КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№22-ц/824/16406/2026
Унікальний №368/1656/25
УХВАЛА
21 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., перевірив на відповідність вимогам ст.ст. 354-356 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 липня 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 16 липня 2026 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №470803-КС-004 про надання кредиту від 03.11.2023 року, що становить 405655,02 грн., що складається з: -суми прострочених платежів по тілу кредиту -61602,30 грн.; -суми прострочених платежів по процентах - 338562,12 грн.; -суми прострочених платежів за комісією - 5490,60 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в розмірі 3324,05 грн.
Повернуто ТОВ «Бізнес позика» з Державного бюджету України 1662,03 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 14836 від 26.09.2025 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.
Разом з тим, апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на складний майновий стан, який не дозволяє йому сплатити судовий збір.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у разі відсутності підстав для звільнення його від сплати судового збору, то просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, чи зменшити його розмір до мінімально можливо, з огляду на його майновий стан.
Зазначає, що його майновий стан не дозволяє одноразово сплатити судовий збір у повному розмірі без істотного погіршення можливості забезпечувати першочергові повсякденні потреби. Вказує, що він не має постійного стабільного заробітку, достатнього для такої одноразової сплати, а коштів, необхідних для сплати судового збору, фактично не має.
Дослідивши матеріали справи разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи зменшення розміру сплати судового збору, вважаю, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони звільнити від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої та багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що звільнення від сплати судового збору здійснюється за наявності доказів тяжкого майнового стану та відсутності коштів на сплату судового збору.
Разом з тим, апелянт надав довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за звітні роки з 2011-2013, 2015 та 2019, а також відомості про Київський обласний центр зайнятості за січень-лютий 2025 року, проте, вказані документи не свідчить беззаперечно про тяжкий майновий стан апелянта.
Апелянтом не надано інших доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан на момент подачі апеляційної скарги (відсутність рухомого або нерухомого майна, можливого доходу від їх відчуження та ін.).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, зокрема щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання до суду позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 4986,06 грн., за ставками, які діяли на час звернення до суду із позовом.
Оскільки ЗУ «Про судовий збір» зобов`язує апелянта сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 7479,09 грн. (4986,06 х 150%).
Судовий збір має бути сплачено за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
Крім того, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалене 16 липня 2026 року.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги в розумінні ст. 354 ЦПК України та з урахуванням вихідних днів було 17 серпня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 14 вересня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що оскаржуване рішення він отримав лише 03 вересня 2026 року, проте, в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу, згідно якої оскаржуване рішення в електронному вигляді надійшло до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Патерилова В.В. 16 липня 2026 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У зв`язку з цим, враховуючи вимоги ст. 354 ЦПК України, апеляційну скаргу слід було подати не пізніше 10 серпня 2026 року, проте, апеляційну скаргу було подано лише 13 серпня 2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Отже, апеляційна скарга повинна була бути подана до 17 серпня 2026 року, однак апелянтом не зазначено об`єктивних причин, які завадили йому це зробити.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 липня 2026 року, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, слід визнати неповажними та надати апелянту право зазначити інші поважні причини пропуску строку для подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення, а саме неможливості подання апеляційної скарги у строк до 17 серпня 2026 року, тобто протягом 30 днів з дня отримання копії оскаржуваного рішення представником відповідача.
Крім того, ОСОБА_1 необхідно надати докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,-
ухвалив:
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи зменшення розміру сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 липня 2026 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Неусунення недоліків є підставою для повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.П. Приходько