність стягнення із нього витрат на правничу допомогу на користь стягувача, оскільки такі доводи стосуються розгляду заяви ОСОБА_1 по суті і підлягають вирішенню судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, на даній процесуальній стадії не підлягають розгляду апеляційним судом також вимоги ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 08 січня 2026 року у справі № 369/24598/25.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.