ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/2060/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі
апеляційну скаргу Науменко Юлії Іванівни, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 в адміністративній справі №160/2060/26
за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №160/2060/26 адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виготовлення та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2026, для проведення перерахунку призначеної ОСОБА_2 на неповнолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01 січня 2026 року за посадою - начальник топографічної групи топографічного відділення топогеодезичного відділу НОМЕР_1 топогеодезичного центру Південного оперативного командування (20 тарифний розряд), яку займав останній, а у випадку відсутності такої посади - за прирівняною до неї посадою, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2026 рік, для проведення перерахунку призначеної ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на неповнолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсії в разі втрати годувальника.
26.05.2026 адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання вищенаведеного рішення суду.
16.06.2026 заявниця ( ОСОБА_2 ) звернулася до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просила зокрема зобов`язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №160/2060/26, надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №160/2060/26 посилаючись на те, що наведене рішення суду відповідачем не виконано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №160/2060/26 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, вважаючи її ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та без дотримання вимог ст. 129-1 Конституції України, просить скасувати судове рішення першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк; накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що складові грошового забезпечення не були предметом спору, тоді як відповідач виконав рішення суду не у спосіб, визначений судовим рішенням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відмовляючи у встановленні судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 160/2060/26, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було складено та 19.05.2026 (тобто через 5 днів після набрання рішенням суду законної сили - 14.05.2026) направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2026 за посадою «начальник топографічної групи топогеодезичного центру Півд ОК», що підтверджується наявними у справі копіями відповідної довідки та листа № 7/19340/1 від 01.06.2026.
Також зазначено, що спірним питанням у справі №160/2060/26 була протиправна бездіяльність відповідача щодо невиготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2026, а не складові такої довідки.
Відповідно, у разі незгоди заявниці із визначеними у довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2026р. складовими грошового забезпечення або їх розмірами, вона не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом щодо вирішення даного питання згідно приписів КАС України.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до наступного.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).
За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382 КАС України).
Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням судового рішення, механізм якого унормований, у тому числі, ст.382 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання такого рішення. За письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення суду з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання та одержання пенсійних виплат.
У подальшому, судом можуть бути вжиті заходи реагування у межах судового контролю за виконанням судових рішень у формі встановлення нового строку для подачі відповідного звіту та/або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання судового рішення. Підставами для застосування штрафу або ж встановлення нового строку для подачі звіту є, відповідно, неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення чи якщо в поданому звіті причини невиконання або неповного виконання рішення суду (дій зобов`язального характеру) є неповажними.
Для застосування вищенаведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, встановлення нового строку подання звіту або ж накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є дійсно правом суду, а не його обов`язком.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, серед іншого, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справі №420/177/20.
Так, зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026р. у справі №160/2060/26 вбачається, що відповідача було зобов`язано підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01 січня 2026 року за посадою - начальник топографічної групи топографічного відділення топогеодезичного відділу НОМЕР_1 топогеодезичного центру Південного оперативного командування (20 тарифний розряд), яку займав останній, а у випадку відсутності такої посади - за прирівняною до неї посадою, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2026 рік, для проведення перерахунку призначеної ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на неповнолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсії в разі втрати годувальника.
На виконання вказаного вище рішення, відповідачем 19.05.2026 була виготовлена довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 01.01.2026.
Як вбачається зі змісту зазначеної довідки від 19.05.2026 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 , станом на 01.01.2026р., грошове забезпечення становить:
- посадовий оклад - 8520,00 грн.;
- оклад за військове звання - 2530,00 грн.;
- відсоткова надбавка за вислугу років 50% - 5525,00 грн.;
- надбавка за особливості проходження служби 65% - 5703,75 грн.;
- надбавка за таємність 10% - 451,00 грн.;
- премія 395% - 17814,50 грн.
Всього грошове забезпечення становить 40 544,25 грн.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, у вказаній вище довідці додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність та премія) визначені із розміру посадового окладу із розрахунку 1762 грн, в той час як основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання та вислуга років) визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт станом на 01.01.2026.
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю, суду першої інстанції слід було дослідити питання видачі оновленої довідки, перевіривши проведені відповідачем нарахування, а вже після, ухвалити рішення про наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви.
Водночас, оскаржувана позивачем ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року не містить аналізу стану фактичного виконання рішення суду в частині нарахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, відтак висновок суду першої інстанції про повне виконання рішення суду є передчасним та не обґрунтованим.
Також в ухвалі суду не надано оцінки доводам позивача щодо розрахунків грошового забезпечення та додаткових його видів, на виконання максимально ґрунтовного і повного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій справі.
Без дослідження зазначених вище доводів та обставин, рішення суду першої інстанції про повне виконання рішення суду є передчасним, оскільки вказані обставини є суттєвими та підлягають з`ясуванню судом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі викладеного та з метою належного судового контролю за виконанням рішення у цій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ст.382 КАС України, встановити для суб`єкта владних повноважень 30-денний строк на виконання судового рішення у справі №160/2060/26 та подання відповідного звіту до суду першої інстанції.
Щодо вимоги заявника про накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень статей 382-2, 382-3 КАС України питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень вирішується судом за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення або у разі неподання такого звіту у встановлений судом строк.
На час звернення позивача із заявою звіт про виконання судового рішення судом не витребовувався, строк для його подання не встановлювався, а тому відсутній факт неподання звіту чи подання звіту, який не підтверджує виконання судового рішення.
Крім того, питання про накладення штрафу потребує оцінки причин невиконання судового рішення, дій, вчинених суб`єктом владних повноважень для його виконання, ступеня вини керівника та наявності або відсутності об`єктивних перешкод для вчинення необхідних дій щодо виготовлення та направлення відповідної довідки.
Отже, вимога про накладення штрафу на цій стадії судового контролю є передчасною та задоволенню не підлягає.
Наведене не позбавляє суд першої інстанції права, після отримання звіту або у разі його неподання у встановлений строк, вирішити питання про застосування передбачених КАС України заходів процесуального впливу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду 1-ї інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача щодо встановлення судового контролю у справі, з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 308, 312, 315,317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 в адміністративній справі №160/2060/26 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї постанови надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №160/2060/26.
У решті вимог скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов