П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/8091/24
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.
Дата і місце ухвалення 05.06.2026р., м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 143750003754 від 07.06.24 р. про відмову у призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7/4 від 27.06.24 р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії за віком період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.00р. до 04.04.05р., за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.85р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.05 р. до 13.10.10р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.05р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2-1 розділу X Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: з 08.07.85р. до 14.09.85р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86р. до 16.10.86 р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87р. до 31.05.96р. в Чорноморському рибопромисловому об`єднанні «Антарктика», з 01.06.96р. до 04.04.05р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 26.03.24 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 143750003754 від 07.05.24 р. про відмову у призначенні пенсії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7/4 від 27.06.24 р.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.24р., зарахувавши до страхового стажу період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.00 р. до 04.04.05 р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.85р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.05 р. до 13.10.10р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.05 р.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 08.07.85 р. до 14.09.85 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86 р. до 16.10.86 р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87 р. до 31.05.96 р. в Чорноморському рибопромисловому об`єднанні «Антарктика», з 01.06.96 р. до 04.04.05 р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика».
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року залишено без змін.
04.11.2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи у справі № 400/8091/24:
про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.24р., зарахувавши до страхового стажу період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.00р. до 04.04.05р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.85р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.05р. до 13.10.10р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.05р.;
про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 08.07.85р. до 14.09.85р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86 р. до 16.10.86р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87р. до 31.05.96р. в Чорноморському рибопромисловому об`єднанні «Антарктика», з 01.06.96р. до 04.04.05р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика».
16.05.2026 року представник позивача засобами підсистеми «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення суду від 18.02.2025 року у справі № 400/8091/24, яка була зареєстрована в суді 18.05.2026 року.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилався на те, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі №400/8091/24 Комісією Головного управління ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення від 27.10.2025 року №11, згідно з яким до стажу роботи за вислугу років позивача зараховано періоди із 08.07.1985 до 14.09.1985, із 15.06.1986 до 16.10.1986, із 24.02.1987 до 31.05.1996, із 01.06.1996 до 04.04.2005. Тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області в повному обсязі виконано судове рішення в добровільному порядку.
В свою чергу Головне управління ПФУ в Черкаській області листом №14963-15101/Т-03/8-2300/25 від 23.12.2025 року повідомило позивача про те, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі №400/8091/24 Головне управління зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 до 04.04.2005, з 26.06.2005 до 13.10.2010, повторно розглянуло заяву від 31.05.2024 року про призначення пенсії та прийняло рішення від 26.11.2025 року №143750003754 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Позивач посилався на те, що приймаючи зазначене вище рішення №143750003754 від 26.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи вже після прийнятого Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області рішення № 11 від 27.10.2025 року та зазначаючи про те, що стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років не визначено, Головне управління ПФУ в Черкаській області протиправно не врахувало висновки суду у справі №400/8091/24 та рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії № 11 від 27.10.2025 року.
Вказуючи на те, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року фактично не виконано Головним управлінням ПФУ в Черкаській області, позивач просив визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Черкаській області, які полягають у невиконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі № 400/8091/24.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення суду від 18.02.2025 року було повернуто заявнику.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимогу ч. 4 ст. 383 КАС України щодо строку подання заяви, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з листів відповідачів ще у грудні 2025 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.
Апелянт посилався на те, що 30.12.2025 року він отримав від Головного управління ПФУ в Черкаській області лист №14963-15101/Т-03/8-2300/25 від 23.12.2025 року, в якому було зазначено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі №400/8091/24 Головне управління ПФУ в Черкаській області зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 року до 04.04.2005 року, з 26.06.2005 року до 13.10.2010 року, повторно розглянуло заяву від 31.05.2024 року та прийняло рішення від 26.11.2025 року №143750003754 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Апелянт зазначив, що не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, викладеною у листі від 23.12.2025 року, він 08.01.2026 року подав скаргу до територіального органу Пенсійного фонду в Черкаській області. Також 08.01.2026 року позивач подав заяву до виконавчої служби про примусове виконання виконавчого листа щодо зобов`язання Головного управління ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 31.05.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 року до 04.04.2005 року, з 26.06.2005 року до 13.10.2010 року. Виконавче провадження №80031448 було відкрито 19.01.2026 року.
Як вказав апелянт, згідно постанови від 03.03.2026 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 400/8091/24 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова державного виконавця оскаржувалась позивачем у відповідності до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а згодом - до адміністративного суду.
Апелянт також зазначив, що поряд з діями, пов`язаними з примусовим виконанням рішення суду, він, захищаючи свої права, оскаржував рішення Пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії у відповідності до Закону України «Про адміністративну процедуру». Так 08.01.2026 року, після отримання 30.12.2025 року листа від Головного управління ПФУ в Черкаській області №14963-15101/Т-03/8-2300/25 від 23.12.2025 року, позивач подав скаргу до територіального органу Пенсійного фонду. Отримавши 14.02.2026 року рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області №2732-1217/Т-03/8-2300/26 від 11.02.2026 року про відмову у задоволенні своєї скарги від 08.01.2026 року, позивач 19.02.2026 року подав скаргу до Пенсійного фонду України.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що лише 12.05.2026 року він отримав від Пенсійного фонду України лист №46704-29775\Т-03\8-2800\26 від 29.04.2026 року, яким його повідомлено про залишення скарги без задоволення.
Відтак, позивач вважає, що у цих правовідносинах він здійснював захист своїх прав в порядку як адміністративної процедури, так і примусового виконання, проте відсутність інформації за результатами вчинених дій була перешкодою для прийняття судом заяви в порядку статті 383 КАС України.
Посилаючись на те, що ним було використано усі можливі способи захисту своїх прав в межах виконання судового рішення, а остаточну відповідь на свої скарги ним було отримано тільки 12.05.2026 року, позивач вважає, що фактичним днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, пов`язаних з виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року, є 12.05.2026 року, тобто день отримання відповіді від Пенсійного фонду України, як органу вищого рівня, наділеного повноваженнями на перегляд рішень територіальних органів Пенсійного фонду.
Зважаючи на зазначене позивач вважає, що ним у межах 10-ти денного строку з дня отримання остаточної відповіді від Пенсійного фонду України на свої скарги, у якості виняткового заходу, було подано до суду заяву в порядку статті 383 КАС України про визнання дій Головного управління ПФУ в Черкаській області протиправними.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листів відповідачів у грудні 2025 року, з огляду на те, що лист Головного управління ПФУ в Черкаській області №14963-15101/Т-03/8- 2300/25 від 23.12.2025 року про повторний розгляд заяви від 31.05.2024 року та відмову у призначення пенсії було отримано ним 30.12.2025 року, тобто до пред`явлення 08.01.2026 року до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 19.01.2026 року. Зазначив, що у грудні 2025 року у нього була відсутня інформація, визначена в статті 383 КАС України, а саме: день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження, яка має бути в обов`язковому порядку викладена у заяві, а її відсутність має наслідком повернення такої заяви без розгляду. Відтак, позивач посилається на те, що у грудні 2025 року він не мав необхідних підстав для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, а тому не міг скористатися таким правом.
З огляду на все вище зазначене апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/8091/24 від 05.06.2026 року, а справу №400/8091/24 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За положеннями ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Повертаючи заяву позивача про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Черкаській області, суд першої інстанції посилався на недотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 383 КАС України в частині строку подання заяви.
Суд зазначив, що листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.12.2025 року позивачу було повідомлено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі № 400/8091/24 Головне управління зарахувало до страхового стажу періоди роботи із 01.07.2000 до 04.04.2005, із 26.06.2005 до 13.10.2010, повторно розглянуло заяву від 31.05.2024 та прийняло рішення від 26.11.2025 № 143750003754 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. З огляду на це суд дійшов висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листів відповідачів ще у грудні 2025 року.
Суд також зазначив, що КАС України не передбачено поновлення пропущеного строку для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а тому з огляду на невідповідність заяви вимогам ст. 383 КАС України дійшов висновку про наявність підстав для її повернення заявнику.
На противагу вказаним висновкам апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховані обставини перебування виконавчого листа №420/8091/24 на виконанні в державній виконавчій службі, а також вжиття ним заходів щодо оскарження прийнятого відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року рішення в адміністративному порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 року у справі № 9901/226/19 вказала: «На стадії виконання судового рішення визначати день відліку строку на подання заяви з підстави, передбаченої частиною першою статті 383 КАС України, потрібно з урахуванням своєрідності відносин, які виникли з приводу протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень на цій стадії, яка зазвичай має (може) проявлятися у формі ухвалення/видання певних протиправних рішень, дій чи бездіяльності. Це стадія, на якій судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути таки виконаним, бо в протилежному випадку не буде досягнуто мети правосуддя. На цій стадії особа-позивач (або стягувач) вправі сподіватися, що відповідач (можливо, не щиро, проти власного бажання та волі), не буде опиратися виконанню судового рішення, а, навпаки, виконає його, тож позивач вправі очікувати, що судове рішення буде обов`язково виконане (реалізоване) і порушені права, які були захищені судом, будуть відновлені.
Однак це не означає, що в такій проєкції відносин стягувач може займати пасивну, винятково очікувальну позицію й безвідносно до поведінки відповідача чекати на позитивний для нього результат. Навпаки, на цій стадії для визначення початку відліку строку оскарження протиправної бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень потрібно брати до уваги поведінку стягувача та встановлені законом заходи, до яких останній має вдатися, аби виконати рішення суду. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом».
Слід також зазначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, ухвалах від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Крім того, Верховний Суд, встановлюючи момент, з якого належить відраховувати десятиденний строк на звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17 дійшов висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
У постанові від 20 січня 2021 року у справі №640/1364/19 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Аналіз зазначених вище норм (ч. 2, 4 ст. 383 КАС України) свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку».
В даному випадку судом першої інстанції не враховано вказані висновки Верховного Суду та залишено без уваги питання звернення позивача до органів державної виконавчої служби з приводу виконання виконавчого листа №420/8091/24 та його перебування на виконанні, без чого неможливим є подання заяви в порядку ст. 383 КАС України. Внаслідок зазначеного суд помилково обраховував десятиденний строк на звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України з грудня 2025 року.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання застосування передбаченого статтею 383 КАС України строку подання заяви, у постанові від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19 дійшла наступних висновків:
«Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина, чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб`єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення».
За обставин даної справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.24 р., зарахувавши до страхового стажу період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.2000р. до 04.04.2005р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.1985р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.2005р. до 13.10.2010р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.2005р.
Листом від 23.12.2025 року №14963-15101/Т-03/8-2300/25 Головне управління ПФУ в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року було зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000р. до 04.04.2005р., з 26.06.2005р. до 13.10.2010р. та повторно розглянуто його заяву від 31.05.2024 року про призначення пенсії, за наслідком чого прийнято рішення від 26.11.2025 року № 143750003754 про відмову у призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Як вказує позивач, вказаний лист він отримав 30.12.2025 року.
В свою чергу із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №420/8091/24 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) позивач звернувся 08.01.2026 року.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.01.2026 року ВП № 80031448 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 400/8091/24, виданого 04.11.2025 року.
Виконавче провадження ВП № 80031448 перебувало на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до 03.03.2026 року.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026 року ВП №80031448 було закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
19.03.2026 року ОСОБА_1 подав до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скарги на дії державного виконавця, відповіді на які отримав 10.04.2026 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач у січні 2026 року звертався до Головного управління ПФУ в Черкаській області зі скаргою на рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 26.11.2025 року № 143750003754, за результатом розгляду якої отримав рішення про результати розгляду скарги від 11.02.2026 року № 2732-1217/Т-03/8-2300/26, яким скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення № 143750003754 від 26.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії залишено без змін.
Після отримання вказаного рішення позивач 19.02.2026 року подав скаргу на рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області від 11.02.2026 року № 2732-1217/Т-03/8-2300/26 до голови правління Пенсійного фонду України, а також 20.02.2026 року подав скаргу до Пенсійного фонду України.
Листом від 29.04.2026 року № 46704-29775/T-03/8-2800/26 Пенсійний фонд України, за результатом розгляду поданих позивачем скарг, які надійшли з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вх. № 33125/Т-2800-26 від 09.03.2026) та безпосередньо на адресу Пенсійного фонду України (вх. № 29119/Т-2800-26 від 27.02.2026, вх. № 28298/T-2800-26 від 26.02.2026, вх. № 29775/T-2800-26 від 02.03.2026 та вх. № 39883/T-2800-26 від 20.03.2026), повідомив про те, що на виконання судового рішення Головним управлінням ПФУ в Черкаській області було розглянуто його заяву від 31.05.2024 року та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Також зазначено, що зобов`язань щодо призначення йому пенсії за вислугу років рішення суду від 18.02.2025 року не містить.
З наданого позивачем конверту вбачається, що відповідь на його скаргу від Пенсійного фонду України була подана на пошту 02.05.2026 року та, як вказує позивач, отримана ним 12.05.2026 року.
Після отримання відповіді від ПФУ, 16.05.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» представником позивача була подана до суду заява в порядку ст. 383 КАС України.
У поданій позивачем заяві в порядку статті 383 КАС України оскаржуються дії (бездіяльність) відповідача, які, як вважає позивач, полягають у невиконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року № 400/8091/24, та які носять триваючий характер.
Таким чином судом встановлено, що після набрання судовим рішенням законної сили позивач звертався і до боржника, і до органу державної виконавчої служби щодо питань невиконання судового рішення, а також вживав інших заходів, направлених на виконання судового рішення, зокрема, звертався з відповідними скаргами в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру».
Ці обставини, а також дії позивача, що свідчать про його активну позицію щодо захисту своїх прав, мають бути враховані судом при встановленні фактичних обставин справи, зокрема, для визначення моменту, коли скаржник дізнався або міг дізнатися про ймовірні порушення з боку відповідача, що є ключовим для правильного застосування частини четвертої статті 383 КАС України.
За таких обставин, зважаючи на поведінку позивача, спрямовану на виконання судового рішення, рішення прийняті державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а також враховуючи сформовану практику Верховного Суду, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку подання заяви в порядку ст. 383 КАС України та про наявність підстав для повернення заяви позивачу.
Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наслідком апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки постановлена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст. 320 КАС України, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 р. підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 14, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 383 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року скасувати, а справу № 400/8091/24 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук